Постанова

від 28.08.2013 по справі 814/997/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 серпня 2013 року cправа № 814/997/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомФермерського господарства "Кондор-Агро", вул. Куйбишева, 154, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600

доНовобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гагаріна, 9/1, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600 провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2013 № 0000080221

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Кондор-Агро", звернувся до суду з позовом до відповідача, Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2013 № 0000080221 (з врахуванням змінених позовних вимог).

Позов обґрунтовано тим, що порушення, які на думку відповідача нібито мали місце і слугували підставою для самостійного визначення сум податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, є безпідставними, а збільшення сум податкових зобов'язань - незаконним. Оскільки податкові правопорушення, які слугували підставою для нарахування штрафних санкцій, відсутні, то і підстав для їх застосування немає.

Висновки акта та його зміст суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких вказує про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах згідно діючого податкового законодавства в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях (т. 1 а.с. 219-229).

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не сповістив.

За приписами частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в органах ДПІ.

З 28.08.2012 по 03.09.2012 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 1.4 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п. 8 2, 8 6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198. 3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі", в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 108404 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на суму 3665 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на суму 102348 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 12.09.2012 № 10/22-34135724 (арк. справи 10-40).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000020221, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 108404 грн за основним платежем та визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 46176, 85 (арк. справи 9).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарги ДПС у Миколаївській області прийнято рішення від 14.12.2012 № 1970/10/10-209, яким скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000020221 скасовано в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 60 грн, в іншій частині залишено без змін; збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 7312, 96 грн (арк. справи 135-143).

З огляду на зазначене вище було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 № 0000080221, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 108344 грн за основним платежем та визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 53489, 81 (арк. справи 134).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносно донарахування суми ПДВ на 83136 грн щодо внесення засобів захисту рослин та добрив.

У якості підстав для донарахування ПДВ у сумі 83136 грн, в т. ч. травень 2010 року 1581 грн, листопад 2010 року 12540 грн, квітень 2011 року 33625 грн, травень 2011 року 7333 грн, травень 2012 року 18256 грн, червень 2012 року 9801 грн зазначено, що фермерським господарством не підтверджено факт використання відповідних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності, не надано підтверджуючих документів, які б доводили яким саме чином вносились засоби захисту рослин (далі - ЗЗР) та добрива, їх списання було здійснено безпідставно тим самим порушено п. 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України та п.1.4. ст.1, п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто Відповідачем не визнається податковий кредит Позивача у розмірі 83136 грн.

Вказані твердження Відповідача є такими, що суперечать законодавству, чинному на період існування спірних правовідносин, та фактичним обставинам справи.

Так, на час проведення перевірки спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 у відповідній редакції, а з 01.01.2011 Податковим кодексом України з подальшими змінами і доповненнями

Із аналізу правових норм п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3., п.п.7.4.2., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про ПДВ2, п.п.198.1., 198.2. 198.3. 198.6 ПК України у їх сукупності вбачається, що підставами позбавлення платника податку права на віднесення сум сплачених податків до податкового кредиту є:

- відсутнітсь податкових накладних або оформлення податкових накладних з порушенням вимог чинного законодавства (п.п.7.2.6., 7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ, п. 198.6 ст.198 ПК України);

- відсутність господарської мети використання придбаних товарів та послуг (п.п.7.2.6., 7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ, п. 198.6 ст.198 ПК України).

- фіктивність (безтоварність) господарських операцій, в межах яких придбаваються товари та послуги.

Як вбачається з акта перевірки, Відповідач не вказав, жодної із вище вказаних підстав, що обумовлюють можливість позбавлення Позивача права на податковий кредит.

При цьому, вказані добрива та засоби захисту рослин придбавалися з метою використання у своїй господарській діяльності, що не заперечується Відповідачем.

Правомірність нарахування податкового кредиту позивачем підтверджується наступними доказами: податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Порядків заповнення податкової накладної, затверджених наказами ДПА України від 30.05.1997 № 165, від 21.12.2010 № 969, а також Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, видатковими накладними, актами списання (копії додаються).

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема, за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п.7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданою особою, зареєстрованою платником податку, що передбачено п.п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.05.2012 у справі № К-13754/08-С).

Таким чином, визначення Позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 83136 грн по засобам захисту рослин та добривам з посиланням на п. 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України та п. 1.4. спи 1, п. 4.2. ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" є необгрунтованими.

Відносно донарахування суми ПДВ 3655 грн по паливно-мастильним матеріалам (далі - ПММ).

Відповідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в актів документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Спосіб, за яким відповідач підрахував норми використання ПММ в акті перевірки не визначений, посилань на первинні документи, якими підтверджується згадане порушення, не зроблено. Використаний спосіб розрахунку суперечить діючим методикам розрахунку норм витрат ПММ комбайнами і не враховує факторів, необхідних для обчислення норм витрат ПММ комбайнами.

Таким чином, дані акта перевірки стосовно кількості літрів витраченого палива на 1га визначені фахівцями податкової інспекції є недостовірними, висновок про порушення п.п. 198.3, 198. ст. 198 ПК України та п. 1.4 ст. 1, п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необгрунтованим, а донарахування ПДВ у сумі 3655 грн за використання паливно-мастильних матеріалів є безпідставними.

Фермерським господарством дизельне пальне було списане відповідно до його фактичного використання.

Відносно донарахування суми ПДВ 13028 грн по сільськогосподарській продукції з незареєстрованих земель.

Відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що до суми показників, зазначених у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту" безпідставно включено суми коштів, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на землях, які орендовані, але не зареєстровані згідно чинного законодавства у розмірі 13028 грн. При цьому, нібито мало місце порушення п.п.8.1.2, 8.1.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 209.2, 209.6 ст. 209 ПК України.

Даний висновок відповідача є таким, що суперечить вимогам законодавства та фактичним обставинам справи з наступних підстав.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" та ПК України нарахування податку на додану вартість пов'язують лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством і відповідно не ставить правомірність такого нарахування у залежність від дотримання норм земельного законодавства.

Так, відповідно до пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 209.2 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та статтею 209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Позивач є суб'єктом сільськогосподарського виробництва, який користується спеціальним режимом оподаткування. Даний факт не заперечується й Відповідачем.

Зі змісту акта перевірки випливає, що Відповідач не ставить під сумнів того факту, що відповідна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва Позивача.

Способи та методи визначення фахівцями податкового органу кількості та якості сільськогосподарської продукції, яка була вирощена та реалізована Позивачем, не передбачені законодавством України. А, з урахуванням відсутності належної сільськогосподарської кваліфікації, достатніх даних для висновків про урожайність та в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, у Відповідача відсутні підстави для висновків про неправильність визначення розмірів урожаю.

Тому висновок Відповідача про порушення Позивачем приписів п.п.8.1.2, 8.1.6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 209.2, 209.6 ст 209 ПК України є необгрунтованим, а донарахування суми ПДВ у розмірі 13028 грн по сільськогосподарській продукції вирощеній на незареєстрованих землях є безпідставним.

Відносно донарахування суми ПДВ 8585 грн по господарських операціях з реалізації соняшнику.

В Акті перевірки (арк. с. 10) вказано, що Скаржником було оприбутковано від ПОП "Надія" (пн 308997714241, с. Березнегуватське, Н.Бузького району) за Податковою накладною № 11 від 24.11.2009 (нібито без печатки та підпису) соняшник на суму 45011,92 грн, в т.ч. ПДВ 7501,99 грн. Даний соняшник був оприбуткований на складі Позивача та в наступному перепродано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується податковою накладною ПН №1 від 02.02.2010, заповненою та зареєстрованою належним чином, чим порушено п.п.209.2, 209.6 Г1К України.

Даний висновок податкового органу суперечить фактичним обставинам справи виходячи з наступного:

Відповідно до п.209.2 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.209.6 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В дійсності мали місця правочини з придбання від ПОП "Надія" (пн 308997714241, с.Березнегуватське, Н.Бузького району) за Податковою накладною № 11 від 24.11.2009, (яка оформлена належним чином та додається до позову) соняшник на суму 45011,92 грн, в т.ч. ПДВ 7501,99 грн й поставки соняшника фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, що підтверджується податковою накладною ПН № 1 від 02.02.2010, заповненою та зареєстрованою належним чином. При цьому предметом поставки був іншій соняшник, виготовлений Позивачем. Що фактично підтверджується Звітом про переміщення товарів на складах (01.11.09-18.02.10).

Таким чином, Позивачем не порушувалися вимоги п.п. 209.2, 209.6 ПК України, а розмір донарахованого податку в сумі 8585 грн, яку Позивач нібито має сплатити у зв'язку з безпідставним списанням на рахунок 90 "Собівартість реалізації" соняшника в кількості 20,46 т., загальною вартістю 51150 грн є безпідставним.

Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 46 176,85 грн.

У якості підстав для нарахування штрафних санкцій у розмірі 16863 грн у податковому повідомленні-рішенні вказано самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на основі підпункту 54.3.2 пункту 54.3. ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1. ПК України.

Нарахування штрафної санкції у розмірі 29313 грн 85 к. податковий орган мотивує тим, що Позивачем порушено п. 209.2 ст. 209 ПК України та п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 12, шляхом оприбутковування стелар 21 % на суму 29313 грн 85 к. за податковою накладною від 24.04.2012 № 15577, використання якого у власній господарській діяльності позивачем не доведено. Відповідні дії позивача відповідач кваліфікував як податкове правопорушення передбачене п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з вище наведеного, порушення, які на думку Відповідача нібито мали місце і слугували підставою для самостійного визначення сум податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість є необгрунтованими, а збільшення сум податкових зобов'язань -безпідставним. Оскільки податкові правопорушення, які слугували підставою для нарахування штрафних санкцій відсутні, то і підстав для їх застосування не має.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 14.01.2013 № 0000080221.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Фермерського господарства "Кондор-Агро" судові витрати в сумі 1545, 81 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич