Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-12861/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/8155/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-12861/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегакомсіті» про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Свій позов обґрунтовувала тим, що Товариство є фіктивним підприємством, яке створено з метою ухилення від сплати податків, що було встановлено в ході провадження досудового слідства по кримінальній справі.

При цьому позивач посилався на ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якою передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2010 позовні вимоги Державної податкової інспекції залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегакомсіті», в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що Товариство 13.05.2009 зареєстровано Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва та з 14.05.2009 перебуває на податковому обліку у податковій інспекції.

Відповідно до довідки податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 20.01.2010 № 257/7/2609/6 місцезнаходження Товариства не встановлено та згідно інформації наведеної у листах Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22.09.2010 № 9140/9/10-006 та від 15.10.2010 № 9809/9/10-006 відповідач має бюджетну заборгованість у розмірі 26 845,89 грн., а остання податкова звітність подавалась господарюючим суб'єктом за лютий 2010 року - з податку на додану вартість та за 9 місяців 2009 року - з податку на прибуток і комунальний податок.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для припинення вказаної юридичної особи відсутні, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства на момент звернення до суду податковий орган має право звертатись до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі неподання останньою протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності за умови якщо «платник податків не має заборгованості перед бюджетом».

Скасовуючи судове рішення першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що Законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не обмежується коло суб'єктів, які мають право на звернення до суду з позовними вимогами про припинення юридичної особи з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її вказаним місцезнаходженням.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що підстави позову і позовні вимоги позивачем в суді не змінювалися.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 5 Закону 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки (ч. 3 ст. 25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 38 Закону України № 755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи судами під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Товариства, які не можуть бути усунуті. Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства) позивачем вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, кримінальна справа відносно засновників Товариства не порушувалась, що підтверджується листом слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 11.10.2010 № 309/71-00207.

З огляду на зазначене та враховуючи підстави позову, які є фактичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що позивачем нормативно не обґрунтовано право звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним запису державної реєстрації та припинення юридичної особи Товариства.

В той же час, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Отже, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.

Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивач має право ініціювати припинення юридичної особи до суду у випадку неподання останньою податкової звітності протягом року.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 у справі № 2а-12861/10/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

С.Е. Острович