Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/10678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10678/13 07.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

про стягнення 5 325 775, 00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919, 57 грн.)

За участю Прокуратури міста Києва

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Тєлічко І.В. за довіреністю № 002689 від 26.12.2012 р.;

від позивача: Мельниченко О.В. за довіреністю № б/н від 29.04.2013 р.;

від відповідача: Ковтонюк Ю.А. за довіреністю № ЦХП-20/6095 від 26.12.2012 р.;

Лесько Н.О. за довіреністю № ЦХП-20/6092 від 26.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 5 325 775, 00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919, 57 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 100 000, 00 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № ЦХП-07-00207-01, за умовами якого позивач поставив відповідачу продукції на загальну суму 43 119 996, 86 грн. Кожна з партій продукції мала бути у відповідності до умов Договору оплачена протягом 45 банківських днів від дати поставки. Враховуючи часткову оплату товару на суму 28 801 997, 46 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням нарахованих на неї пені, 3 % річних, інфляційних втрат та судових витрат, була присуджена до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, а саме: 14 317 429, 40 грн. основного боргу, 1 692 215, 79 грн. пені, 1 045 394, 82 грн. 3 % річних, 5 758 548, 80 грн. інфляційних втрат, 25 494, 90 грн. державного мита та 117, 98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення було примусово виконано Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у період з лютого по листопад 2012 року та постановою ВП № 29108352 від 23.11.2012 р. закінчено виконавче провадження. При цьому, позивач вказує на те, що ще 28.01.2008 р. між ним та ТОВ "Вallaugh Management" було укладено Контракт на поставку продукції № 28-01.08, відповідно до якого позивач зобов'язався оплатити поставлену вказаним суб'єктом господарювання продукцію на загальну суму 5 852 500, 00 доларів США, а саме: в строк з 01.02.2008 р. по 14.02.2008 р. здійснити оплату першої партії, та в строк з 15.04.2008 р. по 25.04.2008 р. оплатити другу партію товару. Оскільки відповідач не виконував своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару, поставленого на виконання умов Договору поставки № ЦХП-07-00207-01, позивач повідомив ТОВ "Вallaugh Management" про вказані обставини та просив відстрочити виконання зобов'язання з оплати продукції на один місяць, у зв'язку з чим листом від 27.02.2008 р. останнє продовжило строк оплати до 27.03.2008 р. Оскільки позивач планував розрахуватись з ТОВ "Вallaugh Management" грошовими коштами, які мали надійти від відповідача за Договором поставки № ЦХП-07-00207-01, він не зміг виконати свої зобов'язання перед вказаним підприємством, у зв'язку з чим до позивача було застосовано відповідальність шляхом нарахування штрафних санкцій в сумі 5 325 775, 00 доларів США, право вимоги за якими до позивача було відступлено на користь ТОВ "Техно-Класик". Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі №53/30 було вирішено стягнути з позивача на користь ТОВ "Техно-Класик" 5 325 775, 00 доларів США пені, 3 225 доларів США державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 17.05.2012 р. позивач та ТОВ "Техно-Класик" уклали мирову угоду, умови якої були повністю виконані 25.02.2013 р. шляхом передачі в погашення боргу товару на суму 42 569 920, 00 грн. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що діями відповідача по невиконанню умов Договору поставки № ЦХП-07-00207-01 були завдані збитки позивачу на суму понесених ним витрат зі сплати штрафних санкцій за Контрактом на поставку продукції № 28-01.08. Крім того, позивач звертає увагу на те, що ним було понесено витрати на правову допомогу при підготовці позову у даній справі. Зважаючи на наведене, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10678/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013 р.

17.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами звукозапису та клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

У судовому засіданні 18.06.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. заяву відповідача про призначення колегіального розгляду справи залишено без задоволення, розгляд справи відкладено на 10.07.2013 р.

08.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про те, що у розгляді справи, з метою захисту прав та інтересів держави в особі ДП "Укрзалізничпостач", братиме участь представник прокуратури міста Києва.

10.07.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування від позивача контракту на поставку продукції № 28-01.08 від 28.01.2008 р., укладеного з ТОВ "Вallaugh Management"; листа ТОВ "Ністас-Україна", надісланого до ТОВ "Вallaugh Management", в якому повідомлялось про неможливість здійснення оплати за першу партію продукції, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань ДП "Укрзалізничпостач"; листа від 27.02.2008 р., яким ТОВ "Вallaugh Management" продовжило строк виконання зобов'язання; листа № 46 від 31.03.2008 р., яким ТОВ "Вallaugh Management" звернулось до ТОВ "Ністас-Україна" стосовно нарахування штрафу у відповідності до умов Контракту; документів та відомостей, які б свідчили, які дії було вчинено ТОВ "Ністас-Україна" для уникнення порушення зобов'язання за Контрактом; договору відступлення права вимоги № 30.03 від 30.03.2009 р., укладеного між ТОВ "Техно-Класик" та ТОВ "Вallaugh Management"; повідомлення про відступлення права вимоги від 31.04.2009 р., яким ТОВ "Вallaugh Management" повідомило ТОВ "Ністас-Україна" про відступлення права вимоги від ТОВ "Вallaugh Management" до ТОВ "Техно-Класик" за Контрактом; докази затвердження мирової угоди від 17.05.2012 р. судом; докази (ухвалу), що підтверджує зміну способу і порядку виконання рішення суду. Крім того, відповідач просить витребувати для огляду в судовому засіданні оригінали: мирової угоди від 17.05.2012 р., що укладена між ТОВ "Техно-Класик" та ТОВ "Ністас-Україна"; акту приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. наступних товарів - терміналу автоматичного продажу квитків ТПД на суму 22 675 000, 00 грн.; акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. наступних товарів - терміналу автоматичного продажу квитківТПД-04-12 на суму 19 894 920, 00 грн. До витребування вказаних доказів відповідач також просить суд відкласти розгляд справи.

Також, 10.07.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, яким він проти позову заперечує, вказуючи на те, що йому не зрозуміло, чому позивач перекладає свою відповідальність перед ТОВ "Вallaugh Management" на відповідача, оскільки останній перераховував частину коштів позивачу і той мав змогу їх сплатити на користь свого контрагента та не понести відповідальності. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач взагалі не надає доказів відсутності у нього коштів на рахунках, проте як відповідач вже поніс відповідальність перед позивачем, що підтверджено рішенням суду у справі № 17/281-17/128. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, взагалі не надано відповідних доказів.

У судовому засіданні 10.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.07.2013 р. Розгляд клопотання про витребування доказів у справі, заявленого відповідачем, відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

15.07.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування від ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві:

- інформацію про дійсність отримання декларацій доходів/витрат, відповідно до Актів приймання-передачі та чи відображена ця операція в податковому обліку; інформацію щодо перевірки податкової звітності платника податків ТОВ "Ністас-Україна" (код ЄДРПОУ 34349568); наявність відкритих рахунків за період з 28.01.2008 р. по 25.02.2013 р. у банківських установах, для подальшого направлення запитів до банківських установ про наявність коштів для розрахунків (в зв'язку із відсутністю інформації у матеріалах справи про наявність коштів за зазначений період);

від Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України:

- інформацію про факт митного оформлення та перетину митного кордону України продукції (шпала дерев'яна залізнична не просочена) по Контракту № 28-01.08 від 28.01.2008 р., що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та ТОВ "Ністас-Україна" (код ЄДРПОУ 34349568);

від Національного банку України:

- інформацію про проведення платежів по Контракту № 28-01.08 від 28.01.2008 р., що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та ТОВ "Ністас-Україна" (код ЄДРПОУ 34349568);

- інформацію про перебування Контракту № 28-01.08 від 28.01.2008 р., що укладений між ТОВ "Вallaugh Management" та ТОВ "Ністас-Україна" (код ЄДРПОУ 34349568) на валютному контролі у банківських установах.

До витребування вказаних доказів відповідач також просив суд відкласти розгляд справи.

16.07.2013 р. від позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі, а саме: контракту на поставку продукції від 28.01.2008 р. № 28-01.08; договору відступлення права вимоги № 30.03 від 30.03.2009 р.; повідомлення про відступлення права вимоги від 31.04.2009 р.; листа ТОВ "Ністас-Україна", надісланого до ТОВ "Вallaugh Management"; листа ТОВ "Вallaugh Management" від 27.02.2008 р.; листа ТОВ "Вallaugh Management" № 46 від 31.03.2008 р.; наказу господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. у справі № 53/30; та письмові заперечення на відзив відповідача, в яких він додатково наголошує на обставинах понесення ним збитків внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

16.07.2013 р. від прокуратури міста Києва через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на позов, в яких звертається увага на те, що в даному випадку відсутній причинний зв'язок між невиконанням позивачем своїх зобов'язань та порушенням відповідних зобов'язань відповідачем, а заявлені вимоги в цілому є необґрунтованими те безпідставними.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.07.2013 р. Розгляд клопотання про витребування доказів у справі, заявленого відповідачем, відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

30.07.2013 р. від позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відзив відповідача та прокуратури, в яких він звертає увагу на те, що у відповідності до умов Договору поставки відповідач мав до 08.02.2008 р. сплатити позивачу 14 317 429, 40 грн., а позивач в свою чергу в строк до 14.02.2008 р. сплатити на користь ТОВ "Вallaugh Management" 14 643 914, 25 грн. по укладеному між ними Контракту, однак в силу невиконання своїх зобов'язань відповідачем позивач не зміг знайти кошти для перерахунку їх своєму контрагенту, внаслідок чого йому було завдано відповідних збитків. Також, вказує на те, що відповідно до виписки рахунку № 26000002314 за 28.01.2008 р. сума грошових коштів позивача складала 2 151 625, 23 грн., з яких 500 000, 00 грн. було сплачено відповідачем, а по рахунку № 26000002314 за період з 28.01.2008 р. по 27.03.2008 р. на рахунку позивача кошти, які б давали змогу виконати зобов'язання перед ТОВ "Вallaugh Management" були відсутні. Як зазначає позивач, починаючи з лютого 2012 року відповідач припинив здійснювати платежі по Договору і станом на 27.03.2008 р. на рахунку позивача № 26000002314 обліковувалось 31 100, 30 грн.

30.07.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме: оригіналу мирової угоди від 17.05.2012 р., укладеної між позивачем та ТОВ "Техно-Класик", її копії, що міститься в матеріалах справи та копії, що була в додатках до позовної заяви, направленої відповідачу.

Крім того, 30.07.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло повторно клопотання про витребування доказів у справі.

При цьому, до вказаного клопотання відповідачем надано докази відмови компетентних установ у наданні запитуваної інформації безпосередньо відповідачу.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. судом було розглянуто заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів у справі та вирішено його задовольнити та витребувати від відповідних установ необхідну для подальшого розгляду справи інформацію, яка має значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами.

Також, у судовому засіданні 31.07.2013 р. представниками учасників судового процесу подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи № 910/10678/13 відкладено на 15.08.2013 р.

14.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи, оскільки судом було оглянуто в судовому засіданні оригінал мирової угоди від 17.05.2012 р., з якої вбачається, що вона не містить відмінностей із копією цієї ж мирової угоди. Також, позивач пояснює, що він уклав з ТОВ «Техно-Класик» зазначену мирову угоду з метою уникнення додаткових витрат у процесі виконання рішення суду й така угода була виконана.

15.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з проведенням досудового розслідування по кримінальній справі № 12013110060006376, мотивоване тим, що він звернувся до Служби безпеки України з проханням вжити заходів реагування щодо захисту інтересів держави в особі державного підприємства й за наслідками такого звернення було відкрито кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

15.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшов лист за № 28-310/2639 від 14.08.2013 р., в якому повідомляється про те, що він не володіє інформацією щодо проведення платежів за контрактом № 28-01.08 від 28.01.2008 р., укладеним між ТОВ «Ністас-Україна» та ТОВ «Ballaugh Management» та про перебування на валютному контролі у банківських установах зазначеного контракту.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2013 р. судом було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.08.2013 р. справу № 910/10678/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/10678/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.09.2013 р.

19.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київської міжрегіональної митниці Міндоходів надійшов Лист за № 14.1/5-16/3313 від 14.08.2013 р., відповідно до якого зазначається, що згідно з пошуком, проведеним по базі даних електронних копій оформлених митних декларацій Київської регіональної митниці, фактів митного оформлення товару «шпала дерев'яна залізнична не просочена» підприємством ТОВ «Ністас-Україна» (код ЄДРПОУ 34349568) згідно контракту від 28.01.2008 р. № 28-01.08 за період з 28.01.2008 р. по 12.08.2013 р. не виявлено.

06.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов лист № 1669-9-2655-10-2 від 03.09.2013 р. з інформацією про відкриті в банківських установах рахунки ТОВ «Ністас-Україна» станом на 19.08.2013 р., до якого додано копію Акту щодо неможливості вручення наказу від 20.11.2012 р. за № 1868 та ознайомлення з направленням на проведення позапланової виїзної документальної перевірки № 2043/22-08 від 20.11.2012 р., у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням підприємства ТОВ «Ністас-Україна».

13.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київської міжрегіональної митниці Міндоходів надійшов Лист за № 14.1/2-16/4540 від 11.09.2013 р., за змістом тотожний Листу за № 14.1/5-16/3313 від 14.08.2013 р.

17.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що рух коштів по поточному рахунку № 6009152956400 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, не відбувався та на поточному рахунку в період з 01.02.2008 р. по 01.09.2008 р. були відсутні грошові кошти. При цьому, позивач зазначає, що відповідно до відповіді ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1991/9/26-55-1002-09 від 16.09.2013 р. згідно з декларацією, що подано за 1 півріччя 2012 року було задекларовано акт приймання передачі № 1 від 05.06.2012 р., а акт приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. буде задекларовано шляхом подання річної декларації за 2013 рік, термін подання до 09.04.2014 р.

Також, 17.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов лист № 1991/9/26-55-1002-09 від 16.09.2013 р., в якому зазначається про те, що ТОВ «Ністас-Україна» в період 2012 - 2013 р.р. з податку на додану вартість подано звіти за січень, квітень, грудень 2012 року, січень-червень 2013 року, з податку на прибуток - за 1 квартал 2012 року, 1 півріччя 2013 року, 3 квартали 2012 року, 2012 рік. Згідно декларації за 1 півріччя 2012 року доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 22 500, 00 тис. грн. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 22 500, 00 тис. грн. За інші періоди по вказаним деклараціям доходи та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 0, 00 грн.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.10.2013 р.

01.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов лист № 2553/9/26-55-10-03-9 від 03.10.2013 р., відповідно до якого повідомляється, що згідно з поданою декларацією за 3 квартал 2012 року доходи ТОВ «Ністас-Україна», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування - 22 675 000, 00 грн., витрати - 22 675 000, 00 грн. Щодо декларування акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. зазначено, що позивач має задекларувати його до 09.02.2014 р.

07.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме: оригіналу мирової угоди від 17.05.2012 р., укладеної між позивачем та ТОВ "Техно-Класик", й вирішено в його задоволенні відмовити в силу необґрунтованості, оскільки відповідач не навів істотних обставин, які б ставили під сумнів підписання її особами, від імені яких вона складена, а також факту підписання між позивачем та ТОВ "Техно-Класик" зазначеного документу.

Також, суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з проведенням досудового розслідування по кримінальній справі № 12013110060006376, оскільки стаття 79 ГПК України не містить такої підстави для зупинення провадження, проте як наведений у ній перелік відповідних підстав є вичерпним.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2007 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.6 договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 43 119 996,86 грн. на підставі видаткових накладних: № РН-0000001 від 27.03.2007 на суму 109 999,99 грн., № РН-0000002 від 27.04.2007 на суму 1 099 999,92 грн., № РН-0000003 від 31.05.2007 на суму 3 409 999,75 грн., № РН-0000004 від 27.06.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000005 від 31.07.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000006 від 31.08.2007 на суму 5 499 999,60 грн., № РН-0000007 від 10.10.2007 на суму 7 149 999,48 грн., № РН-0000008 від 31.10.2007 на суму 8 249 999,40 грн., № РН-0000009 від 29.11.2007 на суму 6 599 999,52 грн.

Умови та терміни постачання були визначені сторонами у розділі 5 укладеного сторонами Договору поставки.

Так, сторони домовились, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі. Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з пунктом 5.1 договору.

Згідно пункту 6.5 Договору поставки оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію.

Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (пункт 6.7).

Згідно з пунктом 6.8 Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.

Враховуючи проведений частковий розрахунок на суму 28 801 997,46 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14 227 999,40 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128.

Так, у травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені за прострочення виконання зобов'язання відповідно до Договору поставки № ЦХП-07-00207-01 у сумі 18 103 586,11 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, яке в подальшому набрало законної сили, було вирішено стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних від суми заборгованості, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначені вище обставини суд вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На виконання рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №17/281-17/128 25.07.2011 р. було видано відповідний наказ.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 06.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. № 17/281-17/128.

23.11.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352, враховуючи списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201, 69 грн. на рахунок стягувача.

Як зазначає позивач, вказані обставини щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставного товару спричинили невиконання позивачем власних грошових зобов'язань перед іншим його контрагентом - ТОВ "Ballaugh Management".

Так, 28.01.2008 р. між ТОВ "Ballaugh Management" (продавець) та ТОВ "Ністас-Україна" (покупець) було укладено Контракт на поставку продукції № 28-01.08.

Відповідно до 1.1 Контракту на поставку продукції № 28-01.08 продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію - шпала дерев'яна залізнична не просочена, в асортименті, обсягах і за цінами, вказаними в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п. 2.2 Контракту на поставку продукції № 28-01.08 загальна сума Контракту на момент його укладення склала 5 852 500,00 доларів США з нульовою ставкою ПДВ і змінюється у відповідності до п. 2.3 даного Контракту.

Оплата за поставку товару проводиться в наступному порядку: за першу партію продукції оплата повинна бути здійснена з 01 лютого 2008 року до 14 лютого 2008 року; за другу партію продукції з 15 квітня 2008 року по 25 квітня 2008 року (п. 2.5 Контракту на поставку продукції № 28-01.08).

Відповідно до п. 3.2 Контракту на поставку продукції № 28-01.08 поставка здійснюється продавцем партіями впродовж місяця з моменту виконання покупцем п. 2.5. Договору.

ТОВ "Ністас-Україна" надіслало лист до ТОВ "Ballaugh Management", в якому він повідомляв про неможливість здійснення оплати за першу партію продукції, у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків перед ТОВ "Ністас-Україна" - ДП "Укрзалізничпостач". В цьому ж листі ТОВ "Ністас-Україна" просило відстрочити виконання свого зобов'язання щодо оплати продукції на один місяць.

Листом від 27.02.2008 р. ТОВ "Ballaugh Management" продовжило строк для виконання п. 2.5. Контракту на поставку продукції № 28-01.08 до 27.03.2008 р.

Проте ТОВ "Ністас-Україна" не було проведено оплату до 27.03.2008 р. на виконання умов Контракту на поставку продукції № 28-01.08

31.03.2008 р. ТОВ "Ballaugh Management" звернулось до ТОВ "Ністас-Україна" з листом №46 в якому зазначалось, що оскільки ТОВ "Ністас-Україна" було порушено умови Контракту на поставку продукції № 28-01.08, то ТОВ "Ballaugh Management" почало нараховувати штрафні санкції у відповідності до умов Контракту на поставку продукції № 28-01.08.

З огляду на вищезазначене ТОВ "Ністас-Україна" було нараховано пеню в сумі 5 325 775,00 доларів США за шість місяців починаючи з дати прострочення виконання відповідного зобов'язання - 28.03.2008 р. по 28.09.2008 р.

30.03.2009 р. між ТОВ "Техно-класик" та ТОВ "Ballaugh Management" було укладено Договір відступлення права вимоги № 30.03, відповідно до умов якого керуючись ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент (ТОВ "Ballaugh Management") відступає цесіонарієві (ТОВ "Техно-класик") право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Контрактом № 28-01.08 від 28.01.2008 р., укладеним між цедентом і ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) (п. 1 Договору № 30.03).

Згідно з п. 2 за цим Договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов'язань за Контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в частині штрафу в розмірі 5 325 775,00 доларів США.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 31.04.2009 р. ТОВ "Ballaugh Management" повідомило ТОВ "Ністас-Україна" про відступлення права вимоги від "Ballaugh Management" до ТОВ "Техно-класик" за Контрактом на поставку продукції № 28-01.08 в розмірі 5 325 775, 00 доларів США.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 53/30, яким було вирішено стягнути з ТОВ "Ністас-Україна" на користь ТОВ "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, 3 225, 00 доларів США державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку з чим суд при розгляді даної справи визнає їх також такими, що не підлягають повторному доказуванню.

17.05.2012 р. між ТОВ "Техно-Класик" (кредитор) та ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) було укладено Мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 28-01.08 від 28.01.2008 р. та витрат пов'язаних із судовим розглядом справи № 53/30.

Відповідно до п. 3 Мирової угоди її сторони домовились, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання досягнутих між ТОВ "Техно-Класик" та ТОВ "Ністас-Україна" домовленостей, останнє на підставі Акту приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. передало ТОВ "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000, 00 грн. та на підставі Акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. передало продукцію на суму 19 894 920, 00 грн.

На підставі зазначених обставин позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем у справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, останній не зміг виконати власні грошові зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management", внаслідок чого до нього було засновано штрафні санкції і, у зв'язку зі сплатою яких він поніс відповідні збитки на суму 5 325 775, 00 доларів США.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Потрібно довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

В даному випадку, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що з боку відповідача йому було завдано збитків, які полягають в додаткових витратах, а саме: штрафних санкціях, сплачених позивачем іншому суб'єкту господарювання - ТОВ "Техно-Класик", у зв'язку з невиконанням взятих на себе грошових зобов'язань, що було спричинено фінансовою неспроможністю позивача, викликаною не виконанням відповідачем, взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем йому товару.

Суд враховує, що дійсно, укладаючи Договір поставки з відповідачем та поставляючи на його виконання відповідну продукцію, позивач мав право розраховувати на те, що така продукція буде оплачена, й відповідна частина отриманого доходу зможе бути спрямована для задоволення власних господарських потреб, в тому числі для розрахунків зі своїми контрагентами.

Водночас, суд звертає увагу, що такі сподівання позивача на отримання доходу не свідчать про безумовний причинно-наслідковий зв'язок між обставинами невиконання відповідачем грошового зобов'язання та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management".

Так, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Вступаючи у цивільно-правові відносини з іншими суб'єктами господарювання та беручи на себе грошові зобов'язання, позивач, зважаючи на принцип добросовісності підприємницької діяльності, мав виходити з реальної можливості виконати такі зобов'язання, незалежно від виконання чи невиконання третіми особами, які не є стороною таких відносин, у майбутньому своїх зобов'язань перед позивачем.

У свою чергу, вимагаючи відшкодування збитків у формі штрафних санкцій, застосованих контрагентом позивача, останній повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на те, що він виконає взяті на себе грошові зобов'язання; при цьому, довести, що протиправні дії відповідача є причиною, а невиконання позивачем перед його контрагентом грошових зобов'язань, - наслідком такої протиправної поведінки відповідача.

Однак, з матеріалів справи та правової позиції позивача вбачається, що він у відносинах з його контрагентом ТОВ "Ballaugh Management" розраховував не на реальну можливість виконання ним грошових зобов'язань, а виходячи з абстрактних майбутніх доходів від взаємовідносин з відповідачем, тобто таких доходів, щодо яких невідомо, чи будуть вони дійсно отримані, чи ні.

Таким чином, суд не вбачає у спірних правовідносинах безпосередньої вини відповідача у тому, що позивачем перед його контрагентом не було виконано власних грошових зобов'язань, оскільки обставини справи свідчать в тому числі про недбалість з боку позивача у таких відносинах.

Зазначене також виключає прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та обставинами невиконання позивачем своїх зобов'язань перед його контрагентом, оскільки за звичайних умов, що ставляться до підприємницької діяльності, виконання чи невиконання одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності певних зобов'язань не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання таким суб'єктом власних зобов'язань перед іншим контрагентом.

Так, безумовний причинний зв'язок між діянням і наслідками характеризується тим, що діяння: має передувати наслідкам; має бути умовою, без якої не було б наслідку (принцип сondicio sine qua non); за своїми властивостями має спричиняти саме такі наслідки, тобто наслідки мають бути закономірним результатом вчиненого діяння.

В даному випадку дії відповідача, щодо невиконання ним грошових зобов'язань перед позивачем не можуть визнаватись такими, що спричиняють саме наслідки невиконання позивачем власних зобов'язань, оскільки позивач не позбавлений був можливості, вступаючи у відносини з ТОВ "Ballaugh Management", як вірно провести комерційний розрахунок та визначити власний комерційний ризик, так і отримати дохід від інших суб'єктів господарювання в попередній період або в процесі таких відносин.

Також, невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем не є єдиною умовою, без якої не могло б відбутись порушення позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management", оскільки дії щодо виконання чи невиконання власних зобов'язань позивача знаходяться в площині його суб'єктивної волі щодо розпорядження своїми активами, а тому навіть у випадку вчасного розрахунку відповідача, у суду немає підстав вважати, що позивач виконав би свої зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management".

Поряд з наведеним суд звертає увагу на те, що позивачем належним чином не доведено понесення ним відповідних збитків щодо сплати штрафних санкцій на суму 42 568 919, 57 грн.

Так, представивши до матеріалів справи Мирову угоду від 17.05.2012 р., укладену між позивачем та ТОВ "Техно-Класик", суду не було надано доказів затвердження її господарським судом міста Києва шляхом винесення відповідної ухвали у справі № 53/30, як це передбачено ст. 121 ГПК України.

Посилання позивача на те, що фактично ця угода є різновидом цивільно-правових угод і засвідчує волю сторін врегулювати спір між ними саме шляхом визначення порядку задоволення вимог стягувача про стягнення грошових коштів з боржника шляхом одержання продукції від останнього, поза межами виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 53/30, - суперечить як чинному законодавству, так і фактичним обставинам справи.

Зокрема, потрібно звернути увагу на те, що дійсно, мирова угода, яка укладається сторонами під час судового провадження, за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті, при цьому, сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

У свою чергу, у випадку прийняття судом рішення по суті спору, мирова угода - хоча і за своєю правовою природою є правочином, проте, після її затвердження ухвалою господарського суду, направлена не на зміну або припинення цивільно - правових відносин, а на обов'язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди.

Так, відповідно до п. 7. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження".

У разі подання на затвердження господарського суду мирової угоди, укладеної у виконавчому провадженні, відкритому не на виконання рішення господарського суду, відповідна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК.

Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової годи розглядається господарським судом у засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.

В даному випадку, зі змісту спірної мирової угоди вбачається, що її сторони визначили, що вона має бути затверджена господарським судом міста Києва, однак доказів звернення до суду, як і доказів відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 53/30 не надано.

Таким чином, у суду немає правових підстав вважати, що будь-які дії, вчинені позивачем та ТОВ "Техно-Класик" щодо виконання угоди, укладеної між ними, у тому числі щодо передачі товару за актами № 1 від 05.06.2012 р. та № 2 від 25.02.2013 р., - спрямовані на виконання судового рішення у справі № 53/30 й припинення визначених ним зобов'язань боржника.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено реальності вчинення господарських операцій з передачі у власність ТОВ "Техно-Класик" продукції за актами № 1 від 05.06.2012 р. та № 2 від 25.02.2013 р., оскільки не надано жодних доказів наявності у нього такої продукції на дату складання відповідних актів й доказів її придбання або інших обставин походження, а також будь-яких доказів, що підтверджують обставини її передачі (поставки) ТОВ "Техно-Класик": товарно-транспортні накладні, довіреності представників, які приймали участь в складанні відповідних документів та фактичному здійсненні передачі товару.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з встановленими у даній справі обставинами, які суд всебічно та повно дослідив, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, які відповідно є необґрунтованими, у зв'язку з чим вони до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова