Постанова

від 14.01.2014 по справі 2а-12103/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12103/12/0170/9

14.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД"- Багіров Шахсувара Булутхан-огли, довіреність № 150 від 04.03.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим- Угольков Євген Олександрович, довіреність № 936/9/10 від 27.09.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-12103/12/0170/9 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 19.09.13

за позовом Командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" (вул. Ізобільна, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, 16,м.Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002952301та №0003022301 від 17.08.12р., податкових повідомлень-рішень №0003962301 та №0003832301 та №0003992301 від 02.10.12р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду позовні вимоги Командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002952301та №0003022301 від 17.08.12р., податкових повідомлень-рішень №0003962301 та №0003832301 та №0003992301 від 02.10.12р.- задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, прийняті відносно Командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод": 17.08.2012р. №0002952301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 317540 грн., в т.ч. основного платежу 317540 грн.; 17.08.2012р. №0003022301, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76285 грн.; 02.10.2012р. №0003962301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118113,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. основного платежу і 32607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 02.10.2012р. №0003832301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 43417 грн., в т.ч. основного платежу 43417 грн.; 02.10.2012р. №0003992301, яким збільшено значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 104898 грн., в т.ч. основного платежу 87955 грн. і 16943 штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто судовий збір в розмірі 2146,00грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва,16; ЄДРПОУ 38736937; рахунки невідомі) на користь Командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7, ЄДРПОУ 00443714; МФО 380913; р/р 2600701303022 у АТ «БМ Банк», м. Київ, або на інший рахунок). Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів АР Крим (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва,16; ЄДРПОУ 38736937; рахунки невідомі) на користь Командитного товариства "ТОВ "Ялтинський м'ясозавод" (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7, ЄДРПОУ 00443714; МФО 380913; р/р 2600701303022 у АТ «БМ Банк», м. Київ, або на інший рахунок) вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 23552,00грн. (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві гривні).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної с карги та скасуванні постанови суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., про що складено акт №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012р. (далі - Акт) (а.с.26-137).

Згідно з висновками Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1, ст..44, п.138.2, ст..138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, пп.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, із змінами та доповненнями, п. 198.4, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами).

На підставі Акту перевірки відповідачем 17.08.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення, в тому числі: №0002952301 яким платнику зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 317540 грн., в т.ч. основного платежу 317540 грн., №0003022301 яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 76285 грн. (а.с.16-19) та №0002972301 на загальну суму 104899,00 грн., в т.ч. 87955,00 грн. - зменшено податок на прибуток за 4 квартал 2010р.-1 квартал 2012р. та 16944,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003012301 на суму 121898,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. - зменшено податок на додану вартість за 4 квартал 2010р.-1 квартал 2012р. та 36392,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.140-143).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, в результаті чого рішенням ДПС в АРК про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2012р. залишено без змін, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002952301, №0003022301; скасовані податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002972301, у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 1,00грн., №0003012301 у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 3785,00грн., а в інших частинах первинну скаргу позивача не задоволено; збільшено на 43417,00грн. суму зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0003022301 (а.с.152-165).

Рішенням ДПС в АРК про результати розгляду скарги від 18.10.2012р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0002952301, №0003022301; №0002972301, №0003012301, № 0001781701 з урахуванням рішення ДПС в АРК, що прийнято за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без змін (а.с.168-173).

На підставі вищенаведеного Акту перевірки, з урахуванням рішення ДПС в АРК про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2012р., податковим органом 02.10.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0003962301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118113,00 грн., в т.ч. 85506,00 грн. основного платежу і 32607,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0003832301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 43417 грн., в т.ч. основного платежу 43417 грн., №0003992301, яким позивачу збільшено значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 104898 грн., в т.ч. основного платежу 87955 грн. і 16943 штрафних (фінансових) санкцій (а.с.10-15).

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ПП «Ротонда Торг» укладено договори купівлі-продажу №7 від 01.01.2010р. та №1/11/01 від 01.01.2011р. згідно яких здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених договорів купівлі-продажу ПП «Ротонда Торг» в період жовтень 2010 - квітень 2011 року включно, здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Між позивачем та ТОВ «Трейдлайн Плюс» укладено договір поставки №13/08 від 01.08.2011р. згідно якого здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Трейдлайн Плюс» в період серпень 2011 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Між позивачем та ТОВ «Новатор Груп» укладено договір поставки №3008-1 від 30.08.2011р. згідно якого здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Новатор Груп» в період вересень-листопад 2011 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Між позивачем та ТОВ «Промінтекс» укладено договір купівлі-продажу №50 від 10.01.2012р. згідно якого здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Промінтекс» в період січень - березень 2012 року, здійснювалось постачання товарів (м'ясопродукти) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Господарські операції з придбання товару оформлені видатковими та податковими накладними, наданими ТОВ «Промінтекс».

Між позивачем та ТОВ «Аквамарин» укладено договір купівлі-продажу №17 від 14.02.2012р. по якому здійснювалась поставка товарів (продуктів харчування в асортименті).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору ТОВ «Аквамарин» в період лютий-березень 2012 року здійснювалось постачання товарів (продуктів харчування) на користь Командитного товариства «ТОВ «Ялтинський м'ясозавод».

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкових накладних, які виписані ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Трєйдлайн Плюс», ТОВ «Новатор Груп», ТОВ «Проминтекс», ТОВ «Аквамарин» та які відповідають вимогам, чинного на час їх складання, законодавства України.

Матеріали справи свідчать, що господарські операції між позивачем та контрагентами були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Вказане також підтверджується висновком експертизи №1056/22-01/00443714/126 від 03.08.2012, якій судом першої інстанції відповідно до ст. 86 КАС України дана оцінка.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами через наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з Акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з контрагентами позивача ґрунтувались тільки на матеріалах досудового слідства та Актах про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, а не вироку суду, що набрав законної сили.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13у справі № 2а-12103/12/0170/9 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13у справі № 2а-12103/12/0170/9 змінити.

Викласти п. 3 та 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (ЄДРПОУ 00443714, 98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7) 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.) судового збору".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Командитного товариства "ТОВ "ЯЛТИНСЬКИЙ М'ЯСОЗАВОД" (ЄДРПОУ 00443714, 98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Ізобільна, б.7) 23552,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві грн.) вартості судово-економічної експертизи.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13у справі № 2а-12103/12/0170/9 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко