Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-3746/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2013 р. м. Київ К/800/35649/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Моторного О.А., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Мохонько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року

у справі № 2а-3746/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» (далі - позивач, ТОВ «Маревен Фуд Україна»)

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 06.07.2012 року № 1276/0000130154 та № 14/0000120154; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Маревен Фуд Україна» судовий збір у розмірі 2146,00 гривень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року постанова Київського окружного адміністративного суду 13.09.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою відмовлено у задоволені адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівником відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Білоцерківської ОДПІ на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 , ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку TOB «Маревен Фуд Україна» (код за ЄДРПОУ 35591588) щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань достовірності підтвердження господарських взаємовідносин TOB «Маревен Фуд Україна» з TOB «Артбуд Компані» (код за ЄДРПОУ 35442591) за період квітень-червень 2011 року.

За результатами проведення вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маревен Фуд Україна» відповідачем складено акт перевірки № 1660/15-4/35591588 від 26.06.2012 року (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки та за результатами проведеного заходу податковим органом прийнято оскаржувані рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 6 місяців 2011 року на 61 818,53 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 494 599,68 грн. і визначено штрафні санкції у розмірі 247 299,84 грн.

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення з боку позивача п. 198.6 ст. 198 ПК України , у зв'язку з чим встановлено завищення підприємством суми податкового кредиту за квітень 2011 року у сумі 234 371,92 грн., за травень 2011 року у сумі 260 227,76 грн., за червень 2011 року у сумі 61 818,53 грн. та відповідно суми від'ємного значення по податкових деклараціях з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 234 371,92 грн., за травень 2011 року у сумі 260 227,76 грн., за червень 2011 року у сумі 61 818,53 грн.; в порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 , п. 201.1 ст. 201 ПК України, підприємством невірно визначено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що в свою чергу призвело до завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 234 371,92 грн. та за червень 2011 року на суму 260 227,76 грн.

До вказаних вище висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами.

Згідно з поданою TOB «Маревен Фуд Україна» до Білоцерківської ОДПІ податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року (вх. від 20.05.2011 року № 9003663114) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 1 890 311,00 грн., за травень 2011 року (вх. від 20.06.2011 року № 9004289589) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 2 029 853,00 грн., за червень 2011 року (вх. від 20.07.2011 року № 72069) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 1 778 506,00 грн.

При проведенні аналізу податкової звітності позивача згідно з деталізованою інформацією по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на 27.06.2012 року встановлено, що у квітні-червні 2011 року до податкового кредиту віднесено суму в розмірі 556 418,21 грн. ПДВ, сформовану від TOB «Артбуд Компані».

В той же час, податковим органом встановлено та в Акті перевірки зафіксовано, що TOB «Артбуд Компані» зареєстроване 07.11.2007 року в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.11.2007 року № 10711070004023781. Місцезнаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Білогородка, вулиця Шевченка, буд. 162/а. Засновником підприємства є ОСОБА_2, керівник та головний бухгалтер ОСОБА_2. Вид діяльності - будівництво будівель. Зареєстроване платником ПДВ від 21.02.2010 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.02.2010 року № 100269457. Чисельність працюючих за штатом на підприємстві - 1 особа. За юридичною та фактичною адресою - м. Білогородка, вул. Шевченка, буд. 162/а TOB «Артбуд Компані» не знаходиться, стан платника TOB «Артбуд Компані» згідно з базами даних АІС Податки - « 10» - запит на встановлення місцезнаходження.

В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно з податковою звітністю у TOB «Артбуд Компані» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Встановивши викладене, податковий орган в Акті перевірки зазначає, що фінансово-господарська діяльність TOB «Артбуд Компані» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB «Артбуд Компані», фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Артбуд Компані» з контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України ). За результатами звірки відомості по взаємовідносинам TOB «Артбуд Компані»з TOB «Маревен Фуд Україна»за вересень-грудень 2010 року та січень-червень 2011 року не підтверджено.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що правочини укладені між TOB «Маревен Фуд Україна» та TOB «Артбуд Компані» не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Артбуд Компані» у періоді за квітень-червень 2011 року, що також свідчить про те, що правочини між TOB «Маревен Фуд Україна» та TOB «Артбуд Компані» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 , ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року за результатами опрацювання податкових періодів встановлено завищення податкового кредиту, підприємством включено податкові накладні за період квітень-червень 2011 року з порушенням порядку заповнення податкової накладної на суму 556 418,21 грн., а саме: за квітень 2011 року на суму 234 371,92 грн., за травень 2011 року на суму 260 227,76 грн., за червень 2011 року на суму 61 818,52 грн., чим завищено податковий кредит за вказані вище періоди на суму 556 418,21 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за вказані вище періоди на суму 556 418,21 грн.

Враховуючи вищевикладене проведеною невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ «Маревен Фуд Україна» встановлено, що підприємством включено до податкового кредиту податкові накладні з порушенням порядку їх заповнення у сумі 556 418,21 грн., чим завищено податковий кредит за квітень-червень 2011 року по податковим деклараціям з ПДВ за квітень-червень 2011 року, у розмірі 556 418,21 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень-червень 2011 року на суму 494 599,68 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання за червень 2011 року у розмірі 61 818,53 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Артбуд Компані» у квітні-червні 2011 року, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені адміністративного позову повністю, виходив з того, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 1276/0000130154 та № 14/0000120154 від 06.07.2012 року, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 6 місяців 2011 року на 61 818,53 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 494 599,68 грн. і визначено штрафні санкції у розмірі 247 299,84 грн., оскільки сума податкового кредиту за відповідний період не знайшла своє підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які б відображали реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанцій встановлено, що відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 31.12.2010 року за № 1687 «Реконструкція комплексу нежитлових будівель під підприємство по виготовленню продуктів харчування швидкого приготування» за адресою: вул. Офіцерська, 1, м. Біла Церква, Київської області, будівництво здійснювалось генеральним підрядником ПП «Архиз» та субпідрядниками, в тому числі субпідрядником ТОВ «Артбуд Компані». В п. 9 вказаного акту зазначено, що в зв'язку з несприятливими погодними умовами, роботи з шляхового покриття доріг та благоустрою, озеленення будуть виконані в травні 2011 року підрядником ТОВ «Артбуд Компані». Вказаний акт перевірено, погоджено та затверджено генеральним підрядником, виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради, МНС України Державного департаменту пожежної безпеки, Київською обласною державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці.

Судом першої інстанції досліджено договір будівельного підряду № 11-09/10 від 13.09.2010 року та встановлено, що відповідно до цього договору ТОВ «Артбуд Компані» (Підрядник) зобов'язується виконати на користь ТОВ «Маревен Фуд Україна» (Замовника) вказані у Додатку № 1 роботи, а позивач зобов'язується їх оплатити. Також, судом встановлено, що відповідно до додатку № 1 вказані роботи в себе включають: влаштування асфальту на парковій стоянці, влаштування тротуарної плитки, встановлення бордюрів, озеленення, встановлення огорожі із металопрофілю, влаштування асфальтно-бетонного покриття з підготовкою, демонтаж старого та викладення нового асфальту тощо.

Реальність виконання умов вказаного договору підтверджується дослідженими судом першої інстанції первинними документами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору між ТОВ «Маревен Фуд Україна» та ТОВ «Артбуд Компані» № 11-09/10 від 13.09.2010 року, останнім укладено Договір субпідряду № 0203/11 від 02.03.2011 року з ТОВ «ПКФ ЛОКОС». Даним договором передбачено виконання робіт по влаштуванню огородження та благоустрою території на об'єкті м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, Київська область. За результатами виконання вказаних робіт, між підрядником та субпідрядником складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти виконаних будівельних робіт.

Факт оплати вказаних будівельних робіт підтверджується дослідженими судом першої інстанції платіжними дорученнями. Окрім вказаного, роботи автомобільної техніки, навантажувачів, котків для укладання асфальту та інших механізмів для забезпечення виконання робіт по влаштуванню території, підтверджуються дослідженими судом першої інстанції актами виконаних робіт, підписаних між ТОВ «Артбуд Компані» та ДП «Білоцерківське районне дорожнє управління», по наданню послуг механізмів.

Виконання робіт по наданню послуг з роботи механізмів підтверджується дослідженими судом першої інстанції відповідними нарядами на роботи будівельних машин та дорожніми листами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до специфіки виконуваних робіт по улаштуванню асфальту на території позивача, підрядником ТОВ «Артбуд Компані» виконувались приховані роботи. Дані приховані роботи, окрім освідчування сторонами договору, шляхом підписання відповідних актів освідчування, фотографувались позивачем. З вказаних фотографій вбачається порядок виконання робіт підрядником та їх результат.

Також, судом першої інстанції досліджені наказ від 22.03.2011 року № 002-ОД, штатний розпис, наказ про прийняття на роботу від 22.03.2011 року № 04-К/2011 та встановлено факт підтвердження прийняття ТОВ «Артбуд Компані» на підставі строкових трудових договорів більше 10 працівників для забезпечення виконання умов договору підряду, укладеного з позивачем.

В той же час, на виконання вимог положень статті 11 Кодексу адміністративного судочниства України щодо забезпечення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд першої інстанції двічі зобов'язував представника податкового органу надати належним чином завірені копії податкової звітності ТОВ «Артбуд Компані», зокрема, довідки по формі 1-ДФ. Проте вказані вимоги ухвали суду відповідачем виконані не були.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в період укладання та виконання умов договору підряду № 11-09/10 від 13.09.2010 року ТОВ «Артбуд Компані» було належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням в ЄДР був відсутній.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд першої інстанцій дійшов до правильного висновку, що оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Артбуд Компані».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість контрагента виконати взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору підряду № 11-09/10 від 13.09.2010 року у зв'язку із відсутністю матеріальних та трудових ресурсів є безпідставними, оскільки позивачем наданими письмовими доказами доведено факт збільшення чисельності працівників у штаті ТОВ «Артбуд Компані», виконання власних зобов'язань перед позивачем за договором підряду шляхом укладання договору субпідряду, залучення спецтехніки, тощо.

Також, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги та вважає не доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору підряду вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне .

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, судом першої інстанції досліджені первинні документи та встановлено вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, виконання робіт, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 556 418,21,00 гривень за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Артбуд Компані», з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення позивачем розрахунку за отримані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за договором підряду.

В той же час, суд першої інстанцій вірно вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарської обґрунтованості потреб в отриманні послуг за договором підряду.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочниства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, то суд першої інстанції із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Артбуд Компані», зокрема, щодо можливості контрагента позивача виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до договору підряду.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Артбуд Компані» підтверджується дослідженими судом першої інстанції наступними доказами у справі: укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором підряду, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, а також відомостями погоджених видів робіт, кошторисами вартості робіт, договірними цінами, випискою по рахунку, економічним обгрунтуванням необхідності отримання послуг за договором підряду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України ).

Судом першої інстанцій доведена наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Артбуд Компані».

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Артбуд Компані» у квітні-червні 2011 року.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Артбуд Компані», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220 , 223 , 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Україна» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі № 2а-3746/12/1070 - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-3746/12/1070 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.А. Моторний

І.В. Приходько