Постанова

від 15.04.2014 по справі 910/10678/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 910/10678/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. у справі № 910/10678/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" простягнення 5 325 775,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919,57 грн. за участюПрокуратури міста Києва за участю представників:

прокуратури: Жук І.К.

позивача: Мельниченко О.В.

відповідача: Ковтонюк Ю.А., Лесько Н.О.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" (надалі - "ТОВ "Ністас Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (надалі - "ДП "Укрзалізничпостач") про стягнення збитків в сумі 5 325 775 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919,57 грн., завданих внаслідок неналежного виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 173, 174, 193, 216, 224, 225, 265 ГК України, статей 22, 509, 526 ЦК України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.10.2013 р. (судді Ломака В.С., Любченко М.О., Пригунова А.Б.) в задоволені позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача. Також суд зазначив, що позивачем не доведено понесення ним збитків щодо сплати штрафних санкцій на суму 42 568 919,57 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. (судді Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Ністас Україна" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.03.2007 р. між ТОВ "Ністас Україна" (постачальник) та ДП "Укрзалізничпостач" (покупець) було укладено Договір поставки № ЦХП-07-00207-01 (надалі - "Договір поставки"), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Загальна сума Договору поставки на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ (п. 4.5).

Судами попередніх інстанцій встановлено належне виконання ТОВ "Ністас Україна" своїх зобов'язань за Договором поставки та неналежне виконання ДП "Укрзалізничпостач" своїх зобов'язань з оплати товару за Договором поставки, наявність у останнього заборгованості перед ТОВ "Ністас Україна" в сумі 14 227 999,40 грн.

У зв'язку з викладеним, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, яке набрало законної сили, стягнуто з ДП "Укрзалізничпостач" на користь ТОВ "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита та 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання даного рішення 25.07.2011 р. було видано відповідний наказ, з виконання якого постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 06.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 23.11.2012 р., враховуючи списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201,69 грн. на рахунок стягувача, виконавче провадження було закінчено.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував, що неналежне виконання ДП "Укрзалізничпостач" зобов'язань за Договором поставки спричинило невиконання ним власних грошових зобов'язань перед його контрагентом - ТОВ "Ballaugh Management". Так, судами встановлено, що 28.01.2008 р. між ТОВ "Ballaugh Management" (продавець) та ТОВ "Ністас-Україна" (покупець) було укладено Контракт на поставку продукції № 28-01.08, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

За твердженням позивача, він не виконав зобов'язання за даним контрактом через невиконання ДП "Укрзалізничпостач" зобов'язань з оплати товару за Договором поставки. З огляду на дане, ТОВ "Ballaugh Management" здійснило нарахування штрафних санкцій в розмірі 5 325 775,00 доларів США.

В подальшому, 30.03.2009 р. між ТОВ "Ballaugh Management" (цедент) та ТОВ "Техно-класик" (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги № 30.03, за умовами якого цедент відступив цесіонарію право вимоги від ТОВ "Ністас-Україна" сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання зобов'язань за Контрактом на поставку продукції № 28-01.08 від 28.01.2008 р. в частині штрафу в розмірі 5 325 775,00 доларів США.

Як з'ясовано судами, рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 53/30 стягнуто з ТОВ "Ністас-Україна" на користь ТОВ "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, 3 225,00 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, 17.05.2012 р. між ТОВ "Техно-Класик" (кредитор) та ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) було укладено мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов Контракту на поставку продукції № 28-01.08 від 28.01.2008 р. та витрат, пов'язаних із судовим розглядом справи № 53/30. Пунктом 3 мирової угоди визначено, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 р.

На виконання умов даної мирової угоди ТОВ "Ністас-Україна" за актом приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. передало ТОВ "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000,00 грн., а за актом приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. - на суму 19 894 920,00 грн.

З огляду на викладене, ТОВ "Ністас-Україна" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ДП "Укрзалізничпостач" збитків в розмірі 5 325 775, 00 доларів США, завданих у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору поставки, що спричинило сплату позивачем штрафних санкцій ТОВ "Техно-Класик".

Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Потрібно довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої сторони - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність безпосереднього безумовного причинного зв'язку між діями відповідача та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management", оскільки належне або неналежне виконання зобов'язань одним контрагентом суб'єкта підприємницької діяльності не може бути єдиною та безумовною причиною невиконання своїх зобов'язань перед іншим контрагентом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що позивачем не доведено належними доказами факт понесення ним збитків саме в розмірі 42 568 919,57 грн. з огляду на наступне.

Мирова угода, яка укладається сторонами під час судового провадження, за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на припинення спору на умовах, погоджених сторонами.

В той же час законом (ч. 4 ст. 121 ГПК України) визначено, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Проте, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано доказів затвердження господарським судом міста Києва мирової угоди від 17.05.2012 р., укладеної між ТОВ "Ністас-Україна" та ТОВ "Техно-Класик", а також доказів відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 53/30.

Відтак, судами вірно встановлено відсутність належних доказів в підтвердження того, що передача товару за актами № 1 від 05.06.2012 р. та № 2 від 25.02.2013 р. була спрямована на виконання судового рішення у справі № 53/30 та припинення визначених ним зобов'язань ТОВ "Ністас-Україна".

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 р. у справі № 910/10678/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець