Постанова

від 14.10.2013 по справі 2а/2470/3232/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/3232/12

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

представників позивача (апелянта): ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (ФОП ОСОБА_4) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (ДПІ у м. Чернівці) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 вересня 2011 року №0004090171 та №0004120171.

21 червня 2013 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності, податку на додану вартість за період з 11 грудня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 08 вересня 2011 року №1810/17-121/НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ЮА Трейдінг» та ТОВ «Комерційна компанія «Федератив»; порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, а саме занижено податок на додану вартість всього у сумі 117040 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ по декларації за грудень 2010 року в рядку 21 в сумі 1793 грн.

Також, податковим органом виявлено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року, а саме занижені суми чистого доходу, у зв'язку з чим перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 80025,89 грн.

На підставі акта перевірки, 29 вересня 2012 року ДПІ у м. Чернівці прийняті податкові повідомлення-рішення №0004090171 та №0004120171.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, а з 01 січня 2011 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування.

В акті перевірки відповідачем встановлено наступні суми доходу позивача за І квартал 2010 року - 15000 грн., за І півріччя 2010 року - 30000 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 336451,29 грн. за ІV квартал - 1638867,48 грн. та згідно уточненої декларації - 949101,36 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 №727/98 (Указ №727) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Згідно із ст. 5 зазначеного Указу у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що позивач мав пройти обов'язкову реєстрацію платником ПДВ відповідно до положень пп. 2.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними, враховуючи наступне.

Так, згідно пп. 2.3.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Однак, особою, яка подала апеляційну скаргу не враховано, що ФОП ОСОБА_4 в грудні 2010 року, коли сума доходу від надання послуг склала 949101,36 грн. останній перебував на спрощеній системі оподаткування, однак з січня 2011 року перейшов на загальну систему оподаткування і подав декларацію про вказані доходи вже в січні 2011 року та в уточненій декларації від 02 квітня 2011 року.

Відповідно до ст.6 Указу №727 фізичні особи - платники єдиного податку звільняються від сплати ПДВ. При цьому підприємець не має права виділяти ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг) та виписувати податкові накладні. Разом з тим п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727" суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками ПДВ.

Отже, суб'єкт малого підприємництва - фізична особа за своїм добровільним рішенням відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" може зареєструватися платником ПДВ.

Крім того, ДПА України в роз'ясненнях від 07 листопада 2007 року №22703/7/16-1117 від 11 березня 2008 року №3004/Д/17-0714 зазначила про те, що платник єдиного податку, обсяг виручки якого перевищив 300000 грн., але не є більшим від 500000 грн. за рік не має обов'язку реєстрації платником ПДВ. У разі перевищення фізичною особою - платником єдиного податку обсягів операцій з поставки товарів (послуг) межі 300 тис. грн. вона має право не зареєструватися платником ПДВ до досягнення обсягу виручки від реалізації продукції 500 тис. грн.

Таким чином, положення пп. 2.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" не розповсюджуються на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, платників єдиного податку, обсяг виручки яких не перевищує 500000 грн. на рік.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що отриманий дохід позивач в грудні 2010 року декларація про який подана останнім до ДПІ у м. Чернівці вже тоді, коли позивач перебував на загальній системі оподаткування, а відтак виключає в діях позивача порушення норм законодавства.

Стосовно висновків суду першої інстанції про нікчемність укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ЮА Трейдінг», ПП «Імперія Гів» та ТОВ «Комерційна компанія «Федератив» угод, які не спричинили реального настання наслідків всупереч ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Так, ДПІ у м. Чернівці не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Натомість під час проведення перевірки та в матеріалах справи на підтвердження виконання угод, укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ЮА Трейдінг», ПП «Імперія Гів» та ТОВ «Комерційна компанія «Федератив» містяться первинні бухгалтерські документи, а саме: платіжні доручення, податкові і видаткові накладні.

Стосовно посилань податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу про те, що нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «ЮА Трейдінг» свідчить факт анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього, оскільки відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Отже, анулювання свідоцтва платника податку ТОВ «ЮА Трейдінг» тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на ряд порушень контрагентами позивача норм законодавства виявлених в ході розслідування кримінальної справи, оскільки вироку щодо даних порушень на момент розгляду даної справи не має.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір про переведення боргу від 22 грудня 2010 року суперечить нормам Цивільного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредиторів.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) пояснили, що в даному випадку переведення боргу відбулось за згодою кредитора, а відтак жодних порушень норм законодавства зі сторони позивача не було.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування рішення, - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 29 вересня 2011 року №0004090171 та №0004120171.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" жовтня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Залімський І. Г.