Ухвала

від 08.10.2013 по справі 2а-4437/10/10/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/26585/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 року по справі № 2а-4437/10/10/0170 за позовом Приватного підприємства «Алеко-сервис» до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алеко-сервис» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2010 року ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету. В результаті перевірки встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0001402300 від 28.07.2009 року. При цьому, затримка по сплаті податкового зобов'язання склала 158 днів на суму 1064,79 грн.

На підставі висновків перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271500/0 від 29.03.2010 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі по тексту - Закон №2181-ІІІ) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податок на прибуток в розмірі 1064грн.79коп., встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, у розмірі 50% у сумі 532грн.40коп.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Спірна сума податкового боргу виникла у зв'язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування «Призначення платежу».

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181, визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).

З врахуванням зазначеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону № 2181.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону №2181, або іншими законами з питань оподаткування.

Натомість, до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп.7.2.1 ст.7, п.10.1 ст.10, пп. 16.3.3 ст.16 Закону №2181.

З огляду на зазначене, суди правомірно дійшли висновку, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначено самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2010 року по справі № 2а-4437/10/10/0170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.