Рішення

від 10.10.2013 по справі 923/1060/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р. Справа № 923/1060/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Юг-Торг", м.Черкаси

до: Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м.Херсон

про стягнення 199949,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Скіць С.М. адвокат, Ремш Д.С. представник за довіреністю;

від відповідача: Сапіга Д.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Юг-Торг» (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (відповідач) 172425,41 грн. основного боргу, 4407,48 грн. - 3% річних, 344,85 грн. інфляційних втрат, 22771,96 грн. пені та судові витрати.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Юг-Торг» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» (відповідач, покупець) укладено договір поставки №08/05/12пр від 08.05.2012 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця товар (вугілля) в асортименті, кількості, за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару - після підтвердження постачальником своєї готовності зробити відвантаження погодженої партії товару. Покупець робить передоплату на підставі наданого рахунку у розмірі 100% вартості погодженої партії товару і 100% вартості ж/д тарифу у безготівковому порядку в національній валюті.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачальник передав, а замовник (покупець) прийняв товар на загальну суму 847909,91 грн. на підставі видаткових накладних:

- №РН-0000054 від 21.05.2012р.,

- №РН-0000065 від 30.05.2012р.,

- №РН-0000066 від 30.05.2012р.,

- №РН-0000085 від 27.06.2012р.,

- №РН-0000092 від 07.07.2012р.,

- №РН-0000095 від 10.07.2012р.,

- №РН-0000133 від 11.09.2012р.,

- №РН-0000134 від 11.09.2012р.,

- №РН-0000137 від 23.09.2012р.,

- №РН-0000144 від 02.10.2012р.,

- №РН-0000145 від 02.10.2012р.

Факт прийняття товару від постачальника також підтверджується підписаними

сторонами актами приймання-передачі, наданими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 172425,41 грн. , що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу. Судом відхиляється посилання відповідача на те, що поставки вугілля відбувались поза межами укладеного договору, оскільки вищевказане не підтверджено відповідними доказами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 172425,41 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.3. Договору у випадку затримки оплати по рахунку за товар не в повному обсязі, покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день затримки.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.10.2012 р. по 09.08.2013 р. в сумі 22771,96 грн.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню за період з 02.10.2012р. по 02.04.2013р. в сумі 12931,91 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 344,85 грн. та 3 % річних в сумі 4407,48 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

17 вересня 2013 року позивачем надано клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 14000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Тобто вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. №13-рп/2000.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»; дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, що є адвокатом, визначено в ст.2 Закону України «Про адвокатуру» наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування в якості судових витрат лише коштів, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвокатам, а не будь-яким представникам.

Враховуючи викладене, позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати на правову допомогу адвоката за рахунок відповідача.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Юг-Торг» (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 47, код ЄДРПОУ 33585090) 172425,41 грн. боргу, 12931,91 грн. пені , 344,85 грн. збитків від інфляції, 4407,48 грн. 3% річних , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3802,20 грн. та 14000,00 грн. в якості витрат на послуги адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.10.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська