Ухвала

від 28.05.2015 по справі 814/997/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/997/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року по справі за позовом Фермерського господарства "Кондор-Агро" до Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Кондор-Агро" звернулося до суду з позовом до відповідача, Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2013 № 0000080221.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що порушення, які на думку відповідача нібито мали місце і слугували підставою для самостійного визначення сум податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, є безпідставними, а збільшення сум податкових зобов'язань - незаконним. Оскільки податкові правопорушення, які слугували підставою для нарахування штрафних санкцій, відсутні, то і підстав для їх застосування немає.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позов задоволено. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 14.01.2013 № 0000080221.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в органах ДПІ.

З 28.08.2012 року по 03.09.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 1.4 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7, п. 8 2, 8 6 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198. 3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 209.2, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі", в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 108404 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на суму 3665 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на суму 102348 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 12.09.2012 № 10/22-34135724 (а.с.10-40).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012р. № 0000020221, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 108404 грн. за основним платежем та визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 46176, 85 (а.с.9).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарги ДПС у Миколаївській області прийнято рішення від 14.12.2012 № 1970/10/10-209, яким скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012р. № 0000020221 скасовано в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 60 грн., в іншій частині залишено без змін; збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 7312, 96 грн. (арк. справи 135-143).

З огляду на зазначене вище було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000080221, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 108344 грн. за основним платежем та визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 53489, 81 (а.с.134).

Так, в якості підстав для донарахування ПДВ у сумі 83136 грн., в т. ч. травень 2010 року 1581 грн., листопад 2010 року 12540 грн., квітень 2011 року 33625 грн., травень 2011 року 7333 грн., травень 2012 року 18256 грн., червень 2012 року 9801 грн. зазначено, що фермерським господарством не підтверджено факт використання відповідних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності, не надано підтверджуючих документів, які б доводили яким саме чином вносились засоби захисту рослин (далі - ЗЗР) та добрива, їх списання було здійснено безпідставно тим самим порушено п. 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України та п.1.4. ст.1, п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто відповідачем не визнається податковий кредит позивача у розмірі 83136 грн.

Вирішуючи справу по суді суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач правомірно сформував суму податку на додану вартість, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На час проведення перевірки спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 у відповідній редакції, а з 01.01.2011р. Податковим кодексом України з подальшими змінами і доповненнями.

Із аналізу правових норм п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3., п.п.7.4.2., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про ПДВ2, п.п.198.1., 198.2. 198.3. 198.6 ПК України у їх сукупності вбачається, що підставами позбавлення платника податку права на віднесення сум сплачених податків до податкового кредиту є:

- відсутність податкових накладних або оформлення податкових накладних з порушенням вимог чинного законодавства (п.п.7.2.6., 7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ, п. 198.6 ст.198 ПК України);

- відсутність господарської мети використання придбаних товарів та послуг (п.п.7.2.6., 7.4.1. ст.7 Закону про ПДВ, п. 198.6 ст.198 ПК України).

- фіктивність (безтоварність) господарських операцій, в межах яких придбаваються товари та послуги.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач не вказав, жодної із вище вказаних підстав, що обумовлюють можливість позбавлення позивача права на податковий кредит. При цьому, вказані добрива та засоби захисту рослин придбавалися з метою використання у своїй господарській діяльності, що доведено матеріалами справи.

Крім того, правомірність нарахування податкового кредиту позивачем підтверджується наступними доказами: податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Порядків заповнення податкової накладної, затверджених наказами ДПА України від 30.05.1997 № 165, від 21.12.2010 № 969, а також Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, видатковими накладними, актами списання.

Щодо донарахування суми ПДВ 3655 грн. по паливно-мастильним матеріалам судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в актів документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Спосіб, за яким відповідач підрахував норми використання ПММ в акті перевірки не визначений, посилань на первинні документи, якими підтверджується згадане порушення, не зроблено. Використаний спосіб розрахунку суперечить діючим методикам розрахунку норм витрат ПММ комбайнами і не враховує факторів, необхідних для обчислення норм витрат ПММ комбайнами.

Виходячи з вищезазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дані акта перевірки стосовно кількості літрів витраченого палива на 1га визначені фахівцями податкової інспекції є недостовірними.

Що стосується донарахування суми ПДВ 13028 грн. по сільськогосподарській продукції з незареєстрованих земель, то відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що до суми показників, зазначених у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту" безпідставно включено суми коштів, отриманих від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на землях, які орендовані.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" та ПК України нарахування податку на додану вартість пов'язують лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством і відповідно не ставить правомірність такого нарахування у залежність від дотримання норм земельного законодавства.

Так, відповідно до пункту 8-1.2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 209.2 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та статтею 209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Позивач є суб'єктом сільськогосподарського виробництва, який користується спеціальним режимом оподаткування. При цьому способи та методи визначення фахівцями податкового органу кількості та якості сільськогосподарської продукції, яка була вирощена та реалізована позивачем, не передбачені законодавством України. А, з урахуванням відсутності належної сільськогосподарської кваліфікації, достатніх даних для висновків про урожайність та в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, у відповідача відсутні підстави для висновків про неправильність визначення розмірів урожаю.

Стосовно донарахування суми ПДВ 8585 грн. по господарських операціях з реалізації соняшнику слід зазначити наступне.

Відповідно до п.209.2 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.209.6 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається з матеріалів справи, мали місця правочини з придбання від ФОП "Надія" за Податковою накладною № 11 від 24.11.2009, соняшник на суму 45011,92 грн., в т.ч. ПДВ 7501,99 грн. й поставки соняшника фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, що підтверджується податковою накладною ПН № 1 від 02.02.2010, заповненою та зареєстрованою належним чином. Зокрема предметом поставки був іншій соняшник, виготовлений позивачем, що фактично підтверджується Звітом про переміщення товарів на складах.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин