Рішення

від 01.10.2013 по справі 437/11955/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 437/11955/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді - Кравченко Н.О.

при секретарі - Савченко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

05 серпня 2013 року позивачка звернулась з вказаним позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 12 травня 2010 року між нею та відповідачем,- Дочірнім підприємством «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», в особі Закаряна Мамікона Вардгесовича, було укладено договір позики на суму 49770 (сорок дев'ять ) на термін до 12 серпня 2010 року, що підтверджується відповідним договором та квитанцією від 13 травня 2010 року про внесення позивачкою зворотної фінансової допомоги за прибутковим ордером.

У зазначений договором позики строк відповідач, у порушення своїх договірних зобов'язань, позику не повернув.

Позивачка зазначає, що з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, відповідач повинен їй сплатити 49919,31 грн. (з урахуванням середнього індексу інфляції 49770 грн. х 100,3 за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року; 4479,29 грн. (три відсотки річних з розрахунку 49770 грн./365/100%х1095).

Таким чином, позивачка просить стягнути з відповідача Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» на її користь борг за договором позики від 12.05.2010 року в сумі 49919,31 грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень тридцять одну копійку), а також суму з урахуванням індексу інфляції, а також три відсотка річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 4479,29 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок), моральну шкоду в сумі 2000 грн., а також судові витрати.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги позивачки визнає, однак через важкий фінансово-економічний стан, у якому перебуває підприємство, просила надати розстрочку виконання рішення на термін 6 місяців.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Судом встановлено, що 12 травня 2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем,- Дочірнім підприємством «Луганськоблтурист» було укладено договір позики на суму 49770 (сорок дев'ять ) на термін до 12 серпня 2010 року, що підтверджується відповідним договором та квитанцією до прибуткового касового ордера від 13 травня 2010 року /а.с. 5-7/.

Ухвалою суду від 19 вересня 2013 року відповідача Дочірнє підприємство «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» змінено на Дочірнє підприємство «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

01 жовтня 2010 року, 13 грудня 2010 року позивака зверталась до директора ДП «Луганськоблтурист» Закаряна М.В. з вимогою повернення боргу /а.с. 8-9/.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем у зазначений у договорі позики строк, у порушення своїх договірних зобов'язань позику не було повернуто.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги стосовно стягнення боргу, який складає: 49 919,31 грн. (з урахуванням середнього індексу інфляції 49770 грн. х 100,3 за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року; 4479,29 грн. (три відсотки річних з розрахунку 49770 грн.:365:100%х1095).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є правомірними, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки борг за договором позики від 12 травня 2010 року 49 919,31 грн. (з урахуванням середнього індексу інфляції 49770 грн. х 100,3 за період з серпня 2010 року по серпень 2013 року; 4479,29 грн. (три відсотки річних з розрахунку 49770 грн.:365:100%х1095).

У відповідності зі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі позовних вимог, характеру дії особи, яка завдала шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Моральна шкода, заподіяна позивачці полягає у тому, що за період з 2012-2013 року вона перенесла декілька операцій, що потребувало значних грошових витрат. Стан її здоров'я різко погіршився. Відповідач, неповерненням боргу, завдав їй моральних страждань, оскільки ухилявся від повернення боргу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги глибину моральних та фізичних страждань ОСОБА_1 , наслідки порушення його звичайного укладу життя, характер діяння винної особи, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Як вбачається з п.37 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, відповідно до статті 217 ЦПК України, визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання, за наявності для цього підстав, зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Підставами надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, в сенсі вимог ст.ст. 217, 373 ЦПК України, є обставини, які утруднюють його виконання (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Суд вважає, що підстав для розстрочки виконання судового рішення немає. Доводи представника відповідача про неможливість сплати заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження важкого фінансово-економічного стану підприємства.

Також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений при подачі судовий збір у розмірі 564 гривні, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією /а.с. 14/.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 217 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 626, 1046, 1047 Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» про стягнення суми боргу за договором позики,- задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» /ЄДРПОУ 02662395/ на користь ОСОБА_1 за договором позики від 12 травня 2010 року грошові кошти в сумі 49919,31 грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень тридцять одну копійку), що включає суму з урахуванням індексу інфляції, а також три відсотка річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 4479,29 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок), разом 54 398 гривень 60 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» /ЄДРПОУ 02662395/ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» /ЄДРПОУ 02662395/ на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в сумі 564 /п'ятсот шістдесят чотири/ гривні 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені 19 вересня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Кравченко