Постанова

від 09.10.2013 по справі 826/759/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/759/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБАРУ УКРАЇНА» (далі - ТОВ «СУБАРУ УКРАЇНА», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001762260, № 0001772260.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 20 березня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБАРУ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 34294671) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 травня 2006 року за № 10711020000005542.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерської районної у місті Києві державної адміністрації серії АБ № 458162), вказане товариство розташоване за адресою: 01601, м. Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, 9-й поверх, офіс 908.

Згідно Свідоцтва № 200061057 від 27 червня 2006 року ТОВ «СУБАРУ УКРАЇНА» було платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 342946726566).

До видів діяльності ТОВ «СУБАРУ УКРАЇНА» за КВЕД-2010 відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

В період з 26 квітня 2012 року по 04 травня 2012 року та з 07 травня 2012 року по 14 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СУБАРУ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 34294671) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання послуг гарантійного ремонту за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт № 152/22-604/34294671 від 14 травня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 16.1, п. 16.4 ст. 16, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 138.6 ст. 138, п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податком на прибуток, всього у сумі 7 364 414 грн.

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, всього у сумі 939 830 грн.

28 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 152/22-604/34294671 від 14 травня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001762260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 147 494 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 939 830 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 207 664 грн.

28 травня 2012 року ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 152/22-604/34294671 від 14 травня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «П» № 0001772260, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 364 414 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у місті Києві, яка своїм рішенням від 14 серпня 2012 року № 4983/10/12-114 його скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних правовідносин, зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР).

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні норми містяться і в Податковому кодексі України.

В ході дослідження матеріалів справи колегія суддів звертає увагу на наступне.

Перевірка проводилася з питань правомірності включення позивачем до валових витрат податкового кредиту на придбання послуг гарантійного ремонту автомобілів марки Субару.

Перевіркою встановлено, що підприємством укладено партнерські договори на реалізацію автомобілів марки «Субару», запчастин до них та їх сервісне обслуговування, в подальшому, а саме:

Договора від TOB «Субару Україна» (далі за текстом «Дистриб'ютор» - укладені в особі Генерального директора Шінічіро Такіта, який діє на підставі Статуту, що укладений в місті Києві. Договори укладалися з контрагентами, які за текстом договорів значаться як «Партнер» або «Дилер».

В договорах зазначено, що дистриб'ютор, який є уповноваженим представником виробника автомобілів марки SUBARU, запасних частин і аксесуарів до них, та іншої продукції, на умовах, визначених цим Договором, надає партнеру право придбання автомобілів, запасних частин і аксесуарів до них, та іншої продукції у дистриб'ютора, і приймає на себе зобов'язання щодо їхньої поставки. Партнер приймає на себе зобов'язання з оплати придбаної продукції дистриб'юторові, продажу продукції покупцям, а також організації співробітництва між дистриб'ютором і партнером в сфері сервісного обслуговування. Партнер не має права створювати власну дилерську, партнерську або агентську мережу з продажу продукції та/або сервісного обслуговування, без попередньої письмової згоди на це дистриб'ютора.

Партнер зобов'язується підтримувати високу репутацію виробника і дистриб'ютора, здійснювати всі можливі заходи для підвищення іміджу торговельної марки SUBARU і збільшення обсягу продажів продукції.

Дистриб'ютор встановлює партнерові партнерські та роздрібні ціни на продукцію, згідно з прайс-листами. Дистриб'ютор залишає за собою право приймати в односторонньому порядку рішення щодо внесення змін до партнерських та/або роздрібних цін на продукцію.

Партнер здійснює сервісне обслуговування, в тому числі технічне обслуговування, ремонт, діагностику та гарантійні ремонти продукції. Партнер зобов'язаний проводити сервісне обслуговування відповідно до Інструкцій з сервісного обслуговування автомобілів і посібника з ремонту, що їх надає партнеру дистриб'ютор. Дистриб'ютор залишає за собою право приймати в односторонньому порядку рішення щодо внесення змін до Інструкцій з сервісного обслуговування автомобілів і посібника з ремонту.

Цей Договір поширюється на всю без винятку продукцію, пропоновану на цей час дистриб'ютором, або продукцію, підготовлену до реалізації торговельною мережею дистриб'ютора. Продукція, що буде включена в програму збуту після укладання цього Договору, також підпадає під його дію. Дистриб'ютор залишає за собою право виключати зі сфери застосування Договору певну продукцію у зв'язку з виробничою або комерційною необхідністю, повідомивши про це партнера за 5 (п'ять) банківських днів до такої зміни.

На виконання умов договорів підприємствами контрагентами виписані акти здачі - прийняття робіт, послуг на компенсацію гарантійного ремонту.

Перевіркою встановлено, що TOB «Субару Україна», згідно вищенаведених договорів, реалізовувало автомобілі марки «Субару» оптом та запчастини до них. Розрахунки за реалізовуваний товар проводилися в повному обсязі та в безготівковій формі.

На виконання умов даних договорів наведеними покупцями товару проводилося гарантійне обслуговування реалізованих ними автомобілів марки «Субару» кінцевому споживачу.

Після проведення гарантійного ремонту вищенаведеними покупцями виписувалися TOB «Субару Україна» акти здачі - прийняття робіт, послуг на компенсацію гарантійного ремонту. TOB «Субару Україна» проводилася компенсація понесених витрат покупцями гарантійного ремонту автомобілів кінцевому споживачу з подальшим включенням даних витрат до складу валових витрат та до декларацій з податку на прибуток підприємства у відповідних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, компенсації наведених гарантійних ремонтів постачальником автомобілів ТОВ «Субару Україна» Sojitz Corporation, Японія (виробником) не проводились.

Виходячи з вищевикладеного, придбані контрагентами роботи, послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не призвели до отримання прибутку підприємством.

Згідно пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР з подальшими змінами та доповненнями за запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

До перевірки такі документи не надавалися.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію та суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення посилаються на листи японських компаній, що датовані 28.02.2013 року та 22.02.2013 року, які не подавалися під час перевірки, так і у процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.1999 pоку № 996-XIV із змінами та доповненнями «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені листи японських компаній, що датовані 28.02.2013 року та 22.02.2013 року, не містять усіх реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтвердили зміст та обсяг компенсацій позивачу, що здійснював гарантійний ремонт автомобілів.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій; зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток було здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001762260, № 0001772260, у зв'язку із чим вони скасуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог - необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Субару Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 14.10.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.