Постанова

від 14.10.2013 по справі 925/646/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 925/646/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С. (доповідача у справі), суддів:Бернацької Ж.О., Палія В.В., за участю представників від: позивачаБілик І.А., представник, відповідачаРябчинський О.Ю., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі№ 925/646/13 господарського суду Черкаської області за позовомКононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Драбів" пророзірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 10.10.2013 року №05-05/1339 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Палій В.В. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі №925/646/13 господарського суду Черкаської області.

ВСТАНОВИВ:

Кононівська сільська рада Драбівського району Черкаської області звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки з правом викупу №3 від 27.10.2006р., укладеного між Кононівською сільською радою Драбівського району Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інагро-Драбів", та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро-Драбів" суми заборгованості з орендної плати в розмірі 195914,80грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року (судді: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Кононівська сільська рада Драбівського району Черкаської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.10.2006 року між Кононівською сільською радою Драбівського району Черкаської області (орендодавець) та ТОВ "Інагро-Драбів" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки з правом викупу №3, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку з правом викупу площею 5,7505га, що знаходиться на адміністративній території Кононівської с/р Драбівського району Черкаської області (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.03.2007 року) за користування земельною ділянкою за цим договором орендар щомісячно сплачує орендну плату з розрахунку 670,89грн. за 5,7505га до 10 числа місяця, що йде за звітним.

Згідно п.2.2. договору зміни сторонами форми, порядку, термінів та розмірів сплати орендної плати можуть здійснюватись лише за згодою сторін шляхом підписання відповідних змін до цього договору та додатків до нього.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач належним чином виконує умови договору від 27.10.2006р., земельну ділянку використовує за призначенням, орендну плату сплачує своєчасно та в обумовленому договором розмірі.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 3 вказаної статті визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення договору) істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з прийняттям Податкового кодексу України, враховуючи ст.ст.274.1 та 288.5.1, річний розмір орендної плати не може бути менше 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки. Відтак, за висновком позивача, відповідач повинен був сплачувати орендну плату у визначеному законодавством розмірі: в 2009р. - 58810,36грн. в 2010-2012 роках - 62260,65грн. в рік.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач сплачував орендну плату на умовах договору у розмірі, встановленому пунктом 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2007р.), та витягу з технічної документації про вартість земельної ділянки - 36грн. за кв.м. орендованої земельної ділянки. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів внесення змін щодо розміру орендної плати по договору оренди земельної ділянки з правом викупу №3 від 27.10.2006 року після внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням викладеного, суди дійшли вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 195914,80грн. не доведені позивачем та не підлягають задоволенню.

Підставою для розірвання договору оренди з правом викупу №3 від 27.10.2006, з посиланням на ч.2 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", позивач зазначає невнесення відповідачем орендної плати в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст.32 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, на які позивач посилається як на нормативну підставу позовних вимог, прямо передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором.

Як було зазначено вище, відповідач сплачував орендну плату на умовах договору від 27.10.2006р. (з урахуванням додаткової угоди від 01.03.2007р.).

Законодавча зміна розміру, на яку посилається позивач, є підставою для внесення змін до договору.

Зміни до умов спірного Договору після прийняття Податкового кодексу України сторонами не вносились.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи недоведеність позивачем обставин щодо невиконання відповідачем умов Договору, колегія суддів вважає, що господарські суди обґрунтовано відмовили у його розірванні на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, їм надана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кононівської сільської ради Драбівського району Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 у справі № 925/646/13 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Д.С. Кривда

Судді Ж.О. Бернацька

В.В. Палій