Рішення

від 01.04.2014 по справі 369/4307/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4307/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О. Провадження № 22-ц/780/2176/14 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв Категорія 40 01.04.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь частку ОСОБА_2 у борговому зобов'язанні відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.10.2008 року № 1549/1-980 у сумі 18 560,90 грн.; визнати за відповідачем право власності на гараж АДРЕСА_1 у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області; стягнути в рахунок компенсації частки гаражу з відповідача на користь позивача 36 000 грн.; визнати право власності на статутний капітал та майно приватного підприємства «ВИШБУД», ідентифікаційний код 34702904, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 090183, номер запису про державну реєстрацію 1 339 102 0000 003725 від 07.11.2006 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках за кожним; визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобілі ІЖ 2715, 1983 року випуску, д.н. НОМЕР_9, дата реєстрації 16.01.1991 року; Renault, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_10, дата реєстрації 07.06.1996 року; УАЗ 452А, 1980 року випуску, д.н. НОМЕР_11, дата реєстрації 08.12.2000 року; УАЗ 31512, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_12, дата реєстрації 12.09.2001 року; ГАЗ 51А, 1963 року випуску, д.н. НОМЕР_13, дата реєстрації 25.10.2002 року; ГАЗ 24, 1974 року випуску, д.н. НОМЕР_14, дата реєстрації 22.04.2004 року; ВМW 5201, 1991 року випуску, д.н. НОМЕР_15, дата реєстрації 13.01.2005 року; ГАЗ 33021, 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_1, дата реєстрації 21.07.2005 року та стягнути в якості компенсації частки автотранспортних засобів з відповідача на користь позивача 81 986, 54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 14.01.2010 року. За час перебування у шлюбі позивач та відповідач за спільні кошти придбали гараж в гаражно-будівельному кооперативі «Луч», майно та статутний капітал приватного підприємства «ВИШБУД» та автомобілі. Крім того, рішенням суду було визначено боргове зобов'язання за кредитним договором у розмірі 37 121 грн. 80 коп. У позасудовому порядку сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наступне майно: 1) автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 8400 гривень; 2) автомобіль марки «RENAULT», 1987 року випуску державний номер НОМЕР_3, вартістю 17 760 гривень; 3)автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску державний номер НОМЕР_4, вартістю 16040гривень; 4) автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_5, вартістю 29641,60 гривень; 5) автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, державний номер НОМЕР_6, вартістю 18 400 гривень; 6) автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску державний номер НОМЕР_7, вартістю 11 014,86 гривень; 7) автомобіль марки «BMW 5201» 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_8, вартістю 41 333, 33 гривень; 8) автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 21 383, 27 гривень і залишити вказані автотранспортні засоби у власності ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 81 986 гривень 54 коп. грошової компенсації 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно: 1) автомобіль марки «ІЖ-2715» 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_2, вартістю 8400 гривень; 2) автомобіль марки «RENAULT», 1987 року випуску державний номер НОМЕР_3, вартістю 17 760 гривень; 3)автомобіль марки «УАЗ 452 А», 1980 року випуску державний номер НОМЕР_4, вартістю 16040гривень; 4) автомобіль марки «УАЗ 31512» 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_5, вартістю 29641,60 гривень; 5) автомобіль марки «ГАЗ 51А», 1963 року випуску, державний номер НОМЕР_6, вартістю 18 400 гривень; 6) автомобіль марки «ГАЗ 24» 1974 року випуску державний номер НОМЕР_7, вартістю 11 014,86 гривень; 7) автомобіль марки «BMW 5201» 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_8, вартістю 41 333, 33 гривень; 8) автомобіль марки «ГАЗ 33021» 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 21 383, 27 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину боргового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 07 червня 2012 року в сумі 18 560, 90 гривень.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року Рішення апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року в частині задоволення позову скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Отже рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання за відповідачем права власності на гараж № 328 в гаражно-будівельному кооперативі «Луч», стягнення в рахунок компенсації частки гаражу з відповідача на користь позивача 36 000 грн.; визнання право власності на статутний капітал та майно приватного підприємства «ВИШБУД» за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках за кожним набуло чинності та судом апеляційної інстанції не переглядається.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не вжив відповідних заходів щодо витребування від відповідача правовстановлюючих документів на спірне майно, а відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не надав відповідних доказів. Висновок суду про відсутність у відповідача порушеного права, як підставу відмови в позові, апелянт вважає неправильним, так як майно зареєстроване за відповідачем, що виключає можливість користування і розпорядження позивачем вказаним майном.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 червня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_16.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.01.2010 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно відповіді відділу РЕР ДАІ з обслуговування Києво-Святошинського району при УДАІ ГУ МВС України у Київській області на реєстрації за ОСОБА_2 перебувають наступні транспортні засоби: автомобілі ІЖ 2715, 1983 року випуску, д.н. НОМЕР_9, дата реєстрації 16.01.1991 року; Renault, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_10, дата реєстрації 07.06.1996 року; УАЗ 452А, 1980 року випуску, д.н. НОМЕР_11, дата реєстрації 08.12.2000 року; УАЗ 31512, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_12, дата реєстрації 12.09.2001 р.; ГАЗ 51А, 1963 року випуску, д.н. НОМЕР_13, дата реєстрації 25.10.2002 року; ГАЗ 24, 1974 року випуску, д.н. НОМЕР_14, дата реєстрації 22.04.2004 року; ВМW 5201, 1991 року випуску, д.н. НОМЕР_15, дата реєстрації 13.01.2005 року; ГАЗ 33021, 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_1, дата реєстрації 21.07.2005 року (а.с.20).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Земельний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 753 грн. (а.с.11).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на автомобілі за відповідачем та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1/2 частини боргового зобов'язання відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 07 червня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що вартість автомобілів, розміщена на сайті з продажу транспортних засобів, не є належним та допустимим доказом. Заборгованість за кредитним договором, стягнута на підставі рішення суду позивачем не сплачена.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно вимог ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно п. п. 23-25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, те позивач та відповідач не вчинили дій, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України, колегія суддів приходить до висновку що поділ зазначених автомобілів, шляхом визнання права власності на них за одним з подружжя та стягнення компенсації на користь іншого, проведено бути не може.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторонами не надано суду належної оцінки спірних автомобілів на момент розгляду справи в суді.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що поділ спірних автомобілів в натурі шляхом виділення частини автомобілів одному з подружжя, а іншої частини іншому не є можливим через не встановлення їх реальної вартості.

Приймаючи до уваги неможливість реального поділу вказаного спільного майна подружжя, колегія суддів вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ідеальні частки у спільній частковій власності подружжя.

Разом з тим не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача частки у борговому зобов'язанні ОСОБА_2, оскільки позивач не надала доказів того, що рішення суду, яким з позивача стягнута заборгованість за кредитним договором, виконано. Крім того під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції суду надано лист відділу ДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, відповідно до якого зазначене позивачем боргове зобов'язання не виконане.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на автомобілі підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача половини грошового зобов'язання за кредитним договором, який не виконаний позивачем, відповідає фактичним обставинам справи є законним і обґрунтованим, а відтак скасованим бути не може.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на автомобілі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_2, проживаючим АДРЕСА_2 та ОСОБА_1, проживаючою АДРЕСА_3 право власності по ? частині за кожним на:

- автомобіль ІЖ 2715, 1983 року випуску, д.н. НОМЕР_9, дата реєстрації 16.01.1991 року;

- автомобіль Renault, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_10, дата реєстрації 07.06.1996 року;

- автомобіль УАЗ 452А, 1980 року випуску, д.н. НОМЕР_11, дата реєстрації 08.12.2000 року;

- автомобіль УАЗ 31512, 1987 року випуску, д.н. НОМЕР_12, дата реєстрації 12.09.2001 року;

- автомобіль ГАЗ 51А, 1963 року випуску, д.н. НОМЕР_13, дата реєстрації 25.10.2002 року;

- автомобіль ГАЗ 24, 1974 року випуску, д.н. НОМЕР_14, дата реєстрації 22.04.2004 року;

- автомобільВМW 5201, 1991 року випуску, д.н. НОМЕР_15, дата реєстрації 13.01.2005 року;

- автомобіль ГАЗ 33021, 1998 року випуску, д.н. НОМЕР_1, дата реєстрації 21.07.2005 року.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.