Постанова

від 16.10.2013 по справі 27/267

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 27/267

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаПащенко Т.С.; від відповідачане з'явився; від третьої особиСорокіна А.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року у справі№ 27/267 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Мобіл" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", (надалі - ПАТ "УкрСиббанк", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" (надалі - ТОВ "Тіволі", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 року щодо своєчасного повернення суми кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами, а також іншим боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкон Мобіл" (надалі - ТОВ "Юкон Мобіл", третя особа) своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 11368764000 від 07.07.2008 року, просило суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Тіволі" за кредитним договором № 11193612000 від 03.08.2007 року у розмірі 1797090,23 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2011 року становить 14325864,18 грн, та 1079291,41 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.08.2007 року, який зареєстрований за № 2115, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0533 грн, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що находиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, а також в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Юкон мобіл" за кредитним договором № 11368764000 від 07.07.2008 року у розмірі 1516674,95 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2011 року становить 12090477,70 грн та ТОВ "Тіволі" за кредитним договором № 11193612000 від 03.08.2007 року у розмірі 1797090,23 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2011 року становить 14325864,18 грн, та 1079291,41 грн просило звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07.07.2008 року реєстровий № 2736, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0533 грн, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що находиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63.

До прийняття рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив суд у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Тіволі" за кредитним договором № 11193612000 від 03.08.2007 року у розмірі 2143230 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.10.2012 року становить 17130843,14 грн, та пені в сумі 1079291,41 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.08.2007 року, який зареєстрований за № 2115, та договором іпотеки від 07.07.2008 року, який зареєстрований за № 2736, а саме : земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 808453,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 27/267 (суддя Бойко Р.В.) позов задоволено повністю; вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,0553 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Тіволі" перед ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 2143230 доларів 72 цента США та 11299,94 грн за кредитним договором № 11193612000 від 03.08.2007 року, укладеним між АКБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Тіволі", у тому числі: по поверненню суми кредиту - 1258000 доларів США (еквівалентно 10028398,60 грн.); по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 885 доларів 72 цента США (еквівалентно 7075649,14 грн); по сплаті пені за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів у розмірі 7958,07 грн; по сплаті пені за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3341,87 грн; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 948 383,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Пономаренко Є.Ю., суддів : Остапенка О.М. та Руденка М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 27/267 залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями в частині стягнення пені, подав касаційну скаргу, в якій просить змінити судові рішення в частині стягнення пені, зменшивши її розмір на 5649,97 грн, посилаючись на порушення судами норм ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, п. 3 ст. 83, ст. 84 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 03.08.2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № № 11193612000 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого позивач (банк) зобов'язався надати відповідачу (позичальник) окремими траншами кредит в розмірі 1500000,00 доларів США на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, належним чином його використовувати та повернути до 03.08.2014 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 11,5 % річних (згідно додаткової угоди № 3 від 19.09.2008 до кредитного договору - 12,5 % річних).

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором 03.08.2007 року та 07.07.2008 року між сторонами у справі були укладені договори іпотеки, відповідно до умов якого банк передав в іпотеку банку належний йому об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0533 грн, цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:85:231:0022, що находиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63.

Місцевий господарський суд, враховуючи факти, які встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2009 по справі № 33/658, та згідно ст. 35 ГПК України мають приюдиційне значення при вирішенні спору у даній справі, встановив, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті відсотків не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 2143230 доларів 72 цента США та 11299,94 грн за кредитним договором № 11193612000 від 03.08.2007 року, укладеним між АКБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Тіволі", у тому числі: по поверненню суми кредиту - 1258000 доларів США (еквівалентно 10028398,60 грн.); по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 885230 доларів 72 цента США (еквівалентно 7075649,14 грн); по сплаті пені за прострочення зобов'язання по поверненню кредитних коштів у розмірі 7958,07 грн; по сплаті пені за прострочення зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3341,87 грн. За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки звернути стягнення заборгованості на предмет іпотеки, суд дійшов висновку, що дана сума підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та постановив рішення про задоволення позову.

З таким висновком господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши рішення місцевого господарського суду без змін.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції частині стягнення заборгованості по кредиту та відсотках шляхом звернення стягнення на передане ТОВ "Тіволі" в іпотеку нерухоме майно не оскаржується в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є судове рішення в частині стягнення пені, що підлягає сплаті ПАТ "УкрСиббанк" з вартості предмета іпотека. Заявник касаційної скарги вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України, які дозволяють зменшити розмір неустойки (пені) за рішенням суду за наявності певних умов, та в порушення вимог ст.ст. 4 2 , 84 ГПК України та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України в оскаржуваних рішеннях не навели мотиви, з яких були відхилені доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, що були викладені у доповненні до відзиву на позов від 13.05.2013 року.

Так, у доповненні до відзиву на позов від 13.05.2013 року відповідач просив зменшити розмір пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів на 50 %, посилаючись на те, що заявлений позивачем розмір процентів за користування кредитом загалом складає 933297,39 доларів США; порушення зобов'язання за кредитним договором № 11368764000 від 07.07.2008 року мало місце з боку ТОВ "Юкон мобіл"; та тяжкий фінансовий стан відповідача.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову у справі, оцінив доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру неустойки та дійшов висновку, що ці підстави не є винятковими, оскільки пов'язані з ризиком здійснення ТОВ "Тіволі" власної господарської діяльності, а тому погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення пені в повному обсязі.

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок апеляційного суду є правильним.

Так, у п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 2 і 3 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір неустойки, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Відповідно до положень ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування чи зміни судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, відсутні, а тому оскаржувані судові рішення в частині стягнення пені залишаються без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року в частині стягнення пені залишити без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.