Постанова

від 01.10.2013 по справі 818/6335/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа №818/6335/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

представника позивача - Брайко Ю.В.,

представника відповідача - Васильченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/6335/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс-7"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтранс-7» (надалі по тексту - позивач, ТОВ «Будтранс-7») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 650грн. за серпень 2011 року; а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000182230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 18 951грн., в тому числі 15 161грн.- за основним платежем та 3790грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що зазначені рішення є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, виходячи з наступного.

Так, 01.08.2011 року між ТОВ «Будтранс-7» та ТОВ «Сумиреставрація» укладено договір №22 купівлі-продажу будівельних матеріалів, кількість та асортимент яких визначається у накладних.

На виконання даного договору ТОВ «Сумиреставрація» передало позивачу будівельні матеріали (стрічки герметизовані, суміші гідроізоляційні, асфальтобетон, бітум дорожній), що підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними документами на оплату товару.

Транспортування товару здійснювалось продавцем, про що складені товарно-транспортні накладні.

Таким чином, договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №22 від 01.08.2011 року, укладений між ТОВ «Будтранс-7» та ТОВ «Сумиреставрація», є повністю виконаним та підтвердженим документально.

Вказаний товар було використано позивачем для здійснення будівельних робіт по реконструкції фонтану «Садко» в м. Суми з благоустроєм прилеглої території згідно договору підряду №2/10 від 14.04.2010 року, а також для виконання робіт з поточного ремонту доріг та тротуарів в м. Лебедин Сумської області згідно договору підряду №19 від 24.05.2011 року.

Щодо посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують транспортування товару, як на доведення безтоварності укладеного договору купівлі-продажу між позивачем та вказаним вище контрагентом, позивач зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення визначеного договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Господарські операції позивача із контрагентом не можуть спростовуватися лише відсутністю документів на перевезення, оскільки вони підтверджуються іншими документами, якими є договір, податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку по рахункам, квитанції до прибуткового касового ордеру, первинними документами, що підтверджують використання придбаних товарів, у господарській діяльності позивача .

Конституцією України, а саме ч. 2 ст. 19 передбачено, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового Кодексу, органи податкової служби мають діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити із зазначених вище підстав.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, вважаючи прийняті податкові повідомлення - рішення обґрунтованими (а.с.129-133).

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будтранс-7» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Сумиреставрація» за період з 01.08.2011 року до 31.08.2011 року , за результатами якої складено акт перевірки від 26.02.2013 року №604/2330/34933297/12 (а. с. 14-19).

15.03.2013 року ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №0000172230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 650грн. за серпень 2011 року (а.с.30), а також податкове повідомлення-рішення №0000182230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 18 951грн., в тому числі 15 161грн.- за основним платежем та 3790грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем були подані скарги від 22.06.2013 року (а.с.32-36) та від 13.06.2013 року (а.с.41-46).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.05.2013 року (а.с.38-40) податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230 залишені без змін, а первинна скарга ТОВ «Будтранс-7» від 22.03.2013 року №15 - без задоволення. При цьому, була збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000182230, на 22грн.50коп., у тому числі основний платіж на 18грн.00коп. та штрафні санкції на 4грн.50коп. (а.с.40).

Рішенням про результати розгляду скарги ТОВ «Будтранс-7» від 05.07.2013 року (а.с.48-50) Міністерством доходів і зборів України залишено без змін повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.48-50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між ТОВ «Будтранс-7» та ТОВ «Сумиреставрація» укладено договір №22 купівлі-продажу будівельних матеріалів, кількість та асортимент яких визначається у накладних (а.с.51).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- видаткові накладні від 02.08.2011 року (а.с.64-65) та від 11.08.2011 року (а.с.66);

- податкові накладні від 02.08.2011 року №1 (а.с.85), від 11.08.2011 року №4 (а.с.87);

- виписка банку від 31.08.2011 року (а.с.90); звіт про дебетові та кредитні операції за період з 01.09.2011 року до 30.09.2011 року (а.с.149), квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.150-154).

Про повну оплату товару зазначено і в акті перевірки від 26.02.2013 року №604/2330/34933297/12 (а.с.16, зворотній бік), де вказано, що «станом на 01.02.2013 року заборгованість по взаєморозрахункам з підприємствами відсутня».

Перевезення здійснювалося транспортом продавця, що відповідає умовам договору купівлі-продажу №22 від 01.08.2011 року.

Надалі, будівельні матеріали були використані у господарській діяльності позивача під час виконання ним будівельних робіт по реконструкції фонтану «Садко» в м. Суми з благоустроєм прилеглої території згідно договору підряду №2/10 від 14.04.2010 року (а.с.52-58), а також під час виконання робіт з поточного ремонту доріг та тротуарів в м. Лебедин Сумської області згідно договору підряду №19 від 24.05.2011 року (а.с.59-63).

Вказані обставини підтверджуються копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, підсумковими відомостями ресурсів (а.с.67-84), податковими накладними від 11.08.2011 року №2 (а.с.86) та від 31.08.2011 року №8 (а.с.88), банківською випискою від 16.08.2011 року (а.с.89), актами списання від 11.08.2011 року та від 17.08.2011 року (а.с.96-97).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент його укладення, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від продавця.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються продавцем та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, фактично єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту про відсутність на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі по тексту - Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявному в матеріалах справи договору, податковим накладним, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін договору як платників податку на додану вартість, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані під час судового розгляду не було.

Викладене в акті припущення податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках акту ДПІ у м. Сумах від 20.03.2013 року №118/2312/34327984/26 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Сумиреставрація» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за серпень 2011 року» (а.с.134-138) та на відсутності товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином , або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують транспортування товару, як на доведення безтоварності укладеного договору купівлі-продажу між позивачем та вказаним вище контрагентом, позивач зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення визначеного договором товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд вбачає необхідним замінити відповідача у справі його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Відповідно до ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, суд присуджує позивачу здійснені ним судові витрати, що підтверджені платіжними дорученнями №443 від 17.07.2013 року (а.с.2) та №445 від 22.07.2013 року (а.с.106), у розмірі 306грн.01коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс-7" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000172230 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 650 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000182230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 18 951 грн., в тому числі 15 161 грн. - за основним платежем та 3790грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтранс-7» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 306 грн.01 коп. (триста шість грн. одна коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2013 року.