Постанова

від 10.10.2013 по справі 2а-9151/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 10223/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

при секретарі Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Професійні системи безпеки» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Професійні системи безпеки» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Професійні системи безпеки» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003312321 та № 0003322321 від 11.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на протиправність дій представників податкового органу під час складання запиту та проведення перевірки, а також безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у них наявні всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства вони не порушували.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Професійні системи безпеки» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції, обмежився посиланням на акт перевірки контрагента позивача без належного дослідження первинних документів по спірним господарським операціям. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Представник приватного підприємства «Професійні системи безпеки» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПП «Професійні системи безпеки» слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Професійні системи безпеки» (код ЄДРПОУ 31291275) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Оріал» (код ЄДРПОУ 36917523) за весь період діяльності, за результатами якої складено акт № 1850/22-10/31291275 від 27.09.2012 року.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003312321 від 11.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств за основним платежем 54178,00 грн. та за штрафними санкціями 0,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003322321 від 11.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 45143,00 грн. та за штрафними санкціями 9340,00 грн.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення здійснені позивачем, а саме:

- порушення п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 54178,00 грн., в т.ч. за IІ квартал 2011 року в сумі 43558,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 10620,00 грн.;

- порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 45143,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 7788,00 грн., за липень 2011 року в сумі 2199,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 32560,00 грн. та вересень 2011 року в сумі 2596,00 грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як визначено п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, положеннями ПК України передбачено, що право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів встановила, що суду першої інстанції надано на підтвердження спірних господарських операцій наступні документи:

- виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.11.2012 року по ПП «Професійні системи безпеки» /т.1 а.с.127/;

- довідка про взяття на облік платника податків № 355/28-1 від 29.01.2001 року по ПП «Професійні системи безпеки» /т.1 а.с.128/;

- свідоцтво про реєстрацію ПП «Професійні системи безпеки» платником податку на додану вартість № 17837208 від 01.02.2001 року /т.1 а.с.129/;

- ліцензії ПП «Професійні системи безпеки» /т.1 а.с.130-133/;

- видаткові накладні № РН-125 від 04.04.2011 року на суму 19102,14 грн., № РН-124 від 04.04.2011 року на суму 13488,54 грн., № РН-126 від 06.04.2011 року на суму 14136,14 грн., № 603 від 10.05.2011 року на суму 11804,45 грн., № 599 від 06.06.2011 року на суму 13195,19 грн., № 601 від 10.06.2011 року на суму 27690,24 грн., № 602 від 24.06.2011 року на суму 19859,90 грн., № 603 від 29.06.2011 року на суму 107981,40 грн., № 256 від 08.07.2011 року на суму 15576,60 грн., № 257 від 04.04.2011 року на суму 39830,23 грн. /т.1 а.с.27-36/;

- рахунки-фактури № СФ-0455602 від 04.04.2011 року на суму 13488,54 грн., № СФ-0568002 від 04.04.2011 року на суму 19102,14 грн., № СФ-0525403 від 06.04.2011 року на суму 14136,72 грн., № Б/Н від 03.05.2011 року на суму 11804,45 грн., № 601 від 01.06.2011 року на суму 27690,24 грн., № 599 від 01.06.2011 року на суму 13195,19 грн., № 602 від 01.06.2011 року на суму 19859,90 грн., № 256 від 17.06.2011 року на суму 15576,60 грн., № 257 від 17.06.2011 року на суму 39830,23 грн., № 603 від 20.06.2011 року на суму 107981,40 грн. /т.1 а.с.37-46/;

- податкові накладні № 124 від 04.04.2011 року на суму13488,54 грн., № 125 від 04.04.2011 року на суму 19102,14 грн., № 126 від 06.04.2011 року на суму 14136,14 грн., № 60 від 10.05.2011 року на суму 11804,45 грн., № 599 від 06.06.2011 року на суму 13195,19 грн., № 601 від 10.06.2011 року на суму 27690,24 грн., № 602 від 24.06.2011 року на суму 19859,90 грн., № 603 від 29.06.2011 року на суму 107981,40 грн., № 256 від 08.07.2011 року на суму 15576,60 грн., № 257 від 11.07.2011 року на суму 39830,23 грн. /т.1 а.с.47-56/;

- договір № 22 від 01.06.2011 року між ТОВ «Оріал» (постачальник), в особі директора ОСОБА_1 та ПП «Професійні системи безпеки» (покупець), в особі директора ОСОБА_1; предметом договору є оплатне прийняття товару на умовах договору; постачання здійснюється продавцем; договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами /т.1 а.с.57-58/;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за квітень, липень, серпень, вересень 2011 року /т.1 а.с.94-111/;

- виписки з банку про оплату товарно-матеріальних цінностей /т.1 а.с.112-119/.

Також представником позивача долучені документи на підтвердження поставки та реалізації товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Оріал» у подальшій господарській діяльності ПП «Професійні системи безпеки» /т.1 а.с.93-250; т.2 а.с.56-118/.

Висновки суду першої інстанції, що відомості, зазначені у вищевказаних первинних документах, не відображають зміст господарських операцій, які відбулись між ПП «Професійні системи безпеки» та ТОВ «Оріал», не відповідають фактичним обставинам, оскільки у рахунках, видаткових накладних чітко вказано найменування переданого товару, його кількість, ціну та загальну вартість. Аналогічні відомості містяться і у податкових накладних. У платіжних дорученнях зазначено суму перерахованих коштів та вказано товар, за який здійснюється оплата.

Висновок податкового органу про нікчемність в силу ст.228 ЦК України договору, укладеного позивачем з ТОВ «Оріал», у зв»язку з нікчемністю договору про поставку товарів між ПП «Професійні системи безпеки» та ТОВ «Оріал», суд відхиляє, оскільки він ґрунтується виключно на припущеннях без підтвердження належними доказами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Таким чином, підстав для визнання нікчемним укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал» правочину у податкового органу не було.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, обмежився посиланням на акт перевірки контрагента позивача без належного дослідження первинних документів по спірним господарським операціям. Відповідно, висновок про невідповідність первинних документів вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність Україні» зроблений без дотримання положень ч. 1, 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві товарів та надання послуг ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Щодо доводів відповідача про доведення факту ухилення позивачем від сплати податків на підставі того, що в Артемівському районному суді м.Луганська знаходиться на розгляді кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених за ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст. 205 КК України, не береться колегією суддів до уваги, оскільки стосовно посадової особа директора ТзОВ «Оріал» ОСОБА_1, що займав дану посаду на момент вчиненення оспорюваних господарських операцій, що підтверджується самим Актом Алчевської ОДПІ, обвинувачений відсутнє. Крім того, відповідачем суду не надано жодного доказу набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства за результатами розгляду кримінальної справи.

Отже, висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем п. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим, у зв'язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду відповідно до п. п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України скасувати з постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,198,202,205,206,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Професійні системи безпеки» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року в адміністративній справі №2а-9151/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003312321 та №0003322321 від 11 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула