Постанова

від 11.10.2013 по справі 813/6487/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року № 813/6487/13-а

09 год. 58 хв. зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представника позивача Сабана М.Р.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Оліяр» (надалі - ПП «Оліяр», позивач) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0000602200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Пустомитівському районі, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ним укладено договір купівлі-продажу з контрагентом ТОВ «Оіл Агро Трейд», на підставі якого придбавалась олія соняшникова нерафінована, що підтверджується первинними документами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами. З огляду на це, вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними. Також зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих потужностей. Зазначив, що питання віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 06.09.2013 року. Заперечення обґрунтовує тим, що висновки, викладені в акті перевірки, та прийняте на підставі акта податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Посилається на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.05.2013р. №866/224-07/38493722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд», яким встановлено відсутність реального здійснення операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Посадовими особами підприємства не представлено документів в підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період. Згідно податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Оіл Агро Трейд» у лютому 2013 року реалізувало ТОВ «Укролія» лузгу соняшникову, макуху соняшникову, олію соняшникову нерафіновану. При цьому зазначив, що вказаний контрагент (ТОВ «Оіл Агро Трейд») не має власних приміщень для виробництва та зберігання продукції, відсутній кваліфікований персонал для ведення даного виду робіт (виробництво олії) та транспорту, що також підтверджується даними веб-серверу УДАІ ГУМВС у Харківській області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов. Просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ДПІ у Пустомитівському районі на підставі наказу від 18.07.2013р. №230 та направлень від 18.07.2013р. №261/2200 від 18.07.2013р. №262/2200, відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1, п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ - 32461721) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Оіл Агро Трейд» (код ЄДРПОУ - 38493722) за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2013р. №1/2200/32461721.

Перевіркою встановлено порушення:

п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього на суму 635075,71 грн., в т.ч. за січень 2013 року в сумі 243750,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 391325,71 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602200 від 14.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952614 грн., в т.ч. основний платіж - 632076 грн., 317538 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Між позивачем та контрагентом ТОВ «Оіл Агро Трейд» укладено договір купівлі-продажу №6-2013 від 28.01.2013р. (олія соняшникова нерафінована). Згідно умов договору, постачальник (ТОВ «Оіл Агро Трейд») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця (ПП «Оліяр») товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору). Згідно п.2.2 договору кількість товару визначаються сторонами у Специфікаціях до договору.

На виконання п. 2.2 договору позивач надав Специфікації до договору купівлі-продажу №6-2013 від 28.01.2013р. №1 від 28.01.2013р., №2 від 04.02.2013р., №3 від 09.02.2013р., №4 від 15.02.2013р. ( а.с.113-116).

Відповідно до п. 3 договору - поставка товару здійснюється на умовах EXW, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010р., адреса постачальника: Україна, Харківська область, смт. Василеве, вул. Овочева, 13. Поставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок.

На виконання п. 3 договору, позивач уклав договір транспортного перевезення з ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 22.05.2009р. №22/05/09-6 (а.с.46).

Надання послуг за договором транспортного перевезення від 22.05.2009р. №22/05/09-6 підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.117-128) та актами виконаних робіт (а.с.62-63).

Згідно п. 3.4 договору купівлі-продажу №6-2013 від 28.01.2013р., датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару. Аналогічна умова договору також міститься у п. 2 Специфікацій до вказаного договору.

В підтвердження факту отримання товару, придбаного у ТОВ «Оіл Агро Трейд», позивач надав видаткові накладні (а.с.129-140), виписані ТОВ «Оіл Агро Трейд».

У зв'язку з цим, ТОВ «Оіл Агро Трейд» видало покупцеві (ПП «Оліяр») податкові накладні (а.с.141-143).

В підтвердження виконання вищенаведених господарських угод, позивачем також надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 08.02.2013р. №15 (а.с.144). Факт оплати за поставлений товар підтверджується банківськими виписками (а.с.145-148).

В свою чергу, ДПІ у Пустомитівському районі в акті перевірки від 31.07.2013р. №1/2200/32461721 посилається на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.05.2013р. №866/224-07/38493722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд», яким встановлено відсутність реального здійснення операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Посадовими особами підприємства не представлено документів в підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності. Згідно податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Оіл Агро Трейд» у лютому 2013 року реалізувало ТОВ «Укролія» лузгу соняшникову, макуху соняшникову, олію соняшникову нерафіновану. Вказаний контрагент (ТОВ «Оіл Агро Трейд») не має власних приміщень для виробництва та зберігання продукції, відсутній кваліфікований персонал для ведення даного виду робіт (виробництво олії) та транспорту, що підтверджується даними веб-серверу УДАІ ГУМВС у Харківській області.

При цьому, у згаданому акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд» податковий орган встановив наявність у підприємства основних фондів у розмірі 10,5 тис. грн., статутного фонду у розмірі 1300 грн., кількість працюючих - 5 чол. Диреткор ТОВ «Оіл Агро Трейд» Зорін Д.І. та головний бухгалтер Іваненко Л.А. підтвердили свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проте, висновок податкового органу про нікчемність здійснення господарських операцій, зроблений в акті від 14.05.2013р. №866/224-07/38493722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд» покладений в основу акта перевірки від 31.07.2013р. №1/2200/32461721, яким зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між ПП "Оліяр" та ТОВ «Оіл Агро Трейд».

Такі висновки податкового органу не беруться судом до уваги, оскільки акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд» свідчить лише про те, що податковий орган був позбавлений можливості перевірити первинні документи господарської діяльності ТОВ «Оіл Агро Трейд». Однак, дана обставина не підтверджує того, що господарські операції між ТОВ «Оіл Агро Трейд» та його контрагентами не відбувались.

Належну оцінку доказам, які надані позивачем, відповідач не надав.

Так, позивачем надано оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оіл Агро Трейд», а саме: договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, специфікації до договору купівлі-продажу від 28.01.2013р., докази, що підтверджують транспортування придбаного товару в ТОВ "Оіл Агро Трейд", а також інші докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, доказів невиконання або неналежного виконання сторонами договору купівлі-продажу №6-2013 від 28.01.2013р. та договору транспортного перевезення від 22.05.2009р. №22/05/09-6, укладеного між позивачем та ТОВ «Транс-Сервіс-1», чи визнання їх недійсними в судовому порядку, відповідачем не надано.

Крім того, суд встановив, що на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Оіл Агро Трейд», станом на 14.05.2013р. був зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №200094834), що підтверджується актом перевірки від 31.07.2013р. №1/2200/32461721. Свідоцтво платника ПДВ №200094834 анульовано за ініціативою власника - 01.06.2013р.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати допустимим засобом доказування правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Первинні документи, представлені позивачем оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено.

Отже суд встановив, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірно сформовано податковий кредит в період що перевірявся, тому у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Суд також враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірок податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису Закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані оригінали податкових накладних (а.с.141-143), що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

У вказаному рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України стосовно формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Оіл Агро Трейд» не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000602200 від 14.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952614 грн., в т.ч. основний платіж - 632076 грн., 317538 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000602200 від 14.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Оліяр» судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.10.2013 року.

Суддя Братичак У.В.