Ухвала

від 15.04.2014 по справі 813/6487/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 876/13006/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року позивач - Приватне підприємство «Оліяр» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.08.2013 року №0000602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952 614,00 грн., в т.ч. основний платіж - 632 076 грн., 317 538 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000602200 від 14.08.2013 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність здійснення господарських операцій ПП «Оліяр» з його контрагентом - ТОВ «Оіл Агро Трейд» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, специфікаціями до договору купівлі-продажу від 28.01.2013 року, доказами, що підтверджують транспортування придбаного товару до ТОВ «Оіл Агро Трейд», а також іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, відсутні докази невиконання або неналежного виконання сторонами договору купівлі-продажу №6-2013 від 28.01.2013 року та договору транспортного перевезення від 22.05.2009 року №22/05/09-6, укладеного між позивачем та ТОВ «Транс-Сервіс-1», чи визнання їх недійсними в судовому порядку.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що на момент складання податкових накладних, ТОВ «Оіл Агро Трейд», станом на 14.05.2013 року, було зареєстроване платником ПДВ.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірно сформовано податковий кредит в період що перевірявся, тому у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що актом Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.05.2013року №866/224-07/38493722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд» встановлено відсутність реального здійснення операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Посадовими особами підприємства не представлено документів в підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період.

Крім того, згідно акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.04.2013 р. № 273/22-509/38205611 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента ТзОВ «Оіл Агро Трейд» - ТзОВ «КОМПАНІЇ ЕЙ СІ ЕН», на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТзОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» відсутні, підприємство за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення ТзОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» фінансово-господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за період з 15.05.2012 року по 31.03.2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків і товариством не надало до перевірки жодного первинного документу в підтвердження здійснення господарської діяльності.

Апелянт вказує на те, що розбіжність у відображенні сум ПДВ контрагента позивача по взаємовідносинам із постачальником ТзОВ «КОМПАНІЯ ЕЙ СІ ЕН» в розмірі 3 841 709,66 грн. за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року виникла внаслідок декларування підприємством ТзОВ «ОІЛ АГРО ТРЕЙД» суми податкового кредиту в розмірі 3841709,66 грн., в той час як постачальником не задекларовано податкове зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у ТОВ «ОІЛ АГРО ТРЕЙД» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та не мають реального товарного характеру.

Отже, підприємство ТОВ «ОІЛ АГРО ТРЕЙД» не мало можливості здійснювати операції з придбання товарів (послуг) та в подальшому операції з продажу товарів (послуг).

Апелянт стверджує, що у ТзОВ «ОІЛ АГРО ТРЕЙД» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів та послуг від ТзОВ «Оіл Агро Трейд», тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів. Перевіркою встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, перевіркою не підтверджено фактичне придбання товару (послуг) від ТзОВ «Оіл Агро Трейд», здійснено фінансово-господарські операціі без мети настання реальних наслідків, отримано безпідставно податкову вигоду, що полягає в заниженні податку на додану вартість.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу № 230 від 18.07.2013 року, направлень №261/2200 від 18.07.2013 року та №262/22 від 18.07.2013року, відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1, п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ - 32461721) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Оіл Агро Трейд» (код ЄДРПОУ - 38493722) за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт №1/2200/32461721 від 31.07.2013року.

В результаті проведення перевірки ПП «Оліяр» встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 635075,71 грн., в т.ч. за січень 2013 року в сумі 243750,00 грн. та за лютий 2013 року в сумі 391325,71 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000602200 від 14.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952 614,00 грн., в т.ч. основний платіж - 632076,00 грн. та 317538,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Встановлено, що 28 січня 2008 року між позивачем та ТОВ «Оіл Агро Трейд» укладено договір купівлі-продажу №6-2013 (олія соняшникова нерафінована), згідно якого постачальник (ТОВ «Оіл Агро Трейд») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця (ПП «Оліяр») товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору). Згідно п.2.2 договору кількість товару визначаються сторонами у Специфікаціях до договору ( №6-2013 від 28.01.2013 року, №1 від 28.01.2013 року, №2 від 04.02.2013 року, №3 від 09.02.2013 року, №4 від 15.02.2013року. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару.

Згідно п. 3 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок, у зв'язку з чим ПП «Оліяр» було укладено договір транспортного перевезення з ТОВ «Транс-Сервіс-1» №22/05/09-6 від 22.05.2009року. Надання послуг за договором транспортного перевезення від 22.05.2009 року підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

В підтвердження факту отримання товару, придбаного у ТОВ «Оіл Агро Трейд», позивач надав видаткові накладні, виписані ТОВ «Оіл Агро Трейд», яке і видало покупцеві (ПП «Оліяр») податкові накладні.

У підтвердження виконання господарських угод ПП «Оліяр» надано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 15 від 08.02.2013 року і факт оплати за поставлений товар підтверджується банківськими виписками.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як було встановлено в суді першої інстанції, ПП «Оліяр» було надано оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Оіл Агро Трейд», а саме: договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, специфікації до договору купівлі-продажу від 28.01.2013року, докази, що підтверджують транспортування придбаного товару.

На момент здійснення господарських операцій, складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Оіл Агро Трейд» було зареєстроване платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 200094834) і реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, ДПІ не спростовано. Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Що стосується посилань ДПІ на відсутність у ТОВ «Оіл Агро Трейд» об'єктивної можливості для виконання господарської угоди в силу відсутності основних засобів, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірним постачальником товару наявними у нього силами та засобами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини постачальника позивача з його контрагентами (зокрема, з ТзОВ «КОМПАНІЇ ЕЙ СІ ЕН»,) не можуть впливати на оцінку правовідносин між останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником - ТОВ «ОІЛ АГРО ТРЕЙД», на податковий облік позивача.

Фіктивність операцій в рамках господарських правовідносин позивача з названим постачальником ДПІ не доведено, належних доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента, про які знав чи міг знати покупець, вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість, в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують. З огляду на те підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №813/6487/13-а за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.04.2014 року.