Постанова

від 19.09.2013 по справі 2а-12103/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. (18:42) Справа №2а-12103/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002952301 та №0003022301 від 17.08.12р., податкових повідомлень-рішень №0003962301 та №0003832301 та №0003992301 від 02.10.12р.

Представники сторін:

представник позивача - Багіров Ш.Б., довіреність № 150 від 04.03.13р.; представник відповідача - Макієнко Н.Ю., довіреність № 253/9/10 від 22.01.13р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002952301та №0003022301 від 17.08.12р., податкових повідомлень-рішень №0003962301 та №0003832301 та №0003992301 від 02.10.12р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки податкового органу, що викладені у Акті перевірки №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012р. є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД". Позивач вказує на те, що незважаючи на наявність передбачених чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством, первинних документів та реальність впливу підтверджених цими документами господарських операцій на активів (майна), власного капіталу, зобов'язань та фінансових результатів позивача, відповідач дійшов висновків про те, що відображення цих операцій в податковому обліку є порушенням норм законів. На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та зазначеними в Акті контрагентами, є необґрунтованим.

У судове засідання, що відбулося 12.09.2013р. відповідачем подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку для звернення до суду з цим позовом (а.с.239-240). Клопотання обґрунтовано тим, що дата закінчення досудової процедури адміністративного оскарження в розумінні п.19 ст. 56 Податкового кодексу України є 08.10.2012р., тоді як позивач звернувся до суду 16.11.2012р.

Розглянувши вищенаведене клопотання позивача суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

Згідно ч.9 ст. 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 108 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

У зв'язку із тим, що згідно поштового штампу на конверті позивач звернувся до суду з цим позовом саме 24.10.12р., ця позовна заява вважається поданою у день її первинного подання - 24.10.2012р., тобто позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку наданого законом для звернення до суду (а.с.174).

У судове засідання, що відбулося 12.09.2013р. відповідачем надані письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.241-246).

Ухвалою суду від 12.09.2013р. замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію в м. Ялта АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим.

У судовому засідання, що відбулося 19.09.2013р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на те, що висновки акту перевірки від 03.08.2012р. №1056/22-01/00443714/126 відповідають вимогам діючого законодавства податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002952301, №0003022301 та від 02.10.2012р. №0003962301, №0003832301, №0003992301 скасуванню не підлягають.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., про що складено акт №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012р. (далі - Акт) (а.с.26-137).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем , зокрема :

- п.44.1, ст..44, п.138.2, ст..138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 87955 грн., у т.ч. по податкових періодах: за 4 квартал 2010 року у розмірі 18921 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 14633 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 18731 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 20183 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 48851 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 360 957 грн., у т.ч. по податкових періодах: за 1 квартал 2011 року у розмірі 43417 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 317540 грн.

- пп.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, п. 198.4, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, всього у сумі 85506,00 грн., в тому числі:

за листопад 2010 року у сумі 12460 грн., грудень 2010 року у сумі 2677 грн., січень 2011 року у сумі 2680 грн., лютий 2011 року у сумі 2060 грн., березень 2011 року у сумі 3944 грн., квітень 2011 року у сумі 4041 грн., серпень 2011 року у сумі 2988 грн., вересень 2011 року у сумі 577 грн., жовтень 2011 року у сумі 1204 грн., грудень 2011 року у сумі 57 грн., січень 2012 року у сумі 37608 грн., березень 2012 року у сумі 15210 грн., та зменшено від'ємне значення, яке включається до складу податкового періоду наступного звітного (податкового періоду) за березень 2012 року у розмірі 76285 грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем 17.08.2012р. були прийняті податкові повідомлення-рішення, в тому числі: №0002952301 яким платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 317540 грн., в т.ч. основного платежу 317540 грн., №0003022301 яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76285 грн. (а.с.16-19) та №0002972301 на загальну суму 104899,00 грн., в т.ч. 87955,00 грн. - зменшено податок на прибуток за 4 квартал 2010р.-1 квартал 2012р. та 16944,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003012301 на суму 121898,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. - зменшено податок на додану вартість за 4 квартал 2010р.-1 квартал 2012р. та 36392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.140-143).

Рішенням ДПС в АРК про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2012р. залишено без змін, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002952301, №0003022301; скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р.

№0002972301, у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 1,00грн., №0003012301 у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 3785,00грн., а в інших частинах первинну скаргу позивача не задоволено; збільшено на 43417,00грн. суму зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0003022301 (а.с.152-165).

Рішенням ДПС в АРК про результати розгляду скарги від 18.10.2012р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002952301, №0003022301; №0002972301, №0003012301, № 0001781701 з урахуванням рішення ДПС в АРК, що прийнято за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без змін (а.с.168-173).

На підставі вищенаведеного Акту перевірки, з урахуванням рішення ДПС в АРК про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2012р., податковим органом 02.10.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0003962301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118113,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. основного платежу і 32607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0003832301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 43417 грн., в т.ч. основного платежу 43417 грн., №0003992301, яким позивачу збільшено значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 104898 грн., в т.ч. основного платежу 87955 грн. і 16943 штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10-15).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач, в якості обґрунтування доводів, що викладені в Акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам - постачальникам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин.

Також в Акті перевірки зазначено, що наведені постачальники, а саме: ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трейдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Промінтекс», ТОВ «Аквамарин» зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність та усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, в Акті перевірки зроблені висновки відносно того, що перелічені постачальники мають ознаки «фіктивних підприємств» та усі господарські операції за їх участю спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту.

У Акті також зазначено, що з урахуванням даних досудового слідства, встановлено, що відносно певних осіб порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, а саме: створення фіктивних суб'єктів господарювання на підставних осіб, які не мали намір займатися підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ухилення від сплати податків. Отже, правочини, укладені із вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки, судом досліджені первинні документи позивача, та встановлено наступне.

Між позивачем та ПП «Ротонда Торг» укладено договори купівлі-продажу №7 від 01.01.2010р. та №1/11/01 від 01.01.2011р. по якім здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених договорів купівлі-продажу ПП «Ротонда Торг» в період жовтень 2010 - квітень 2011 року включно, здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ПП «Ротонда Торг».

Відповідно до видаткових накладних позивачем отримано від ПП «Ротонда Торг» продуктів харчування на загальну суму 167168,40 грн., в тому числі ПДВ 27 861,67 грн.

Отримані продукти харчування сплачені позивачем у періоді жовтень 2010 - червень 2011 років на загальну суму 175506,11грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по оплаті ПП «Ротонда Торг» за жовтень 2010 - червень 2011 років.

Податкові накладні, отримані від ПП «Ротонда Торг» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в жовтні 2010 року - квітни 2011 року на загальну суму ПДВ - 27861,67 грн.

Податкові накладні отримані КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» від ПП «Ротонда Торг» на загальну суму 167168,40 грн., у т.ч. ПДВ 27861,67 грн. (всього 59 штук, перелік яких наведено у таблиці №1 а.с.198), складені згідно норм п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7, 7.2.3 п.7.2 статті 7, 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7, 7.4.4 п. 7.4 статті 7, п. п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 № 165 та відповідно до вимог норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV.

Тобто, податкові накладні, від ПП «Ротонда Торг», містять окремими рядками реквізити, передбачені вимогами до заповнення податкової накладної за формою та в порядку, встановлених центральним органом ДПС.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи №47/13.

У Висновку судово-економічної експертизи №47/13 (далі Висновок), зазначено, що дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітів про рух номенклатури на складах КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по продукції отриманої від ПП «Ротонда Торг» підтверджено, що отримані від ПП «Ротонда Торг» продукти харчування оприбутковані на складі КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» та були реалізовані покупцям, використані в виробництві та частково залишились на складі. У додатку № 1 до цього висновку наведено відомість дослідження звіту про рух номенклатури на складах, видаткових накладних, використання продуктів харчування у господарської діяльності відповідно до контрагентів та номенклатурі. Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейдлайн Плюс» укладено договір поставки №13/08 від 01.08.2011р. по якому здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Трейдлайн Плюс» в період серпень 2011 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ТОВ «Трейдлайн Плюс».

Відповідно до видаткових накладних позивачем отримано від ТОВ «Трейдлайн Плюс» продуктів харчування на загальну суму 17935,70 грн., в тому числі ПДВ 2994,12 грн.

Отримані продукти харчування сплачені позивачем на загальну суму 17928,70 грн., що підтверджується випискою банку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» від 18.08.2011р. по оплаті ПП «Ротонда Торг» за серпень 2011 року.

Податкова накладна №45 від 12.08.2011р. на загальну суму 17928,70 грн., в тому числі ПДВ 2988,12 грн., отримана від ТОВ «Трейдлайн Плюс» відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в серпні 2011 року на загальну суму ПДВ - 2988,12 грн.

Вищенаведена податкова накладна складена згідно норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV та містить окремими рядками реквізити, передбачені вимогами до заповнення податкової накладної за формою та в порядку, встановлених центральним органом ДПС.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи №47/13.

У Висновку, зазначено, що дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітів про рух номенклатури на складах КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по продукції отриманої від ТОВ «Трєйдлайн Плюс» підтверджено, що отримані від ТОВ «Трєйдлайн Плюс» продукти харчування оприбутковані на складі КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» та були списані у сировинної відділ (ковбаса) відповідно накладної на внутрішнє переміщення тобто, використані в виробництві. У додатку № 2 до цього висновку наведено використання продуктів харчування у господарської діяльності відповідно до контрагентів та номенклатурі. Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Між позивачем та ТОВ «Новатор Груп» укладено договір поставки №3008-1 від 30.08.2011р. по якому здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Новатор Груп» в період вересень-листопад 2011 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ТОВ «Новатор Груп».

Відповідно до видаткових накладних позивачем отримано від ТОВ «Новатор Груп» продуктів харчування на загальну суму 11025,53 грн., в тому числі ПДВ 1837,56 грн.

Отримані продукти харчування сплачені позивачем за вересень - жовтень 2011 року на загальну суму 10937,02 грн., що підтверджується виписками банку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» від 27.09.2011р. та від 20.10.2011р. по оплаті ПП «Ротонда Торг».

Податкові накладні №120 від 21.09.2011р., №40 від 05.10.2011р., №118 від 17.10.2011р., №127 від 03.11.2011р. на загальну уму 11025,53грн., в тому числі ПДВ 1837,56 грн., отримані від ТОВ «Новатор Груп» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в вересні-листопаді 2011 року на загальну суму ПДВ - 1837,56 грн.

Вищенаведені податкові накладні складені згідно норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV та містять окремими рядками реквізити, передбачені вимогами до заповнення податкової накладної за формою та в порядку, встановлених центральним органом ДПС.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи №47/13.

У Висновку, зазначено, що дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітів про рух номенклатури на складах КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по продукції отриманої від ТОВ «Новатор Груп» підтверджено, що отримані від ТОВ «Новатор Груп» продукти харчування оприбутковані на складі КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» та були реалізовані покупцям, використані в виробництві та частково залишились на склад. У додатку № 3 до цього висновку наведена відомість дослідження звіту про рух товарів на складах, видаткових накладних, підтверджуючих використання продуктів харчування у господарської діяльності відповідно до контрагентів та номенклатури. Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Між позивачем та ТОВ «Промінтекс» укладено договір купівлі-продажу №50 від 10.01.2012р. по якому здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Промінтекс» в період січень - березень 2012 року, здійснювалось постачання товарів (м'ясопродукти) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ТОВ «Промінтекс».

Відповідно до видаткових накладних позивачем отримано від ТОВ «Промінтекс» м'ясопродуктів на загальну суму 754135,00 грн., в тому числі ПДВ 125689,16 грн.

Отримані продукти харчування сплачені позивачем у періоді січень - березень 2012 року на загальну суму 754135,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по оплаті ТОВ «Промінтекс».

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Промінтекс» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в січені - березні 2012 року на загальну суму ПДВ - 125689,16 грн.

Податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Промінтекс» на загальну суму 754135,00 грн., у т.ч. ПДВ 125689,16 грн. (всього 13 штук, перелік яких наведено у таблиці №12 зворотній бік а.с.201, а.с.202), складені згідно норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, та містять окремими рядками реквізити, передбачені вимогами до заповнення податкової накладної за формою та в порядку, встановлених центральним органом ДПС.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи №47/13.

У Висновку судово-економічної експертизи №47/13 (далі Висновок), зазначено, що дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітів про рух номенклатури на складах КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по продукції отриманої від ТОВ «Проминтекс» підтверджено, що отримані від ТОВ «Проминтекс» продукти харчування оприбутковані на складі КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» були реалізовані покупцям, використані в виробництві та частково залишились на складі. У додатку № 4 до цього висновку наведена відомість дослідження звіту про рух товарів на складах, видаткових накладних, підтверджуючих використання продуктів харчування у господарської діяльності відповідно до контрагентів та номенклатури. Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Між позивачем та ТОВ «Аквамарин» укладено договір купівлі-продажу №17 від 14.02.2012р. по якому здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Аквамарин» в період лютий-березень 2012 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ТОВ «Аквамарин».

Відповідно до видаткових накладних позивачем отримано від ТОВ «Аквамарин» продуктів харчування на загальну суму 20489,56 грн., в тому числі ПДВ 3414,93 грн.

Отримані продукти харчування сплачені позивачем за лютий-березень 2012 року на загальну суму 12634,00 грн., що підтверджується виписками банку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» від 05.03.2012р. та від 27.03.2012р. по оплаті ТОВ «Аквамарин».

Податкові накладні №18 від 14.02.2012р., №25 від 21.02.2012р., №44 від 28.02.2012р., №83 від 63.03.2012р., №100 від 20.03.2012р., №112 від 22.03.2012р. на загальну суму 20489,56грн., в тому числі ПДВ 3414,93грн., отримані від ТОВ «Аквамарин» відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних в лютому - березні 2012 року на загальну суму ПДВ - 3414,93грн.

Вищенаведені податкові накладні складені згідно норм п.198.1, 198.3, 14.1.36 Податкового кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV та містять окремими рядками реквізити, передбачені вимогами до заповнення податкової накладної за формою та в порядку, встановлених центральним органом ДПС.

Вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та Висновком судово-економічної експертизи №47/13.

У Висновку, зазначено, що дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари на складах», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», звітів про рух номенклатури на складах КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» по продукції отриманої від ТОВ «Аквамарин» підтверджено, що отримані від ТОВ «Аквамарин» продукти харчування оприбутковані на складі КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» та були реалізовані покупцям, використані в виробництві та частково залишились на склад. У додатку № 5 до цього висновку наведена відомість дослідження звіту про рух товарів на складах, видаткових накладних, підтверджуючих використання продуктів харчування у господарської діяльності відповідно до контрагентів та номенклатури. Проведені господарські операції знайшли своє відображення у податковому обліку.

Враховуючи викладене матеріалами справи підтверджено, що товари придбані у вищенаведених контрагентів, було використано позивачем у його господарській діяльності. При цьому суд звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить опис дослідження первинних документів позивача, які підтверджують як факт придбання товару у контрагентів, так і факт подальшого постачання цих товарів від позивача іншим покупцям.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою також не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трейдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Промінтекс», ТОВ «Аквамарин» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Вищенаведені обставини підтверджується також Висновком експертизи, у якому зазначено, що висновки акту №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012р., щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 87955 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 360 957 грн., первинними документами бухгалтерського та податкового обліку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» не підтверджено. Реальність здійснення позивачем операцій за договорами з ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трєйдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «Аквамарин» з урахуванням часу, місця находження товарів, обсягу матеріальних ресурсів, виробничих потужностей позивача підтверджено.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трєйдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «Аквамарин» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трєйдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «Аквамарин» судом встановлено, що вони відповідають вимогам, чинного на час їх складання, законодавства України.

Вищенаведені обставини підтверджується також висновком експертизи, у якому зазначено, що висновки акту №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012р. щодо заниження суми податку на додану вартість, всього у сумі 85506,00 грн., та зменшенню від'ємного значення, яке включається до складу податкового періоду наступного звітного (податкового періоду) у розмірі 76285 грн., первинними документами бухгалтерського та податкового обліку КТ «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод» не підтверджено.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися факти поставки товару, зокрема в акті зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та сертифікати якості товару.

На думку суду, вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними та сертифікатами якості товару, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) та документів, що підтверджують якість товару з наслідками формування бази оподаткування.

Щодо посилання у Акті перевірки на нікчемність угод укладених між позивачем та його контрагентами суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

В даному ж випадку, як слідує з Акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з контрагентами позивача ґрунтувались тільки на матеріалах досудового слідства та Актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Судом з'ясовано, що договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з вищенаведеними контрагентами не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток підприємств спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією №47/13 витрат на проведення судово-економічної експертизи, вартість експертизи склала 23552,00грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2013 року N 239/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 р. за N 239/2271, та підлягає стягненню з відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 24.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, прийняті відносно Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" :

- 17.08.2012р. №0002952301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 317540 грн., в т.ч. основного платежу 317540 грн.;

- 17.08.2012р. №0003022301, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76285 грн.;

- 02.10.2012р. №0003962301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118113,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. основного платежу і 32607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- 02.10.2012р. №0003832301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 43417 грн., в т.ч. основного платежу 43417 грн.;

- 02.10.2012р. №0003992301, яким збільшено значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 104898 грн., в т.ч. основного платежу 87955 грн. і 16943 штрафних (фінансових) санкцій.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва,16; ЄДРПОУ 38736937; рахунки невідомі) на користь Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7, ЄДРПОУ 00443714; МФО 380913; р/р 2600701303022 у АТ «БМ Банк», м. Київ, або на інший рахунок).

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва,16; ЄДРПОУ 38736937; рахунки невідомі) на користь Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7, ЄДРПОУ 00443714; МФО 380913; р/р 2600701303022 у АТ «БМ Банк», м. Київ, або на інший рахунок) вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 23552,00грн. (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві гривні).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.