Рішення

від 24.09.2013 по справі 910/15197/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15197/13 24.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Паляниця"

про стягнення 420402,84 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Горбенко К.О. (дов. №5467 від 25.07.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Ерде Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паляниця" про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту №36-ОВ від 22.07.10 у загальній сумі 420402,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що Товариство з обмеженою відповідальністю «Паляниця» ухиляється від виконання зобов'язання щодо повернення овердрафту та сплати процентів за користування овердрафтом та інших платежів, на умовах встановлених Договором про надання овердрафту № 36-ОВ від 22.07.10, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паляниця». Одночасно, позивачем до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми 420402,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.13 порушено провадження за вищезазначеним позов та призначено розгляд справи на 29.08.13 року.

У судове засідання 29.08.2013 представник позивача з'явився та подав додаткові документи у справі.

Відповідач до судового засідання 29.08.13 не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку, що нез'явлення представника відповідача та неподання витребуваних доказів по справі перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні у зв'язку із чим відклав розгляд справи та розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову на 24.09.13 року.

Під час судового засідання 24.09.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні.

Положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Разом з тим, розглянувши у судовому засіданні 24.09.13 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши подані матеріали, з'ясувавши обставини, викладені у заяві та перевіривши їх доказами, суд визнав її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що заявником не вказано достатніх обґрунтованих обставин, якими зумовлено необхідність вжиття заходів забезпечення та не надано доказів на їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява відповідача про забезпечення позову не підлягає задоволенню та перейшов до розгляду спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.10 між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паляниця» (Позичальник) укладено Договір про надання овердрафту № 36-ОВ (а. с. 5-11).

Відповідно до умов даного договору, а саме 1.1. Банк зобов'язаний надати Позичальнику овердрафт на умовах цього Договору (Овердрафт), а Позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за Овердрафтом та сплатити проценти за користування Овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором. Овердрафт надається Позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в Банку, в межах встановленого йому ліміту.

У подальшому до Договору про надання овердрафту № 36-ОВ між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 14.09.10 (а. с. 12), відповідно до якої пункт 1.2. викладено у наступній редакції: «Ліміт Овердрафту за цим Договором складає 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч,00) гривень.»

У редакції Додаткової угоди № 1, пункт 1.3. Договору викладений наступним чином: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24% річних. У випадку зміни курсу Долара США, який був встановлений в АТ «Ерде Банк», код банку 380667 за станом на дату та час надання кредитних коштів, по відношенню до курсу Долара США, який буде встановлений в АТ «Ерде Банк», код банку 380667 в останній робочий день місяця в якому проводиться нарахування процентів, позичальник погоджується із встановленням процентної ставки, яка буде розраховуватись в наступному порядку: А=(В*С/100/360)*D*E*100/F в якому наведені символи мають наступне значення:

А - процентна ставка за кредитними коштами, що розраховується в залежності від коливань курсу Долара США на кожну конкретну дату розрахунку процентної ставки;

В - сума фактичного залишку заборгованості за основною сумою кредиту вирахувана в Доларах США, який був встановлений в АТ «Ерде Банк», код банку 380667 за станом на дату та час надання кредитних коштів;

С - річна процентна ставка встановлена за кредитами в Доларах США в АТ «Ерде Банк», код банку 380667. За станом на 22.07.10 річна процентна ставка встановлена за кредитами в Доларах США становить 24% річних;

D - курс Долара США, який буде встановлений в АТ «Ерде Банк», код банку 380667 на кожну конкретну дату розрахунку процентної ставки;

E - прийнята до розрахунку календарна кількість днів у році 365/366 днів;

F - сума фактичного залишку заборгованості за основною сумою кредиту, на кожну конкретну дату розрахунку процентної ставки.

Відповідно до цього розрахунку та відповідно до фактичних сум заборгованості за основною сумою кредиту в гривнях, процентна ставка за користування кредитними коштами розраховується за кожен день наявного залишку заборгованості за основною сумою кредиту в гривнях.

В будь-якому випадку процентна ставка не може бути нижчою за 24% річних».

Дотримуючись зазначених умов Договору, Банком надано Позичальнику - відповідачу, грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця», які містяться у матеріалах справи (а. с. 14-49).

Факт отримання грошових коштів, у вигляді овердрафту сторонами під час розгляду даного спору не заперечувався.

Відповідач, у порушення умов Договору, зобов'язання щодо здійснення повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого за ним рахується сума заборгованості, яка станом на 29.07.13 складає 353711,68 грн. (236167,87 грн. - не повернутий кредит, 108044,03 грн. - не сплачені проценти, 4749,89 грн. - не сплачені проценти, , 4749,89 грн. - не сплачені проценти).

Відповідальність позичальника за неповернення кредитних коштів та несплату відсотків за користування кредитними коштами передбачена пунктами Договору 9.1 та 9.2. Так, відповідно до п. 9.1., за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.2. Договору овердрафту, за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

У відповідності до вищезазначених умов договору, банком здійснено нарахування сум пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 57456,73 грн. та суми пені за несвоєчасну сплату процентів 9234,43 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши умови Договору про надання овердрафту № 36-ОВ, судом встановлено, що позивачем надано ТОВ «Паляниця» овердрафтовий кредит.

Законодавцем передбачено, що овердрафт є формою кредитування Клієнта Банком, що дозволяє здійснювати видаткові операції по картковому рахунку понад сум, що є на даному картковому рахунку.

З системного аналізу вище викладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паляниця» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не повернуто кредитні кошти, надані у вигляді овердрафту, з огляду на вищезазначені норми законодавства, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за не повернутим кредитом, визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню заявленому розмірі, а саме 236167,87 грн.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом відповідачем, згідно приведеного банком та перевіреного судом розрахунку заборгованості станом на 29.07.2013 складає 117543,81 грн., і при відсутності доказів погашення зазначеного вище боргу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Встановлення відповідальності сторін у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання, погоджено сторонами у пунктах 9.1. та 9.2. Договору про надання овердрафту № 36-ОВ, за таких обставин, перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а суму пені такою, що підлягає стягненню за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 57456,73 грн. та суми пені за несвоєчасну сплату процентів 9234,43 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 420402,84 грн., з яких 236167,87 грн. - не повернутий кредит, 117543,81 грн. - не сплачені проценти, 57456,73 грн. - пеня за несвоєчасність повернення кредитних коштів та 9234,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах: за подання позовної зави майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід Державного бюджету України у розмірі 8408,06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паляниця" про стягнення заборгованості за Договором про надання овердрафту №36-ОВ від 22.07.10 у загальній сумі 420402,84 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця» (03115, місто київ, вулиця Львівська, будинок 12; ідентифікаційний код 36477316) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5літера А; ідентифікаційний код 34817907) 236167 (двісті тридцять шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 87 копійок - не повернутий кредит, 117543 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот сорок три) гривні 81 копійку - не сплачені проценти, 57456 (п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят шість) 73 копійки - пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та 9234 (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 43 копійки - пеню за несвоєчасну сплату процентів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця» (03115, місто київ, вулиця Львівська, будинок 12; ідентифікаційний код 36477316) у дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 8408 (вісім тисяч чотириста вісім) гривень 06 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.09.13 року.

Повний текст рішення складено - 27.09.13 року.

Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова