Постанова

від 21.01.2009 по справі 53/333-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 21 січня 2009 р.                                                                                   

№

53/333-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

- судді                                                         

Кривди Д.С.,

суддів                                                          

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому

засіданні за участю представників сторін:

від позивача:        Никифоров А.С.

від відповідача:   не з'явився

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна”

на постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 11.08.2008р. 

у справі № 53/333-07 Господарського суду

Харківської області

за позовом 

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР

Баболна Україна”

до Приватного підприємця ОСОБА_1.

про визнання недійсним договору

купівлі-продажу та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство

з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна”

звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до приватного

підприємця ОСОБА_1. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від

11.04.2006р. № 11/К та повернення майна.

Рішенням

Господарського суду Харківської області від 21.04.2008р. (суддя М.В.Тихий)

відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Приватний

підприємець ОСОБА_1. подав до Господарського суду Харківської області заяву в

якій  просить прийняти додаткове рішення

про стягнення з позивача витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі

25000грн.

Додатковим

рішенням Господарського суду Харківської області від 19.05.2008р. (суддя

П.В.Тихий) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними

інвестиціями “ІКР Баболна Україна” на користь приватного підприємця ОСОБА_1.

25000грн. судових витрат.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2008р. (судді:

В.Я.Погребняк, А.І.Бухан, В.О.Демченко) рішення Господарського суду Харківської

області від 21.04.2008р. залишено без змін, а апеляційну скаргу -без

задоволення.

Не

погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна” подало

касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду

Харківської області від 21.04.2008р., додаткове рішення Господарського суду

Харківської області від 19.05.2008р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 11.08.2008р., та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Товариство з обмеженою

відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна” мотивує тим,

що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано

норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши

касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним

господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий

господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з

обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна”

підлягає задоволенню частково.

Господарським

судом встановлено:

11.04.2006р.

між сторонами було укладено договір купівлі продажу № 11/К, відповідно до якого

позивач передавав у власність, а відповідач прийняв та сплатив вартість

сільськогосподарської техніки, а саме: комбайн NEW HOLLAND ТС-56, 1997р. в.,

НОМЕР_1 у комплектності з зерновою жаткою НОМЕР_2та комбайн NEW HOLLAND ТС-56,

1997р. в., НОМЕР_3у комплектності з зерновою жаткою НОМЕР_4. Відповідно до п.

4.4. договору, право власності переходить з моменту підписання сторонами акта

приймання-передачі.

11

квітня 2006 року позивачем та відповідачем була складено Акт приймання-передавачі

техніки, відповідно до якого відповідач прийняв вищенаведену

сільськогосподарську техніку, однак оплату її вартості не здійснив.

Суб'єктом

оціночної діяльності - Харківською Торгово-промисловою палатою була проведена

незалежна оцінка майна та наданий висновок про вартість об'єктів оцінки, у

доларах США, станом на 24.02.2006р., а саме комбайна NEW HOLLAND ТС-56, 1997р.

в., НОМЕР_1 у комплектності з зерновою жаткою НОМЕР_2та комбайна NEW HOLLAND

ТС-56, 1997р. в., НОМЕР_3 у комплектності з зерновою жаткою НОМЕР_4 та

визначена їх загальна ринкова вартість у сумі 39520 доларів США або 199576

гривень (офіційний курс НБУ становив 5.05 грн. за 1 долар США).

Згідно

Договору купівлі-продажу № 11/К від 11.04.2006р., Акту приймання-передавання

техніки від 11.04.2006р., Свідоцтв про реєстрацію машин серії НОМЕР_5та серії

НОМЕР_6зазначена техніка загальною вартістю 240000 гривень (з урахуванням ПДВ)

була придбана відповідачем у позивача.

14.04.2006р.

відповідачем було сплачено позивачу 9732,30 грн. в якості сплати за вищезазначені

комбайни. Разом з технікою позивач передав відповідачу відповідні Свідоцтва про

реєстрацію машин серіїНОМЕР_7, НОМЕР_8 з відмітками Держтехнагляду про зняття з

обліку для реалізації в межах України.

Відповідно

до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним

для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє

правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та

інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проте,

вирішуючи даний спір, господарський суд у встановленому законом порядку не

дослідив та не дав правової оцінки договору купівлі-продажу від 11.04.2006р. №

11/К  чим порушив вищенаведену норму

матеріального права щодо презумпції правомірності вищезгаданого договору.

Згідно

ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та

інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо

продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у

випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Таким чином,

приписами даної правової норми встановлено, що право продажу товару належить власникові

товару.

Проте,

вирішуючи даний спір, господарський суд на підставі відповідних доказів у

встановленому законом порядку не досліджував обставини щодо того чи був позивач

на час продажу відповідних комбайнів їх власником.

Крім

того, відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного

мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи. Таким чином, приписами даної правової норми визначено,

що судові витрати щодо відповідної справи складаються, зокрема, з оплати послуг

адвоката, який здійснює юридичний супровід відповідної справи в господарському

суді, а отже саме з тих витрат які необхідні для розгляду справи у

господарському суді.

Проте,

господарський суд першої інстанції присуджуючи стягнення з позивача витрат

пов'язаних з розглядом справи у розмірі 25000грн. не дослідив та не дав

правової оцінки обставинам щодо даних витрат відповідача.

Наведене

свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій

фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору,

а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України  щодо всебічного, повного та

об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно

до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення

у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки

відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин

справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під

час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до

уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного

та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в

залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства,

вирішити спір.

Керуючись

ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                            

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “ІКР

Баболна Україна” задовольнити частково.

Рішення

Господарського суду Харківської області від 21.04.2008р.,  додаткове рішення Господарського суду

Харківської області від 19.05.2008р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 11.08.2008р.  у

справі № 53/333-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до

Господарського суду Харківської області.

Головуючий

- суддя                                                    

Кривда Д.С.

судді                                                                              Жаботина

Г.В.  

Уліцький А.М.