Постанова

від 18.09.2013 по справі 805/11527/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р. Справа №805/11527/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Алюніній Г.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Лізингова компанія ВЛ»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю

від позивача: Сафонов В.М. (згідно статуту);

Чепіга О.Д. (дов. № 06/2013 від 8 серпня 2013 року)

Іванюк С.К. (дов. № 06-01/2013 від 8 серпня 2013 року)

від відповідача: Полякова О.Г. (дов. № 813/05-62-10 від 08 липня 2013 року)

Іванова О.А. (дов. № 6218/10/05-62-10 від 28 серпня 2013 року)

Скороходов Д.В. (дов. № 5007/ю/05-62-10 від 16 серпня 2013 року)

Серокурова Л.Г. (дов. № 6601/10/05-62-10 від 2 вересня 2013 року)

Приватне підприємство «Лізингова компанія ВЛ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2013 року № 0000291601, № 0000301601, № 0000311601, прийнятих на підставі акту перевірки № 89/22-2/37843484 від 26 лютого 2013 року.

У наданому позові позивач, не заперечуючи викладені в акті обставин, що стосуються укладення позивачем договорів фінансового лізингу та відображення наслідків їх виконання в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість зауважив на неправомірному втручанні державної податкової інспекції до господарської діяльності та порушенні застосування приписів статей 135, 157, 199 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову. Доводи відповідача викладені у запереченнях співпадають з висновками акту перевірки № 89/22-2/37843484 від 26 лютого 2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Лізингова компанія ВЛ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

Ухвалою від 22 серпня 2013 року замінено первинно визначеного відповідача Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лізингова компанія ВЛ» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 14 вересня 2011 року, номер запису про державнуреєстрацію 1 266 102 0000 039732, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 37843484 (т. 2 арк. справи 55-56,57-58). Згідно наявної в матеріалах справи довідки як платник податків позивач обліковується у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 59).

В період з 17 грудня 2012 року по 19 лютого 2013 року державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі направлень від 14 грудня 2012 року № 972, 974-981 та наказу № 812 від 22 листопада 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року. За наслідком проведеної перевірки відповідачем складений акт № 89/22-2/37843484 від 26 лютого 2012 року (т. 1 арк. справи 21-62).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Лізингова компанія ВЛ» підпункту 135.5.2 пункту 135.5 статті 135, пункту 140.2. статті 140, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній суму 772617,00 грн., у т. ч. за 1 квартал 2012 року в сумі 11 849,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 362 771,00 грн., 9 місяців 2012 року у суму 772 617,00 грн. та порушення пунктів 199.1 та 199.3 статті 199 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 2 227 294,00 грн., у т.ч. у березні 2012 року на 894 078,00 грн., у квітні 2012 року у сумі 355 139,00 грн. у травні 2012 року у сумі 63240,00 грн., у липні 2012 року у сумі 706 795,00 грн., у серпні 2012 року у сумі 208 042,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у вересні 2012 року у сумі 803,00 грн.

15 березня 2013 року відповідачем на підставі викладених в акті перевірки висновків прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000291601 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 784 117,50 грн., з яких за основним платежем - 2 227 294,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 556 823,50 грн.,

2) податкове повідомлення-рішення № 0000301601 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 965 771,25 грн., з яких за основним платежем - 772 617,00 грн., штрафні (фінансові) санкції сумі - 193154,25 грн.,

3) податкове повідомлення-рішення № 0000311601 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану варітьсь на 803,00 грн.

Правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень є спірним питанням цієї справи.

Згідно викладеного в акті заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток пов'язано із відображенням в податковому обліку наслідків придбання підприємством позивача основних фондів та подальшою передачею їх на умовах договорів фінансового лізингу. Так, позивачем протягом періоду, що перевірявся податковою інспекцією укладені наступні договори фінансового лізингу: від 23 січня 2012 року № 001-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Новотранс-Україна»; від 1 березня 2012 року № 002-ФЛ, № 003-ФЛ, № 004-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 5 березня 2012 року № 005-ФЛ, № 006-ФЛ, № 007-ФЛ, № 008-ФЛ лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 15 березня 2012 року № 009-ФЛ, № 010-ФЛ, № 011-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 30 березня 2012 року № 012-ФЛ, № 013-ФЛ, № 014-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 28 березня 2012 року № 015-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 9 квітня 2012 року № 016-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 28квітня 2012 року № 017-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 15 травня 2012 року № 018-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 8 червня 2012 року № 019-ФЛ, № 020-ФЛ, лізингоотримувачем за яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 27червня 2012 року № 021-ФЛ, № 022-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 24 липня 2012 року № 023-ФЛ, № 024-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»; від 14 серпня 2012 року № 025-ФЛ, № 026-ФЛ, лізингоотримувачем за якими є товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс». Наведені договори мають однотипні умови, передбачають придбання лізингодавцем в лізингоотримувача (як продавця за договором постачання) у власність на умовах, визначених договором постачання майна та надати зазначене майно за плату у якості предмету лізингу на умовах договору лізингу у тимчасове володіння та користування.

Стосовно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000301601 від 15 березня 2013року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 965 771,25 грн., з яких за основним платежем 772 617,00 грн., штрафні (фінансові) санкції сумі 193154,25 грн. суд зазначає наступне.

Згідно викладеного в акті перевірки за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року приватним підприємством "Лізингова компанія ВЛ" задекларований прибуток в сумі 9 024 805 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за зазначений період встановлено його заниження на 772 617 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року на 11 849 грн., за півріччя 2012 року на 362 771 грн., за 9 місяців 2012 року на 772 617 грн. в результаті порушень, пов'язаних з відображенням в податковому обліку отриманого доходу від операцій з передачі у фінансовий лізинг основних фондів (залізничні вагон та на піввагони), доходів від реалізації робіт та послуг (відшкодування витрат по курсовій різниці ТОВ "Новотранс-Україна" у 1 кварталу 2012 року), відсотків, одержаних по фінансовому лізингу, коригування лізингових платежів у зв'язку зі зміною курсу валюти на даті платежу.

Так, в ході перевірки встановлено укладення позивачем в період з 23 січня 2012 року по 14 серпня 2012 року договорів фінансового лізингу з ТОВ "Новотранс-Україна" (код ЄДРПОУ 33629074) та ТОВ "Лемтранс" (ЄДРПОУ 30600592). В ході аналізу наведених договорів податковою інспекцією встановлено, що за їх умовами лізингодавець - ПП "Лізингова компанія ВЛ", ТОВ "Новотранс-Україна" та ТОВ "Лемтранс" - лізингоотримувачі. Предметом укладених договорів є придбання лізингодавцем у лізингоотримувача майна у власність на підставі умов договору постачання та подальше передання зазначеного майна лізингоотримувачу у якості предмету лізингу на умовах договору, у тимчасове володіння та користування.

До договорів в обов'язковому порядку складені графіки лізингових платежів на весь період дії договорів. Копії наведених графіків наявні також в матеріалах справи. До лізингового платежу входить погашення вартості об'єкту лізингу та проценти по фінансовому лізингу. Договори також передбачають коригування платежів, необхідність проведення якого обумовлена тим, що передане у лізинг майно ПП "Лізингова компанія ВЛ" придбало за кредитні кошти (російські рублі та долар США), а виконання грошових зобов'язань здійснюється виключно у національній валюті України. Згідно умов договорів, для визначення сумарного скоригованого розміру відповідного платежу, який належить сплаті на дату, на яку проводиться коригування підприємство використовує базовий сумарний лізинговий платіж, що складається з відсотків по фінансовому лізингу та відшкодування вартості предмету лізингу.

Посилаючись в акті перевірки на те, що застосування визначеної позивачем в договорі формули коригування лізингового платежу із застосуванням показника щомісячного платежу вартості предмету фінансового лізингу, відповідач в акті визначив, що за допомогою такого коригування фактично відбувається зміна базового лізингового платежу та, відповідно, зміна встановленої ціни договору. На думку податкової інспекції застосовані позивачем показники у формулі коригування: вартість предмету лізингу та відсотки по фінансовому лізингу несуть різну економічну суть, а тому використовуючи формулу в такому вигляді, підприємство фактично змінює ціну договору на думку податкової інспекції. Втім, на суму проведеного коригування ПП "Лізингова компанія ВЛ" збільшує чи зменшує відсотки по фінансового лізингу, а сума відшкодування предмету вартості предмету лізингу не змінюється, зменшення кредиторської заборгованості по рахунку 181 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду" проводиться виключно у сумі згідно графіку лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору. Посилаючись на підпункт 153.7 статті 153 Податкового кодексу України відповідач наполягав на тому, що для визначення сумарного скоригованого розміру податку, який належить сплаті на визначену дату, у перерахунку може бути використано не базовий сумарний лізинговий платіж, а тільки сума відсотків фінансового лізингу без урахування суми відшкодування вартості фінансового лізингу на підставі викладеного відповідач встановлює в акті перевірки порушення позивачем підпункту 135.5.2 пункту 135.5 статті 135, пункту 140.2 статті 140, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України та заниження підприємством доходу від операційної діяльності у загальній сумі 3 679 125 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року на 56 241,00 грн., півріччі 2012 року на 1 727 484 грн., 9місяців 2012 року на 3 679 125 грн.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток підприємств визначається нормами розділу III Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 152.1 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (стаття 149 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток як об'єкт оподаткування визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.2 цієї статті передбачено віднесення до складу доходів відповідного звітного періоду доходів від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.197 статті 14 Податкового кодексу України фінансовим лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку, визначеному пунктом 153.7 статті 153 Податкового кодексу України. Частиною 1 цієї статі передбачено, що передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Положення наведеного підпункту Податкового кодексу відповідає положенням підпункту 14.1.191 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої постачанням товарів вважається фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної адміністративної справи, на думку суду посилання відповідача щодо заниження податкового зобов'язання та твердження про безпідставне заниження доходів звітних періодів, через застосування формули коригування, яка на думку відповідача змінює вартість предмету лізингу та не може бути застосованою, є неправомірним з огляду на наступне.

Так, статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 9.1 укладених договорів лізингу, передбачено, що сплата лізингових платежів має здійснюватися у наступному порядку: щомісячно, до спливу дати платежу лізингоотримувач зобов'язаний сплатити поточний сумарний скоригований платіж, розмір якого лізингоотримувач зобов'язаний розподілити самостійно, застосовуючи при цьому коригування, алгоритм якого зазначений в пункті 1.1 договору.

Пунктом 1.1 укладених договорів визначено наступну формулу коригування: Sn=(So*Kn)/Ko,

де Sn- сумарний (скоригований) розмір відповідного платежу що підлягає сплаті на дату, на яку здійснюється коригування;

Kn- курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату платежу;

Ко курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення договору.

Суд зазначає, що застосування коефіцієнта коригування не змінює вартість предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру поточної винагороди лізингодавця.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, оскільки законне зобов'язує визначати умови сплати та розміри лізингових платежів, а податковим органом в даному випадку не наведено порушень позивачем договору або його невиконання, посилання податкового органу на заниження суми доходів звітних періодів за 1 квартал, півріччя та 9 місяців 2012 року не знаходить документального підтвердження, суд вважає, що правова позиція відповідача не відповідає положення статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу, за змістом яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, Господарський кодекс визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Одночасно при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством, при цьому, на думку суду не допускається несанкціоноване втручання податкового органу у господарську діяльність підприємства шляхом корегування істотних умов вже укладених платниками податків господарських угод.

Суд звертає увагу, що в судовому засіданні не встановлено невідповідності умов надання лізингових послуг чинному законодавству, зокрема, приписам Закону України «Про фінансовий лізинг», Господарського кодексу України, при цьому, також і не встановлено порушення умов оплати лізингових послуг.

Наведене вище свідчить про безпідставність викладеного відповідачем в акті про заниження підприємством доходу від операційної діяльності у загальній сумі 3 679 125 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 року на 56 241,00 грн., півріччі 2012 року на 1 727 484 грн., 9 місяців 2012 року на 3 679 125 грн.

Стосовно прийнятих відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000291601 від 15 березня 2013 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 784 117,50 грн., з яких за основним платежем - 2 227 294,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 556 823,50 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000311601 від 15 березня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 803,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно викладеного в акті перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року встановлено його заниження на загальну суму 2 227 294 грн., у т.ч. у березні 2012 року на 894 078 грн., у квітні 2012 року на 355 139 грн., у травні 2012 року на 63 240 грн., у липні 2012 року на 706795 грн., у серпні 2012 року на 208 042 грн. та завищення від'ємного значення податку за вересень 2012 року на 803 грн. в результаті порушень, пов'язаних із формуванням податкового кредиту. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року встановлено його завищення на 2 228 097 грн., у т.ч. у т.ч. у березні 2012 року на 9330 17 грн., у квітні 2012 року на 316200 грн., у травні 2012 року на 63 240 грн., у червні 2012 року на 468 378 грн., у липні 2012 року на 238 417 грн., у серпні 2012 року на 208 845 грн.

Згідно акту підприємством в періоді з 23 січня 2012 року по 14 серпня 2012 року здійснювалися оподатковувані операції з передачі основних фондів (вагони, напіввагони) у фінансовий лізинг ТОВ "Новотранс-Україна" та ТОВ "Лемтранс", оподаткування яких передбачено підпунктом 185.1 статті 18 Податкового кодексу України. Разом з тим, на думку податкової інспекції, крім цих, мало місце здійснення операцій що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість - отримання відсотків у межах договору фінансового лізингу, що передбачено підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України. На підставі пункту 199.3 статті 199 Податкового кодексу України підприємством самостійно проведений розрахунок частки використання сплаченого податку за придбаними товарами (послугами), необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, коефіцієнт оподатковуваних операцій дорівнює 99,15 %. В акті перевірки зазначено, що коефіцієнт застосовувався до податкового кредиту, пов'язаного із здійсненням адміністративних (загальногосподарських) витрат. Проте, виходячи з того, що придбані позивачем товари (вагони та напіввагони), які в подальшому передавалися у фінансовий лізинг використовуються як у оподатковуваних операціях (передача у фінансовий лізинг) та неоподатковуваних операціях (отримання відсотків), відповідач зауважував на тому, що позивач неправомірно не здійснив коригування сплаченого (нарахованого) податкового кредиту у зв'язку із придбанням майна, що було передано в подальшому у лізинг.

Право платника податку на отримання податкового кредиту передбачено статтею 198 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно з п.п. 199.2-199.4 ст. 199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Як вбачається за викладеного в акті та не заперечувалося сторонами придбані основні фонди -вагони та на піввагони, за наслідком придбання яких позивачем сформований податковий кредит відповідних звітних періодів, позивач передав у лізинг на підставі умов укладених договорів. Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, у тому числі, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно пункту 187.6 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди лізингу у користування орендарю (лізингоотримувача).

Оскільки за прямою вказівкою закону передача товару у лізинг є об'єктом оподаткування доводи відповідача про порушення позивачем положень статті 199 Податкового кодексу України та наявність підстав для здійснення коригування сум податкового кредиту, сформованих за наслідком придбання основних фондів, що були передані у фінансовий лізинг є необґрунтованими.

Наведене вище свідчить про безпідставність викладеного відповідачем в акті про завищення в позивачем податкового кредиту за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року на 2 228 097 грн., у т.ч. у т.ч. у березні 2012 року на 9330 17 грн., у квітні 2012 року на 316200 грн., у травні 2012 року на 63 240 грн., у червні 2012 року на 468 378 грн., у липні 2012 року на 238 417 грн., у серпні 2012 року на 208 845 грн.

Через непідтвердження наявними в матеріалах справи документами завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, заниження доходів від операційної діяльності та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року № 0000291601 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 784 117,50 грн., з яких за основним платежем - 2 227 294,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 556 823,50 грн., № 0000301601 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 965 771,25 грн., з яких за основним платежем 772 617,00 грн., штрафні (фінансові) санкції сумі 193154,25 грн., № 0000311601 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану варітьсь на 803,00 грн., прийняті Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання їх нечинними (недійсними) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Лізингова компанія ВЛ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2013 року № 0000291601 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 784 117,50 грн., № 0000301601 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 965 771,25 грн. та № 0000311601 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 803,00 грн., - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000291601 від 15 березня 2013 рокупро збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 784 117,50 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000301601 від 15 березня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 965 771,25 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000311601 від 15 березня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 803,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини

Суддя Михайлик А.С.