Постанова

від 29.01.2014 по справі 910/10678/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 910/10678/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборка Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: Лесько Н.О. (довіреність від 30.12.2013 року); Ковтонюк Ю.А. (довіреність від 30.12.2013 року)

за участі прокуратури міста Києва Тєлічко І.В. (посвідчення № 002689 від 05.09.2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас -Україна» на рішення господарського суду м. Києва від 07.10.2013 року у справі № 910\10678\13 (судді: Ломака В.С., Любченко М.О., Пригунова А.Б.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Ністас Україна» до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України « Укрзалізничпостач» про стягнення 5 325 775,00 доларів США ( що за офіційним курсом НБУ станом на день подачі позову складає 42 568 919,57 грн.)

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з державного підприємства матеріально- технічного забезпечення залізничного транспорту України « Укрзалізничпостач» на його користь збитки у розмірі 5 325 775 доларів США, що за офіційним курсом на час подачі позову складає 42 568 919, 57 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.10.2013 року по справі № 910\10678\13 в задоволені позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах безпосередньої вини відповідача у тому, що позивачем перед його контрагентом не було виконано власних грошових зобов'язань не вбачається. Вказав також, що позивачем належним чином не доведено понесення ним відповідних збитків щодо сплати штрафних санкцій на суму 42 568 919,57 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2013 року по справі № 910\10678\13 скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що вважає рішення незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновкам суду першої інстанції фактичнім обставинам справи та винесеним з порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що відповідач зобов'язання по оплаті в строк до 08 лютого 2008 року не виконав, у зв'язку з чим позивач не мав змоги своєчасно виконати зобов'язання перед своїм контрагентом . ТОВ « Ністас -Україна» були понесені додаткові витрати в розумінні ст.ст. 224,225 ГК України. Відповідач свідомо допустив порушення взятих на себе зобов'язань згідно Договору в зв'язку з чим позивач поніс збитки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « Ністас -України» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року прийнято та порушено апеляційне провадження у справі № 910\10678\13 та призначено до розгляду на 15.01.2014 року о 10 год.30 хв. У складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А,, судді: Дідиченко М.А.. Пономаренко Є.Ю.

14 січня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

14 січня 2014 року через відділ документального забезпечення суду від позивач надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника підприємства, долучивши довідку з лікарняної установи.

Розпорядженням від 15.01.2014 року Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, змінено склад колегії судді: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Жук Г.А., Пономаренко Є.Ю.

15.01.2014 року у судовому засіданні, колегія суддів, заслухавши думку інших учасників процесу , ухвалила клопотання позивача задовольнити, відкласти розгляд справи на 29.01.2014 року.

Розпорядженням від 29.01.2014 року Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з участю судді Жук Г.А. у розгляді інших справ, змінено склад колегії судді: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

29.01.2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справ, в зв'язку з зайнятістю представника позивача у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні, колегія судді заслухавши думку представників сторін стосовно другого клопотання позивача, ухвалила клопотання залишити без задоволення, оскільки колегією суддів вже відкладався розгляд справи 15.01.2014 року за клопотанням позивача, крім того позивач не позбавлений можливості направити для участі у справі іншого уповноваженого представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.03.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № ЦХП-07-00207-01 (а.с. 20-24), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Пунктом 4.6. зазначеного договору передбачено, що загальна сума договору на момент його підписання складала 43 119 996,86 грн. з ПДВ .

Окрім того, відповідно до умов договору поставки сторони передбачили, що поставка продукції буде проводитися постачальником партіями в 10-ти денний термін тільки після отримання письмової рознарядки покупця з зазначенням вантажоодержувача, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції. Постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії продукції надає покупцю наступну інформацію: станцію (місце) призначення, номера транспортних засобів (вагону, автомобілю), кількість продукції у транспортному засобі. Датою поставки продукції вважається дата підписання постачальником та покупцем акту прийому-передачі в пункті призначення згідно з пунктом 5.1 договору.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що поставки оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію.

Терміни оплати можуть бути збільшені за письмовою згодою сторін (пункт 6.7).

Згідно з пунктом 6.8 Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується постачальником та покупцем раз на місяць.

Позивач зобов'язання за договором поставки виконав в повному обсязі, проте відповідач частково розрахувався на суму 28 801 997,46 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість по оплаті за поставлену продукцію на суму 14 227 999,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, яке в подальшому набрало законної сили, було вирішено стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" 14 317 429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн. пені, 1 045 394,82 грн. 3% річних від суми заборгованості, 5 758 548,80 грн. інфляційних втрат, 25 494,90 грн. державного мита, 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що фактичні обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 17/281-17/128, що набуло чинності у встановленому законом порядку, відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №17/281-17/128 25.07.2011 р. було видано відповідний наказ.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 29108352 від 06.10.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. № 17/281-17/128.

23.11.2012 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29108352, враховуючи списання з боржника заборгованості в сумі 22 839 201, 69 грн. на рахунок стягувача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» вказав на те, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставного товару спричинили невиконання ним власних грошових зобов'язань перед іншим його контрагентом - ТОВ "Ballaugh Management". 28.01.2008 р. між ТОВ "Ballaugh Management" (продавець) та ТОВ "Ністас-Україна" (покупець) було укладено Контракт на поставку продукції № 28-01.08 умови якого, щодо оплати за поставлену продукції він виконати не зміг, оскільки в свою чергу відповідач Державне підприємство матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» не виконало обов'язки щодо сплати за поставлений товар по договору поставки № ЦХП -07-00207-01 від 07.03.2007 року. В зв'язку з цим ТОВ "Ballaugh Management" нарахувало пеню та штрафні санкції в розмірі 5 325 775,00 доларів США та за договором цесії передала права вимоги щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3% річних ТОВ «Техно-класик».

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у справі № 53/30, було стягнуто з ТОВ "Ністас-Україна" на користь ТОВ "Техно-класик" пеню в розмірі 5 325 775, 00 доларів США.

17.05.2012 р. між ТОВ "Техно-Класик" (кредитор) та ТОВ "Ністас-Україна" (боржник) було укладено Мирову угоду, предметом якої визначено сплату боржником кредитору штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 28-01.08 від 28.01.2008 р. та витрат пов'язаних із судовим розглядом справи № 53/30.

Відповідно до п. 3 Мирової угоди її сторони домовились, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2013 р.

На виконання умов мирової угоди ТОВ "Ністас-Україна" домовленостей на підставі акту приймання-передачі № 1 від 05.06.2012 р. передало ТОВ "Техно-Класик" продукцію на суму 22 675 000, 00 грн. та на підставі акту приймання-передачі № 2 від 25.02.2013 р. передало продукцію на суму 19 894 920, 00 грн.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання відповідачем у справі взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, останній не зміг своєчасно виконати власні грошові зобов'язання перед ТОВ "Ballaugh Management", внаслідок чого змушений був сплати штрафні санкції та поніс збитки на суму 5 325 775, 00 доларів США.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено понесення збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ЦПХ - 07-00207-01 від 07 березня 2007 року у розмірі 5 325 775 доларів США, оскільки сподівання позивача на отримання доходу не свідчать про безпосередній безумовний причинний зв'язок між обставинами невиконання відповідачем грошового зобов'язання та невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань перед контрагентом ТОВ "Ballaugh Management".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з нормами ст.. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки , збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу , відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Колегія суддів зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Як видно з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за договором поставки від 07.03.2007 року № ЦХП -07-00207-01, щодо розрахунків за поставлений товар, ТОВ «Ністас-Україна» не знайшло коштів для виконання договору поставки продукції № 28-01.08 від 27.03.2008 року та не виконало своїх зобов'язань перед ТОВ "Ballaugh Management" в період існування заборгованості відповідача. Вказує на те, що відповідач свідомо допустив порушення взятих на себе зобов'язань , у зв'язку з чим було нанесено матеріальні збитки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до ст.ст. 42, 43 ГК України що підприємство - це самостійна , ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання ( підприємцями) з метою досягнення економічних вигод і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 44 ГК України одним із принципів підприємницької діяльності є те, що підприємство здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок відповідача на отримання доходу при укладанні договору поставки від 07 березня 2007 року за № ЦПХ-07-00207-01 від 07 березня 2007 року, не вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за вищевказаним договором та невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки перед ТОВ "Ballaugh Management. Позивач повинен був розраховувати на виконання зобов'язання, виходячи з реальних можливостей, та не ставити його виконання в залежність від виконання чи невиконання третіми особами, які не є стороною таких відносин.

Проте, як видно з доводів позивача, укладаючи договір поставки від 28 січня 2008 року № 28-01.08 з контрагентом ТОВ "Ballaugh Management" він розраховував не на реальну можливість виконання ним грошових зобов'язань, а на отримання доходів у майбутньому від взаємовідносин з відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що прямий причинного наслідковий зв'язок , який є одним з елементів складу цивільного правопорушення , між діями відповідача та несвоєчасним виконанням позивачем своїх обов'язків перед ТОВ "Ballaugh Management" відсутній.

Окрім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів нанесення йому збитків , щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 42 568 919, 57 грн., оскільки не було доказів затвердження мирової угоди від 17.05.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Техно-Класик» , як це передбачено ст.. 121 ГПК України та п.4 зазначеної мирової угоди.

Відповідно до п. 7. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження".

У разі подання на затвердження господарського суду мирової угоди, укладеної у виконавчому провадженні, відкритому не на виконання рішення господарського суду, відповідна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК.

Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової годи розглядається господарським судом у засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки порядок затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення позивачем та ТОВ «Техно-Класик» дотриманий не був, то суд не може прийти до висновку про те, що передача товару за актами № 1 від 05.06.2012 року та № 2 від 25.02.2013 року здійснювалась щодо виконання судового рішення у справі № 53\30 та зобов'язання боржника за ним припинено.

Також судова колегія зазначає, що позивачем не доведено реальності вчинення господарських операцій з передачі у власність ТОВ "Техно-Класик" продукції за актами № 1 від 05.06.2012 р. та № 2 від 25.02.2013 р., оскільки не надано доказів наявності у нього такої продукції на дату складання відповідних актів й доказів її придбання або інших обставин походження, а також будь-яких доказів, що підтверджують обставини її передачі (поставки) ТОВ "Техно-Класик": товарно-транспортні накладні, довіреності представників, які приймали участь в складанні відповідних документів та фактичному здійсненні передачі товару. Натомість, як видно з листа Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 08.10.2013 року, що був надісланий відповідно до зобов'язання надати інформацію за ухвалою господарського суду м. Києва від 15.08.2013 року про факт митного оформлення та перетину митного кордону України по контракту від 28.01.2008 року № 28-01.08, що укладений між ТОВ "Ballaugh Management» та ТОВ « Ністас -Україна», інформацію щодо митного оформлення товарів ТОВ « Ністас -Україна» у базі даних електронних копій митних декларацій за період з 01.01.2008 року по 23.09.2013 року не виявлено. (а.с. 147 том 2) .

Водночас, колегія суддів, звертає увагу на те, що згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2010 року по справі № 17-281-17\128 було задоволено первісний позов та стягнуто з ДП «Укрзалізничпостач» на користь ТОВ «Ністас-Україна» 14 31429,40 грн. основного боргу, 1 692 215,79 грн.- пені, 1 045 394, 82 грн. 3 відсотків річних від суми заборгованості, 5 758548, 80 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в підтвердження зазначених позовних вимог позивачем не надано доказів прямого причино - наслідкового зв'язку між несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 07.03.2007 року № ЦХП-07-00207-01 та в свою чергу несвоєчасним невиконанням позивачем своїх зобов'язань перед своїм контрагентом по сплаті за отриману продукцію по договору поставки від 28.01.2008 року № 28-01.08

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 910\10678\13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 910\10678\13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року у справі № 910\10678\13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910\10678\13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко