Рішення

від 16.10.2013 по справі 369/4307/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 369/4307/13-ц 22-ц/780/4968/13 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О. Категорія 46Доповідач у 2 інстанціїПоліщук 16.10.2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом і просила поділити майно, нажите за час сумісного проживання у шлюбі із відповідачем наступним чином:

стягнути з ОСОБА_3 на її користь його частку у борговому зобов'язанні згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 червня 2012 року в сумі 18 560, 90грн., визнати за відповідачем право власності на гараж НОМЕР_10 в гаражно-будівельному кооперативі «Луч», що знаходиться в АДРЕСА_1, стягнути на її користь з відповідача в рахунок компенсації за частку гаражу в сумі 36 000грн., визнати право власності на статутний капітал та майно приватного підприємства «ВИШБУД» за обома сторонами в рівних частках за кожним, визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобілі: марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, д.н.НОМЕР_1, марки «РЕНО», 1987 року випуску д.н.НОМЕР_2, марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску д.н.НОМЕР_3, марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, д.н.НОМЕР_4, марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, д.н. НОМЕР_5, марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску д.н. НОМЕР_6, марки «БМВ 5201» 1991 року випуску, д.н.НОМЕР_11 марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_7, стягнути з відповідача на її користь в якості компенсації за належну їй 1\2 частину у вартості автотранспортних засобів в сумі 81 986,54грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що за час сумісного проживання у шлюбі з 6 червня 1987 року по 14 січня 2010 року вони із відповідачем нажили вказане майно, в 2006 році створили приватне підприємство «ВИШБУД», на спільні потреби подружжя на її ім.'я отримано кредитні кошти в розмірі 50 000 гривень. Після припинення шлюбних відносин вона не може користуватись гаражем, автомобілями, немає права на майно приватного підприємства «ВИШБУД», з врахуванням чого просила поділити спірне майно.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги зазначається про те, що суд не вжив відповідних заходів щодо витребування від відповідача правовстановлюючих документів на спірне майно, а відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не надав відповідних доказів.

Висновок суду про відсутність у відповідача порушеного права, як підставу відмови в позові, апелянт вважає неправильним, так як майно зареєстроване за відповідачем, що виключає можливість користування і розпорядження позивачем вказаним майном.

Крім цього, позивачем не заявлялись вимоги про витребування від відповідача майна приватного підприємства «ВИШБУД».

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не доведено наявність у позивача прав, свобод чи інтересів, які були порушені, невизнані чи оспорені відповідачем.

Крім цього, судом зазначено, що в основу рішення суду не можуть бути покладені як доказ вартості частки майна - гаражу, автомобілів інформація, розміщена на сайтах з продажу нерухомого і рухомого майна, так як ці докази є неналежними.

Безпідставними судом визнано вимоги про стягнення боргу із сплати кредитних коштів за рішенням суду, так як позивачем вказаний борг в сумі 36 753,07грн. не сплачений на час вирішення спору.

Проте із вказаними висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорюються.

ОСОБА_3 і ОСОБА_3 проживали в зареєстрованому шлюбі з 6 червня 1987 року по 14 січня 2010 року, коли шлюб між ними розірвано рішенням суду.

За час сумісного проживання у шлюбі сторони придбали автотранспортні засоби:

автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, д.н.НОМЕР_1, автомобіль марки «РЕНО», 1987 року випуску д.н.НОМЕР_2, автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску д.н.НОМЕР_3, автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, д.н.НОМЕР_4, автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, д.н. НОМЕР_5, автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску д.н. НОМЕР_6, автомобіль марки «БМВ 5201» 1991 року випуску, д.н.НОМЕР_11 автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_7, які зареєстровано на ім.'я ОСОБА_3.

Крім цього, на ім.'я ОСОБА_3 7.11. 2006 року проведена державна реєстрація приватного підприємства «Вишбуд».

Також ОСОБА_3 є членом автогаражного кооперативу «ЛУЧ» з 1991 року і має в користуванні гараж НОМЕР_10.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 7 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Земельний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 753,07 грн.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Виходячи із вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона мала рівні можливості на подання доказів на підтвердження або заперечення позову.

Вбачається, що позивачем доведено, що за час сумісного проживання у шлюбі із відповідачем вони набули автотранспортні засоби, створили приватне підприємство «Вишбуд», зареєстровані на ім.'я ОСОБА_3

Крім цього, 29 жовтня 2008 року, тобто в період шлюбу на підставі кредитного договору на ім.'я ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти в сумі 50 000 гривень на споживчі цілі.

Вказані грошові кошти використані на потреби сім'ї.

Оскільки автотранспортні засоби знаходяться в користуванні відповідача, позивач на підтвердження їх вартості надала інформацію, розміщену на інтернетсайтах з продажу автотранспорту.

Відповідач, будучи ознайомленим із позовною заявою, докази щодо вартості автомобілів, наданих позивачем, не спростував.

Тому колегія суддів з врахуванням роз'яснень, наданих в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» приходить до висновку визнати вказані докази належними і такими, що підтверджують дійсну вартість транспортних засобів на час розгляду справи.

Обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1\2 частини боргового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 червня 2012 року в сумі 18 560, 90 гривень, оскільки позивачем доведено, що отримані нею в шлюбі кредитні кошти в сумі 50 000 гривень були використані в інтересах сім'ї, а тому при поділі майна подружжя враховуються і боргові зобов'язання подружжя.

Оскільки при апеляційному розгляді встановлено, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із п.4 ст.71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи вказані вимоги закону, обставини, встановлені судом першої інстанції та при апеляційному розгляді справи, колегія суддів приходить до висновку ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наступне майно: 1) автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8400 гривень; 2) автомобіль марки «RENAULT», 1987 року випуску державний номер НОМЕР_2, вартістю 17 760 гривень; 3)автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску державний номер НОМЕР_3, вартістю 16040гривень; 4) автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_4, вартістю 29641,60 гривень; 5) автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, державний номер НОМЕР_5, вартістю 18 400 гривень; 6) автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску державний номер НОМЕР_6, вартістю 11 014,86 гривень; 7) автомобіль марки «BMW 5201» 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_8, вартістю 41 333, 33 гривень; 8) автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_9 вартістю 21 383, 27 гривень і залишити вказані автотранспортні засоби у власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 81 986 гривень 54 коп. (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят чотири копійки) грошової компенсації 1\2 частки у праві спільної сумісної власності на майно - автотранспортні засоби.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1\2 частину боргового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 червня 2012 року в сумі 18 560, 90 гривень ( вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень дев'яносто копійок).

В іншій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін

Так, позивачем не доведено розмір статутного капіталу та яке майно входить до складу приватного підприємства «Вишбуд».

Не підлягає поділу як спільне майно подружжя гараж НОМЕР_10 в гаражно-будівельному кооперативі «Луч», оскільки він знаходиться в користуванні відповідача і право власності на нього не виникло.

За вказаних обставин суд першої інстанції на передбачених законом підставах відмовив в частині позовних вимог про визнання право власності на статутний капітал та майно приватного підприємства «ВИШБУД» за обома сторонами в рівних частках за кожним та у визнанні за відповідачем права власності на гараж НОМЕР_10 в гаражно-будівельному кооперативі «Луч» і стягненні на користь позивача грошової компенсації за частку у праві власності на гараж.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1524 гривні 10 копійок.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наступне майно: 1) автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8400 гривень; 2) автомобіль марки «RENAULT», 1987 року випуску державний номер НОМЕР_2, вартістю 17 760 гривень; 3)автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску державний номер НОМЕР_3, вартістю 16040гривень; 4) автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_4, вартістю 29641,60 гривень; 5) автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, державний номер НОМЕР_5, вартістю 18 400 гривень; 6) автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску державний номер НОМЕР_6, вартістю 11 014,86 гривень; 7) автомобіль марки «BMW 5201» 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_8, вартістю 41 333, 33 гривень; 8) автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_9 вартістю 21 383, 27 гривень і залишити вказані автотранспортні засоби у власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 81 986 гривень 54 коп. (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят чотири копійки) грошової компенсації 1\2 частки у праві спільної сумісної власності на майно:

1) автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8400 гривень; 2) автомобіль марки «RENAULT», 1987 року випуску державний номер НОМЕР_2, вартістю 17 760 гривень; 3)автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску державний номер НОМЕР_3, вартістю 16040гривень; 4) автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_4, вартістю 29641,60 гривень; 5) автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, державний номер НОМЕР_5, вартістю 18 400 гривень; 6) автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску державний номер НОМЕР_6, вартістю 11 014,86 гривень; 7) автомобіль марки «BMW 5201» 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_8, вартістю 41 333, 33 гривень; 8) автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_9 вартістю 21 383, 27 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1\2 частину боргового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 червня 2012 року в сумі 18 560, 90 гривень ( вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень дев'яносто копійок).

В іншій частині заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1524 гривні 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: