Рішення

від 07.10.2013 по справі 920/1166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 920/1166/13 07.10.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ГРОНА"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК»

про: стягнення 26.860,44 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Бондаренко О.В., - за довіреністю від 11.09.2013, № б/н.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ГРОНА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 26.860,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами спору договору від 01.06.2012 № 125, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ГРОНА" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК» отримало товар на суму 24.786,90 грн, проте відповідач вартість отриманого ним товару позивачеві не сплатив.

Отже, на підставі викладеного вище, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача суму основної заборгованості, що складає 24.786,90 грн, а також неустойку у вигляді пені в сумі 2.073 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.07.2013 прийнято вказаний позов до розгляду та порушено провадження по справі № 920/1166/13.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2013 в порядку, визначеному статтею 17 Господарського процесуального кодексу України, справу № 920/1166/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справ, справу № 920/1166/13 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 справу № 920/1166/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В.

Ухвала від 19.08.2013 надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОНА», як продавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 01.06.2012 № 125 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується продати (передати у власність) відповідачеві, а відповідач зобов'язується купити (прийняти та оплатити) продукцію (далі - товар) партіями, згідно заявок відповідача, погоджених позивачем.

Згідно п. 2.3 Договору моментом передачі партії товару відповідачеві є дата оформлення сторонами видаткової накладної, яка стає невід'ємною частиною Договору.

Оплата за партію товару здійснюється відповідачем на 21 (двадцять перший) день передачі товару (відповідно до п. 2.3), шляхом перерахування відповідної суми (що дорівнює вартості переданої партії товару) грошових коштів в національній валюті України, на поточний рахунок позивача, або в інший, не заборонений чинним законодавством спосіб (п. 3.5 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 24.786,90 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 19.11.2012 № ГР-001223 та товарно-транспортною накладною від 19.11.2012 № ГР-001223 (засвідчені копії вказаних документів містяться в матеріалах даної справи). Зазначені первинні документи підписані з боку відповідача його особою уповноваженою довіреністю від 20.11.2012 № 29 на отримання товарно-матеріальних цінностей та скріплені печаткою підприємства відповідача (засвідчена копія довіреності наявна в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, порушуючи майнові права позивача та умови Договору, в строк встановлений пунктом 3.5, отриманий ним товар на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 24.786,90 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 24.786,90 грн, сторонами спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню повністю в розмірі 24.786,90 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду прострочення, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення.

У зв'язку з простроченням з боку відповідача зобов'язань за Договором, позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в сумі 2.073,60 грн.

Суд щодо згаданої вище вимоги зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням викладеного вище, суд, дослідивши розрахунок пені, визнав його арифметично невірним, оскільки строк нарахувань зазначеної санкції виходить за межі строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 1.828,54 грн, за таким розрахункам суду: 24.786,90 грн * 15 % / 365 * 180 = 1.828,54 грн, де: період прострочення 11.12.2012 по 08.06.2013 - 180 днів, подвійна облікова ставка НБУ - 15 %, сума заборгованості 24.786,90 грн.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІЛЬШОВИК» (03110, м. Київ, Деснянський район, вул. Солом'янська, буд. 3; ідентифікаційний код 34013337, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОНА» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Залізнична, буд. 10; ідентифікаційний код 21178239, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 24.786,90 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 90 коп. - основного боргу; 1.828,54 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 54 коп. - пені; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац