Ухвала

від 25.09.2013 по справі 2а-4321/11/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/16822/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної

Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

від 13.05.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-4321/11/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курушлю»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної

Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Курушлю» (надалі - позивач, ТОВ «Курушлю») до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (надалі - відповідач, ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.10 № 0002731501/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2010 позивачем було направлено рекомендованим листом на адресу ДПІ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, отриману відповідачем 30.07.2010 згідно даних поштового повідомлення.

03.08.2010 на адресу позивача надійшов лист від ДПІ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, в якому зазначено, що надана податкова звітність за перше півріччя 2010 року не визнана податковою декларацією у зв'язку із порушенням пунктів 4.4-4.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 , а саме: підставою невизнання стала відсутність прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

Звернувшись до податкового органу з податковою звітністю повторно, позивач отримав лист про невизнання податкової звітності за перше півріччя 2010 року податковою декларацією у зв'язку із порушенням пунктів 4.12 Наказу Державної податкової адміністрації України від 08.07.2010 № 493, а саме: відсутністю прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим 09.12.2010 було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання ТОВ «Курушлю» податкової звітності з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2010 № 293/1501/34625364 про виявлення порушення термінів подання податкової звітності за перше півріччя 2010 року.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим 21.12.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002731501/0 про застосування до позивача штрафу у розмірі 170,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Правовий аналіз наведених норм Закону дає підстави колегії суддів вважати, що податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, зокрема: відсутність прокреслень у значеннях показників, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

Крім того, слід зазначити, що факт відсутності прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, не впливає на показники поданої платником декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних та, в подальшому, до невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій при задоволенні позову дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача факту порушення податкового законодавства та про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а-4321/11/0170/26 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна