Постанова

від 10.10.2013 по справі 19/2-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 19/2-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В, судді Шутенко І.А., Кравець Т.В.

при секретарі Фільшиній Н.І.

кредитори та ліквідатор в судове засідання своїх представників не направили

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області (вх. №2924С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 08.08.13 р. по справі № 19/2-10

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області

до Томашівське сільське споживче товариство

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа № 19/2-10 за заявою за заявою Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області до боржника - Томашівського сільського споживчого товариства (Сумська область, Недригайлівський район, с. Томашівка, ід. код 05291918) про визнання банкрутом.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Спиридонова Н.О.) від 08.08.2013 р. по справі № 19/2-10 клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат задоволено; затверджено звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого Пономарьова І.І. у даній справі за період з 15.11.2012 р. по 01.07.2013 р. на загальну суму 6904,23 грн.; затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; Томашівське сільське споживче товариство (Сумська область, Недригайлівський район, с. Томашівка, ід. код 05291918) ліквідовано як юридичну особу; встановлено що вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, визнано погашеними; зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення юридичної особи - банкрута та направити органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи- банкрута; провадження у справі припинено.

Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області вказує на неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи та порушення норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що поза увагою суду при винесенні ним оскаржуваної ухвали залишився факт невжиття ліквідатором заходів спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб, з метою його включення до ліквідаційної маси. Тобто, на думку скаржника, подання звіту та ліквідаційного балансу для затвердження їх судом є передчасним.

Ліквідатор та інші кредитори боржника відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Виконавче відділення дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ромни Сумської області надало суду лист в якому зазначило, що відзиву на апеляційну скаргу надати не може в зв'язку з ненадходженням її копії на його адресу.

Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області, на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. надало докази направлення копії апеляційної скарги на адресу всіх кредиторів боржника по даній справі.

Кредитори на судове засідання 09.10.2013 р. своїх представників не направили.

Ліквідатор боржника на дане судове засідання також не з'явився.

Судом вжито всіх передбачених Законом заходів з метою повідомлення кредиторів та ліквідатора про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що неявка в судове засідання представників кредиторів та ліквідатора не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення оскаржуваної ухвали господарського суду без змін, а апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області без задоволення

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду від 14.01.2010р. порушено провадження у даній справі про банкрутство Томашівського сільського споживчого товариства, с. Томашівка.

Постановою господарського суду Сумської області від 25.01.2010 р. в порядку, визначеному статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сидоренка Г.А.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2010 р. було усунуто арбітражного керуючого Сидоренка Г.А. від виконання обов'язків ліквідатора Томашівського сільського споживчого товариства та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пономарьова І.І.

Ухвалою суду від 10.01.2011р. процедуру ліквідації боржника, передбачену статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припинено і здійснено перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство Томашівського сільського споживчого товариства.

Постановою господарського суду Сумської області від 05.05.2011р. боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Пономарьова І.І., якого було зобов'язано провести ліквідаційну процедуру, та надати суду на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Матеріали справи також свідчать, що у липні 2013 року до господарського суду Сумської області звернувся ліквідатор Пономарьов І.І. з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута у даній справі, а також затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Господарський суд оскаржуваною ухвалою від 08.08.2013 р. клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат задовольнив; затвердив звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого Пономарьова І.І. у даній справі за період з 15.11.2012 р. по 01.07.2013 р. на загальну суму 6904,23 грн.; затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; Томашівське сільське споживче товариство (Сумська область, Недригайлівський район, с. Томашівка, ід. код 05291918) ліквідував як юридичну особу; провадження у справі припинив.

Як свідчить дана ухвала, суд першої інстанції при її винесенні, зокрема, посилався на ст. 31-32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та виходив з того, що ліквідатор виконав всі дії по ліквідації банкрута, надав суду документи, які свідчать про ліквідацію банкрута, у тому числі, ліквідаційний баланс з неповністю погашеною кредиторською заборгованістю в зв'язку з недостатністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, тощо.

Зазначені висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Згідно з п. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, в ході виконання ліквідаційної процедури ліквідатором вчинялися дії щодо пошуку активів банкрута та встановлено, що за час виконання обов'язків ліквідатора банкрута у даній справі арбітражним керуючим Сидоренком Г.А. за період з червня по вересень 2010 року було відчужено вісім об'єктів нерухомого майна банкрута на загальну суму 33831 грн. (а.с.30-43 том 6).

Зазначене нерухоме майно було відчужено без дотримання процедури встановленої законодавством (статті 25, 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а саме: без проведення оцінки відчужуваного майна та без проведення відкритих торгів з продажу майна (оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна).

Кошти в сумі 33831 грн. ліквідатором Сидоренком Г.А. було використано на оплату своїх послуг та відшкодування витрат, в умовах того, що в порушення вимог статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг ліквідатора Сидоренка Г.А. та відшкодування його витрат, а ні комітетом кредиторів, а ні господарським судом не затверджувався. Тобто, колишній ліквідатор Сидоренко Г.А. виручені в ході ліквідаційної процедури банкрута кошти в сумі 33831 грн. отримав без належних правових підстав, фактично привласнив їх.

Тому, господарським судом за заявою ліквідатора Пономарьова І.І. ухвалою від 20.12.2012 р. стягнуто з колишнього ліквідатора Томашівського сільського споживчого товариства фізичної особи - підприємця Сидоренка Г.А. на користь Томашівського сільського споживчого товариства 33831 грн. коштів безпідставно отриманих Сидоренком Г.А. в ході ліквідаційної процедури банкрута.

За заявою ліквідатора Пономарьова І.І. Недригайлівським районним судом Сумської області були прийняті рішення про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна банкрута, укладених колишнім ліквідатором Сидоренком Г.А. Також апеляційним судом Сумської області прийнято рішення про відмову гр.. Школяренко М.О. у визнанні права власності на об'єкт нерухомого майна банкрута (а.с.234-239 том 6, а.с.1-2 том 7).

Всі об'єкти нерухомого майна було включено ліквідатором до ліквідаційної маси, оцінено та реалізовано у відповідності до вимог статей 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.150-214 том 6). За результатами реалізації ліквідаційної маси було отримано 79500 грн. (в тому числі 33831 грн. - кошти раніше сплачені покупцями за договорами визнаними судом недійсними та, які підлягали поверненню покупцям). Отже фактично за термін ліквідаційної процедури ліквідатором Пономарьовим І.І. було виручено в результаті реалізації ліквідаційної маси 45669 грн. Зазначені кошти було розподілено в порядку черговості встановленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: направлено на погашення кредиторських вимог та витрат пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Суд першої інстанції також правомірно встановив, що згідно наданого ліквідатором реєстру вимог кредиторів (т.с. 6 а.с. 147) було включено до реєстру та погашено наступні суми вимог:

- УПФУ в Недригайлівському районі з грошовими вимогами в сумі 39860,75 грн., з яких було погашено 4542 грн.;

- Недригайлівський центр зайнятості з грошовими вимогами в сумі 131,03 грн., з яких було погашено 24,01 грн.

- ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в м. Ромни з грошовими вимогами в сумі 40926,34 грн., з яких було погашено 7481,14 грн.

- Недригайлівське відділення Роменської МДПІ з грошовими вимогами в сумі 20906 грн. (не погашались).

Щодо доводів УПФУ в Недригайлівському районі, викладених у відзиві на клопотання ліквідатора та в подальшому в апеляційній скарзі на ухвалу від 08.08.2013 р., про невжиття ліквідатором належних заходів щодо примусового стягнення з арбітражного керуючого Сидоренка Г.А. заборгованості в розмірі 33831 грн., яку необхідно було направити на погашення кредиторських вимог у даній справі.

Як свідчать матеріали справи, в процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором боржника Пономаренко І.І. вживалося ряд заходів з метою виконання судового рішення про стягнення з колишнього ліквідатора боржника Сидоренко Г.А. грошових коштів в сумі 33831 грн. з метою їх включення до ліквідаційної маси.

Зокрема, останній звертався до ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції з заявою від 16.01.2013 р. № 18 про примусове стягнення зазначеної заборгованості з ФОП Сидоренко Г.А. згідно з наказом № 19/2-10 (т. 7 а.с. 99).

Також матеріалами справи підтверджується факт неодноразових звернень ліквідатора до начальника ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції з листами з приводу роз'яснення порядку та строків виконання зазначеного наказу, та отримання від останнього відповідь на зазначені звернення в який зазначено про неможливість виконання наказу через відсутність майна на яке можливо звернути стягнення (т. 7 а.с. 100-103).

В подальшому, постановою державного виконавця ВДВС Роменського міськрайонного управління юстиції від 14.06.2013 р. було встановлено відсутність у Сидоренка Г.А. майна, на яке може бути звернено стягнення, а тому наказ господарського суду Сумської області №19/2-10 від 14.01.2013 р. повернуто стягувачу без виконання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що ліквідатором було вжито належних заходів щодо примусового стягнення заборгованості з колишнього ліквідатора Сидоренка Г.А., а тому доводи УПФУ в Недригайлівському районі, якими кредитор обґрунтовує свої заперечення щодо неможливості затвердження звіту ліквідатора, не підтверджуються матеріалами справи та є безпідставними.

Також безпідставними колегія суддів вважає доводи УПФУ в Недригайлівському районі, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що наказ № 19/2-10 дійсний для пред'явлення до виконання до 21.12.2013 р., тобто ліквідатор мав можливість повторно подати даний наказ до виконання.

Згідно з п. 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вже було зазначено вище, постанову про визнання боржника банкрутом було винесено господарським судом Сумської області 05.05.2011 р.

Тобто, станом на момент затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу згідно з оскаржуваною ухвалою встановлений законом строк проведення ліквідаційної процедури вже сплинув.

Тим більше, матеріали справи не містять та жодною зі сторін у справі не надано доказів наявності у Сидоренко Г.А. майна, на яке можливе звернення стягнення, станом на момент винесення оскаржуваної ухвали та розгляду даної апеляційної скарги.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута був предметом розгляду комітету кредиторів (протокол №17 від 26.06.2013р. - а.с.120-126 том 6).

Комітет кредиторів заслухавши звіт ліквідатора одноголосно вирішив: звіт ліквідатора прийняти до відома та зобов'язати ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс на затвердження до суду. Суд наголошує, що за дане рішення голосував і представник УПФУ в Недригайлівському районі Шаповалова В.В. Жодних заперечень щодо складено ліквідатором Пономарьовим І.І. звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на засіданні комітету кредиторів представником пенсійного фонду (як і представниками інших кредиторів) висловлено не було.

Матеріали справи свідчать про виконання ліквідатором дій щодо ліквідації банкрута в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Зазначені обставини УПФУ в Недригайлівському районі при поданні апеляційної скарги жодним чином не спростовані, належних доказів в обґрунтування власної правової позиції не надано.

Враховуючи, що ліквідатор виконав всі роботи по ліквідації банкрута, суду надані документи, що свідчать про ліквідацію банкрута, у тому числі, ліквідаційний баланс з неповністю погашеною кредиторською заборгованістю в зв'язку з недостатністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута з ліквідацією останнього як юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором було подано до суду клопотання про затвердження звіту про оплату його послуг та відшкодування витрат у даній справі за період з 15.11.2012 р. по 01.07.2013 р. на загальну суму 6904,23 грн., що складається з: оплати за оголошення в ЗМІ - 75 грн. та 62 грн., оплати судового збору у сумі 20 грн., оплати послуг БТІ за виготовлення технічної документації в сумі 2431,73 грн., оплати РКК банку в сумі 122 грн., оплати відрядних у сумі 2005,5 грн., оплати послуг арбітражного керуючого в сумі 2488 грн.

Про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого Пономарьова І.І., ліквідатором було надано звіт комітету кредиторів 26.06.2013р. (а.с.120-126 том 6). Комітет кредиторів заслухавши звіт ліквідатора одноголосно вирішив: звіт ліквідатора прийняти до відома та зобов'язати ліквідатора подати звіт та ліквідаційний баланс на затвердження до суду.

Відповідно до ч. 10-14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Частиною 1 пунктом г статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Всі понесені арбітражним керуючим витрати підтверджуються матеріалами справи (а.с.215-227 том 6): розрахунками, посвідченнями про відрядження, квитанціями та платіжними дорученнями, являються невід'ємними складовими ліквідаційних витрат, оскільки є фактичними, дійсними та спрямованими на забезпечення виконання ліквідаційної процедури.

Така позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною в постанові від 13.11.2012 р. у справі №19/71-10.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також погоджується з висновками господарського суду про задоволення клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату послуг, та відшкодування витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 40 Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

За таких обставин, також є правомірними висновки суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі.

Правомірності відповідних висновків господарського суду Управлінням Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області при поданні апеляційної скарги не спростовано.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області, викладені в апеляційній скарзі, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі, та вільним тлумаченням окремих положень Закону.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала господарського суду Сумської області від 08.08.13 р. по справі № 19/2-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 08.08.13 р. по справі № 19/2-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.10.2013 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Кравець Т.В.