Ухвала

від 02.09.2014 по справі 813/6487/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року м. Київ К/800/25097/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі№ 813/6487/13-а за позовомПриватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року у справі № 813/6487/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000602200 від 14.08.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Оліяр» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Оіл Агро Трейд» за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року складено акт від 31.07.2013 року № 1/2200/32461721, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 635 075,71 грн., в т.ч. за січень 2013 року в сумі 243 750,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 391 325,71 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 14.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952 614,00 грн., в т.ч. основний платіж - 632 076,00 грн., 317 538,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується реальність господарських операцій, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу № 6-2013 від 28.01.2013 року, укладеного між позивачем ТОВ «Оіл Агро Трейд», підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, зокрема: специфікаціями до договору, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

Пунктом 3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року, адреса постачальника: Україна, Харківська область, смт. Василеве, вул. Овочева, 13. Поставка товару здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. На виконання цих умов позивач уклав договір транспортного перевезення з ТОВ «Транс-Сервіс-1» від 22.05.2009 року № 22/05/09-6.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надання послуг за договором транспортного перевезення від 22.05.2009 року № 22/05/09-6 підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Посилання відповідача на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.05.2013 року № 866/224-07/38493722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оіл Агро Трейд» підлягають відхиленню, оскільки податковий орган був позбавлений можливості перевірити первинні документи господарської діяльності ТОВ «Оіл Агро Трейд». Вказаний акт не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій між ТОВ «Оіл Агро Трейд» та його контрагентами такими, що не мали фактичного виконання, якщо їх реальність підтверджується відповідними документами.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Оіл Агро Трейд» станом на 14.05.2013 року був зареєстрований як платник ПДВ.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договорів із спірним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 813/6487/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун