Постанова

від 28.08.2013 по справі 814/3080/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

28 серпня 2013 року Справа № 814/3080/13-а

м. Миколаїв.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Гарасюта К.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Дубик І.В., Шередека С.М.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.06.2013 року № 0000282200, від 07.06.2013 року № 0000292200 (згідно заяви від 27.08.2013 року про зміну позовних вимог).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо проведення, на підставі наказу від 12.04.2013 року № 157, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА» щодо фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» та наступними контрагентами - покупцями за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, результати якої оформлені актом від 30.04.2013 року № 238/22-00/37586009.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року № 0000282200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року № 0000292200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 року Справа № 814/3080/13-а

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

Секретар судового засідання Гарасюта К.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Дубик І.В., Шередека С.М.

від відповідача: не з'явився

Суть спору : про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом, зміненим заявою про зміну позовних вимог від 27.08.13 р., про визнання протиправними дій податкової інспекції, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.13 р. № 0000282200, від 07.06.13 р. № 0000292200, прийнятих Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки рішення про збільшення грошових зобов'язань приймались за наслідками неправомірно отриманої податкової інформації, висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені тільки на припущеннях посадової особи, яка проводила перевірку.

Щодо зроблених висновків про нікчемність проведених господарських операцій то вони взагалі перебувають поза межами компетенції податкового органу на самостійне визнання недійсними право чинів.

Крім того, позивач вважає, що перевірка була проведена із порушенням вимог податкового законодавства. Як наслідок, оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні і зазначає, що при встановленні у позивача порушень податкового законодавства перевіряючи особа фактично повністю покладалась на Акт перевірки від 22.03.13 р. № 788/22-20/37269136 відносно контрагента позивача - ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Відповідач вважає, що поставка товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" на адресу позивача оформлювалась лише по відповідних документах і фактично товар по ланцюгу постачання не поставлявся.

На думку перевіряючих операції підприємства позивача з контрагентом не підтверджуються з урахуванням часу, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів і таке інше, що свідчить про неможливість ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" здійснювати господарські операції і відповідно ставить під сумнів виконання останнім своїх податкових зобов'язань.

Стверджуючи про протиправний характер проведення господарських операцій позивача з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", відповідач посилається на те, що вони були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, що є порушенням приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , а також "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704).

Крім того, при проведенні перевірки перевіряючі не визнали як документи бухгалтерського та податкового обліку деякі первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, що були ним надані на підтвердження реальності господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 15.04.13 р. по 23.04.13 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" та наступними контрагентами-покупцями за період з 01.01.10 р. по 01.04.13 р., за результатами якої склав Акт від 30.04.13 р. № 238/22-00/37586009 (надалі - Акт перевірки № 238/22-00/37586009).

Зокрема, в Акті перевірки № 238/22-00/37586009 відповідач зробив висновки про порушення підприємством позивача:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, статті 203, пункту 1 статті 215, статті 216, частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295391,93 грн., у тому числі за звітними періодами: IV квартал 2011 р. на суму 93755,51 грн., I квартал 2012 р. на суму 38872,19 грн., II квартал 2012 р. на суму 45150,67 грн., III квартал 2012 р. на суму 117613,56 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), статті 203, пункту 1 статті 215, статті 216, частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 273561,24 грн., у тому числі за звітними періодами: жовтень 2011 р. на суму 50008,57 грн., листопад 2011 р. на суму 31517,96 грн., грудень 2011 р. на суму 13007,08 грн., січень 2012 р. на суму 24014,05 грн., квітень 2012 р. на суму 43000,65 грн., червень 2012 р. на суму 20001,45 грн., серпень 2012 р. на суму 92011,48 грн.

За наслідками перевірки та висновків Акту перевірки № 238/22-200/37586009 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 07.06.13 р.:

- № 0000282200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 345 801 грн., в т.ч. за основним платежем 295392 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50409 грн.;

- № 0000292200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 341951 грн., в т.ч. за основним платежем 273561 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 68390 грн.

02.07.13 р. позивач отримав засобами поштового зв'язку прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 07.06.13 р. № 0000282200, від 07.06.13 р. № 0000292200, які були ним оскаржені.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з наказу відповідача від 12.04.13 р. № 157 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, правовими підставами є виконання підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України підставою для проведення позапланової перевірки можуть бути факти, виявлені за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит ОДПС протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

На думку суду, позивач правомірно вважає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12.04.13 р. № 157 (навіть за наявності постанови слідчого СВ ДПС у Миколаївській області від 08.04.13 р. № 2211/7/09-010 про призначення позапланової документальної перевірки позивача), був прийнятий відповідачем з порушенням вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки відносно посадових осіб підприємства позивача кримінальне провадження відсутні, досудове розслідування стосовно його посадових осіб за фактом скоєння кримінального правопорушення органами досудового слідства не розслідуються, що не спростовано представником відповідача.

За відсутності кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб підприємства позивача, перевірка проводилась поза межами приписів підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Судом встановлено, що в наказі відповідача від 12.04.13 р. № 157 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відсутня будь-яка інформація про порушення позивачем вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України відносно ненадання або надання не в повному обсязі документального підтвердження та письмових пояснень на обов'язковий письмовий запит податкового органу. Досліджений судом наказ містить в собі лише загальне питання про проведення перевірки підприємства позивача з метою забезпечення контролю за дотриманням податкового законодавства щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" та наступними контрагентами-покупцями.

Суд вважає, що Акт перевірки № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21.03.11 р. по 30.09.12 р. та його висновки не можуть бути визнані податковою інформацією, оскільки предметом перевірки постачальника позивача були його взаємовідносини тільки з ТОВ "ИНФИНИТИ" і порушень вимог податкового законодавства встановлено не було встановлено, а крім того, ухвалою від 23.04.13 р. по справі № 826/5797/13-а прийнятою Окружним адміністративним судом м. Києва було заборонено використовувати інформацію, викладену в цьому Акті перевірки, при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", яким є підприємство позивача.

Таким чином, за відсутності належним чином оформленого письмового запиту від відповідача на підставі пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також наявного кримінального провадження відносно посадових осіб підприємства позивача щодо скоєних ними кримінальних правопорушень з питань оподаткування, наказ податкового органу від 12.04.13 р. № 157 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" є протиправним в частині застосування правових підстав для проведення такої перевірки, визначених приписами підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому дії відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки вчинені в порушення вимог податкового законодавства.

Щодо наявності правових підстав у відповідача для прийняття податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

У наказі відповідача від 12.04.13 р. № 157 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та Акті перевірки 238/22-00/37586009 правовими підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача зазначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, яка встановлює, що підставою для проведення позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, розділу 4 пункту 7 наказу Державної податкової служби України від 22.12.10 р. № 984, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача була проведена відповідачем на підставі підпідпункту 78.1.11 пункту статті 78 ПК України у зв'язку з отриманням постанови слідчого СВ ДПС у Миколаївській області від 08.04.13 р. № 2211/7/09-010 про призначення позапланової документальної перевірки. Наведене свідчить про те, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті в порушення приписів пункту 86.9 статті 86 ПК та вищенаведеного наказу ДПС України, оскільки рішення були прийняті відповідачем до набрання законної сили відповідного рішення суду.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, а також отриманих в установленому законом порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС.

Згідно підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, статті 16 Закону України "Про інформацію" податковою інформацією вважається сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому цим Кодексом. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами. Одним із принципів інформаційних відносин є правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

Отже, для наявності підстав робити висновки про наявність порушення вимог податкового законодавства під час проведення перевірки у податкового органу має бути вичерпаний перелік документів, які отримані ним в порядку та у спосіб, передбачені Податковим кодексом та іншими правовими актами. Основним принципом отриманих документів та такої інформації є саме достовірність та правомірність її одержання, використання та зберігання.

Судом встановлено, що окружний адміністративний суд м. Києва своєю Ухвалою від 23.04.13 р. по справі № 826/5797/13-а заборонив державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі інформації, викладеної в Акті перевірки від 22.03.13 р. № 788/22-20/37269136 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21.03.11 р. по 30.09.12 р.", та заборонено використовувати цю інформацію в якості доказової бази при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Представник позивача у судовому засідання пояснив, що про наявність вищевказаного рішення суду відповідач був завчасно повідомлений, що не спростовано представником відповідача, але при складені Акту перевірки № 238/22-200/37586009, в порушення вимог Ухвали суду, підпункту 75.1.2 пункту75.1 статті 75, пункту 83.1 статті 83 ПК України, пунктів 3, 4, 6 наказу ДПА України від 22.12.10 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772 (надалі - наказ ДПАУ № 984), на свій розсуд, самостійно використав висновки Акту перевірки від 22.03.13 р. № 788/22-20/37269136 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21.03.11 р. по 30.09.12 р." в якості доказової бази при визначенні наявності порушень податкового законодавства у підприємства позивача.

Вищевказане також підтверджується Постановою окружного адміністративного судом м. Києва від 22.05.13 р. по справі № 826/5797/13-а якою було визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо зазначення у висновках в цьому Акті перевірки про відсутність фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, та заборонено використання інформації, яка міститься у цьому акті щодо відсутності фактичної реалізації та постачання в інформаційних базах даних контролюючого органу.

Щодо обґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 наказу ДПАУ № 984 актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів».

В Акті перевірки № 238/22-00/37586009 відповідачем зазначено, що поставка товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" оформлювалась лише по документам, а фактично товар не поставлявся, операції позивача з постачальником не підтверджене, що свідчить про неможливість ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" здійснювати господарські операції та виконувати податкові зобов'язання. За таких обставин господарські операції позивача мають протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

За тих же обставин за висновками відповідача позивач порушив вимоги не тільки приписів статей 203, 215, 234 ЦК України, а й приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704), а також пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Суд вважає, що викладені в Акті перевірки № 238/22-00/37586009 висновки відповідача, що повністю базуються на висновках Акту перевірки від 22.03.13 р. № 788/22-20/37269136 стосовно постачальника ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", не можуть бути визнані належною податковою інформацією, оскільки не враховують вищенаведених рішень судів.

Наявність первинних та податкових документів, договорів, що відображають придбання та продаж, рух товару, його зберігання, сплату вартості товару з урахуванням ПДВ, досліджених перевіряючими та відображених в Акті перевірки № 238/22-00/37586009 та висновки відповідача про відсутність у цих документах юридичної сили, є необґрунтованим, оскільки порушень щодо їх складання, оформлення, використання у бухгалтерському та податковому обліках встановлено не було, а викладена в ньому інформація стосовно податкових зобов'язань по ПДВ контрагента-постачальника ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за період з 21.01.11 р. по 30.09.12 р. на суму 412966152 грн. та податковий кредит по ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ", який був сформований в сумі 193394123 грн., вказана відповідачем без жодного посилання на підставі яких документів перевірячі зробили такий висновок.

Такі висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, які підтверджують не тільки фактичний рух товару від ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" на підприємство позивача, фактичної сплати ПДВ у загальній вартості придбаного товару, наявністю не тільки договорів, специфікацій, накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі, інших фінансових документів, а й фактичні обставини здійснення зовнішньоекономічних операцій по продажу придбаного товару на підставі укладених договорів комісії з ТОВ "ЮГЕКОТОП", за якими комісіонер зобов'язувався від свого імені, за рахунок позивача, як комітента, здійснити пошук покупців за межами України, укласти від свого імені експортні контракти з покупцями, забезпечити митне та транспортне оформлення і здійснити поставку на експорт, у тому числі оформити вантажну митну декларацію у відповідності з митним режимом експорту, забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу та супроводження, продати товар, надати письмовий звіт про виконання комісійного завдання та Акт виконаних робіт.

Фактичне отримання товару від позивача на адресу комісіонера та подальший його експорт був підтверджений представником позивача з посиланням на первинні бухгалтерські, митні та іншими документи, не було спростовано представником відповідача.

Так, за договором купівлі-продажу від 02.09.11 р. №2/1-09-11 ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" згідно специфікації від 02.09.11 р. № 1 було здійснено постачання олії соняшникової нерафінованої у кількості 31,655 т на загальну суму 300051,42 грн., у тому числі ПДВ в сумі 50008,57 грн. та передано по Акту приймання-передачі від 24.10.11 р. № 1, на що були оформлені видаткова накладна від 24.10.11 р. № РН-0000798 та податкова накладна від 24.10.11 р. № 1152. Розрахунки були проведені у безготівковій формі. ПДВ в сумі 50008,57 грн. було включені позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2011 р., а валові витрати в сумі 250042,85 грн. у IV кварталі 2011 р.

За договором комісії від 02.09.11 р. № 0209/1М укладеному з ТОВ "ЮГЕКОТОП", відповідно до звіту комісіонера від 15.11.11 р. № 1, Акту від 24.10.11 р. № 1, підприємство позивача експортувало олію соняшникову нерафіновану через комісіонера в кількості 31,665 т на суму 256381,76 грн. відповідно до експортного контракту від 07.09.11 р. № 0189/11 укладеному з "OREXIM LIMITED".

За таких же обставин підприємство позивача придбало товар у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за договором купівлі-продажу від 18.10.11 р. № 18-10-11, специфікації від 28.11.11 р. № 1, видаткової накладної від 28.11.11 р. № РН-0001304, податкової накладної від 28.11.11 р. № 699, у кількості 20,150 т на загальну суму 189107,75 грн., у тому числі ПДВ в сумі 31517,96 грн., яке було включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 р.

Згідно специфікації від 30.12.11 р. № 2 до договору від 18.10.11 р. № 18-10-11, видаткової накладної від 30.12.11 р. № РН-0001475, податкової накладної від 30.12.11 р. № 1907, придбано макуху з насіння соняшника у кількості 58,9 т на загальну суму 78042,5 грн., у тому числі ПДВ 13007,08 грн. ПДВ, яке було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2011 р.

Згідно специфікації від 30.01.12 р. № 3 до договору купівлі-продажу від 18.10.11 р. № 18-10-11, видаткової накладної від 30.01.12 р. № РН-0000069, податкової накладної від 30.01.12 р. № 77, видаткової накладної від 31.01.12 р. № РН-0000070, податкової накладної від 31.01.12 р. № 78, придбано макуху з насіння соняшника у кількості 121,94 т на загальну суму 144084,3 грн., у тому числі ПДВ 24014,05 грн., яке було включено позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 р.

Згідно специфікації від 26.04.12 р. № 6 до договору купівлі-продажу від 18.10.11 р. № 18-10-11, видаткової накладної від 26.04.12 р. № РН-0000291, податкової накладної від 26.04.12 р. № 356, видаткової накладної від 27.04.12 р. № РН-0000293, податкової накладної від 27.04.12 р. № 358, видаткової накладної від 28.04.12 р. № РН-0000294, податкової накладної від 28.04.12 р. № 359, придбано макуху з насіння соняшника у кількості 194,28 т на загальну суму 258003,84 грн., у тому числі ПДВ 43000,65 грн., яке було включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2012 р. на суму 5993,71 грн., за травень 2012 р. на суму 37006,94 грн.

Згідно специфікації від 25.06.12 р. № 8 до договору купівлі-продажу від 18.10.11 р. № 18-10-11, видаткової накладної від 25.06.12 р. № РН-0000389, податкової накладної від 25.06.12 р. № 473, видаткової накладної від 26.06.12 р. № РН-0000390, податкової накладної від 26.06.12 р. № 474, придбано макуху з насіння соняшника у кількості 68,42 т. на загальну суму 120008,68 грн., у тому числі ПДВ в сумі 20001,45 грн., яке було включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2012 р.

Згідно Специфікації №10 від 22.08.12 до укладеного договору купівлі - продажу №18-10-11 від 18.10.11, ВН від 22.08.12 № РН-0000490, ПН від 22.08.12 №604, ВН від 23.08.12 № РН-0000491, ПН від 23.08.12 №605, ВН від 27.08.12 № РН-0000492, ПН від 27.08.2012 №606 придбано макуху з насіння соняшника у кількості 311,200 т на загальну суму 552 068,80 грн., в т.ч. ПДВ 92 011,47 грн. ПДВ включено до складу ПК за серпень 2012 року на суму 85 063,31 грн., вересень 2012 року на суму 6 948,17 грн.

На підставі договору комісії від 18.10.11 р. № 1810О укладеному з ТОВ "ЮГЕКОТОП", звітів комісіонера від 30.12.11 р. № 1, від 22.02.12 р. № 2, від 20.03.12 р. № 2, від 11.04.12 р. № 3, від 18.06.12 р. № 5, від 10.08.12 р. № 7, від 11.10.12 р. № 8 позивач експортував олію соняшникову та макуху через комісіонера в кількості та вартості відповідно до експортних контрактів з "OREXIM LIMITED", що також не спростовано представником відповідача.

Вищевказане підтверджує реальність правочинів укладених позивачем з постачальником ТОВ "САНОІЛ ТОРГ".

Таким чином, суд вважає, що сформований позивачем податковий кредит по ПДВ на за жовтень, листопад, грудень 2011 р., за січень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 р. відповідає приписам пункту 193.1 статті 193, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.5, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, статті 1, частин 1, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки товар придбався ним з метою його подальшого використання в господарській діяльності, що також відповідає вимогам підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Також вищевказане свідчить про безпідставність та спростовує висновок відповідача про те, що вчинені позивачем правочини є такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, були безтоварними та мають ознаки нікчемності відповідно до статті 203, пункту 1 статті 215, статті 216, частини 1 статті 234 ЦК України. А крім цього, діючим законодавством України на податковий орган не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням платниками податків вимог цивільного законодавства та самостійно визнавати недійсними правочини.

Такий висновок суду підтверджується точкою зору Верховного суду України викладеною у постанові Пленуму від 06.11.09 р. № 9 відповідно до якої було вказано, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

З наведеного вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню, тобто мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд вважає, що викладені відповідачем в Акті перевірки № 238/22-00/37586009 висновки не доводять, яким саме чином договори між позивачем та ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку Позивача. А висновки відповідача про нікчемність правочинів укладених позивачем з вищевказаним контрагентом ґрунтуються виключно на обставинах, викладених в Акті перевірки ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" без врахування судових рішень, що є незаконним.

За таких обставин, суд вважає. що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо проведення на підставі наказу від 12.04.13 р. № 157 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НОФАЛАБ ІНТЕРНЕШНЛ ЛАБОРАТОРІС УКРАЇНА" щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" та наступними контрагентами-покупцями за період з 01.01.10 р. по 01.04.13 р., результати якої оформлені Актом від 30.04.13 р. № 238/22-00/37586009.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.13 р. № 0000282200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.13 р. № 0000292200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

04.09.2013 р.