Ухвала

від 27.11.2013 по справі 818/6335/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р.Справа № 818/6335/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 818/6335/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс 7"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17.07.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтранс 7" - звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000182230.

Сумським окружним адміністративним судом допущено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтранс-7" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000172230 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 650 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000182230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 18 951 грн., в тому числі 15 161 грн. - за основним платежем та 3790грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Будтранс-7", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будтранс-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Сумиреставрація" за період з 01.08.2011 року до 31.08.2011 року , за результатами якої складено акт перевірки від 26.02.2013 року №604/2330/34933297/12 (а. с. 14-19).

15.03.2013 року ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №0000172230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 650грн. за серпень 2011 року (а.с.30), а також податкове повідомлення-рішення №0000182230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 18 951грн., в тому числі 15 161грн.- за основним платежем та 3790грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем подані скарги від 22.06.2013 року (а.с.32-36) та від 13.06.2013 року (а.с.41-46).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.05.2013 року (а.с.38-40) податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230 залишені без змін, а первинна скарга ТОВ "Будтранс-7" від 22.03.2013 року №15 - без задоволення. При цьому, була збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000182230, на 22грн.50коп., у тому числі основний платіж на 18грн.00коп. та штрафні санкції на 4грн.50коп. (а.с.40).

Рішенням про результати розгляду скарги ТОВ "Будтранс-7" від 05.07.2013 року (а.с.48-50) Міністерством доходів і зборів України залишено без змін повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.48-50).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах від 15.03.2013 року №0000172230 та №0000182230 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та висновку податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується на висновках акту ДПІ у м. Сумах від 20.03.2013 року №118/2312/34327984/26 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сумиреставрація" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за серпень 2011 року" (а.с.134-138), а також ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних.

З матеріалів справи убачається, що 01.08.2011 року між ТОВ "Будтранс-7" та ТОВ "Сумиреставрація" укладено договір №22 купівлі-продажу будівельних матеріалів, кількість та асортимент яких визначається у накладних (а.с.51).

В підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано видаткові накладні від 02.08.2011 року (а.с.64-65) та від 11.08.2011 року (а.с.66); податкові накладні від 02.08.2011 року №1 (а.с.85), від 11.08.2011 року №4 (а.с.87); виписка банку від 31.08.2011 року (а.с.90); звіт про дебетові та кредитні операції за період з 01.09.2011 року до 30.09.2011 року (а.с.149), квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.150-154).

За отриманий товар проведений повний розрахунок, про що зазначено в акті перевірки від 26.02.2013 року №604/2330/34933297/12 (а.с.16, зворотній бік).

Перевезення товару здійснювалося транспортом продавця, що відповідає умовам договору купівлі-продажу №22 від 01.08.2011 року.

В подальшому позивачем будівельні матеріали використані у господарській діяльності під час виконання будівельних робіт по реконструкції фонтану "Садко" в м. Суми з благоустроєм прилеглої території згідно договору підряду №2/10 від 14.04.2010 року (а.с.52-58), а також під час виконання робіт з поточного ремонту доріг та тротуарів в м. Лебедин Сумської області згідно договору підряду №19 від 24.05.2011 року (а.с.59-63).

Вказані обставини підтверджуються копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, підсумковими відомостями ресурсів (а.с.67-84), податковими накладними від 11.08.2011 року №2 (а.с.86) та від 31.08.2011 року №8 (а.с.88), банківською випискою від 16.08.2011 року (а.с.89), актами списання від 11.08.2011 року та від 17.08.2011 року (а.с.96-97).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Посилання податкового органа на акт ДПІ у м.Сумах від 20.03.2012 року №118/2312/34327984/26 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сумиреставрація" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року" щодо встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій за спірний період, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено. Контрагент позивача на момент укладення договору, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Згідно підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Вимогами статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в періоді, охопленому перевіркою, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Сумиреставрація", є правомірним.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідачем не доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач придбав товари, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а позивачем у свою чергу надано усі первинні документи, які складені відповідно до вимог діючого законодавства, підтверджують реальність виконання правочину з придбання товарів, які призначені для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність під час проведення перевірки первинних документів, що підтверджують транспортування товару, як на доведення безтоварності укладеного договору купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сумиреставрація" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем до податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Сумиреставрація". Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000172230,, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 11650 грн. та податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000182230, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ " Будтранс 7" за платежем податок на додану вартість в сумі 18951,0 грн., в тому числі : за основним платежем - 15161,0 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями - 3790,0 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 818/6335/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.