Постанова

від 09.10.2013 по справі 902/477/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 902/477/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Павлюк І. Ю.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Головченко Д.М.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" м. Київ на рішення господарського суду Вінницької області від 23 травня 2013 року у справі № 902/477/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" м. Вінниця

до Концерну "Військторгсервіс" м. Київ в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс"

про повернення майна за договором, ціна позову 124366 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Куций Р.А. (угода від 07.10.2013 року)

відповідача - Каляткін Д.О. (довіреність №54 від 07.03.2013 року)

Розпорядженням в.о голови Рівненського апеляційного господарського суду №902/477/13 від 09.10.2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуюча суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.05.2013р. у справі № 902/477/13 (суддя Яремчук Ю.О.) позов задоволено повністю, зобов"язано концерн "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151, код ЄДРПОУ 33689922 ) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м.Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 35123573) виконати умови договору відповідального зберігання, повернувши товариству з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100, ідент. код 35297851 ) майно яке було прийняте на відповідальне зберігання, зокрема, 2 пральні машини, сушильну машину, праску циліндричну, всього 4 найменування. Стягнуто з концерну "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, буд, № 28-А, м. Київ-151, 03151, код ЄДРПОУ 33689922 ) в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс" ( вул. Ширшова,16, м.Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 35123573) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" ( вул. 50-річчя Перемоги,25, м. Вінниця, 21100, ідент. код 35297851 ) 2487,32 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Концерн "Військторгсервіс" м. Київ, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 23.05.2013р. у справі № 902/477/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зокрема зазначає, що судом першої інстанції винесено судове рішення на підставі матеріалів справи, які не можуть бути доказами по справі, оскільки не встановлюють господарських прав та обов"язків, так як не містять обов"язкових реквізитів.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі заперечуються.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВТ" (позивач, поклажодавець) та Концерном "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії (відповідач, зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 18, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно із п.1.1. договору "Поклажодавець" передає, а "Зберігач" зобов'язується прийняти, зберігати і у випадку вимоги "Поклажодавця", повернути його майно у схоронності.

Відповідно до п.1.2. договору - майно підлягає поверненню "Поклажодацю" в цілості впродовж 5 робочих днів після закінчення терміну зберігання, за виключенням частини майна, що була повернена згідно вимоги "Поклажодавця".

Пунктом 2.1. договору передбачено, що "Поклажодавець" за зберігання майна сплачує "Зберігачу" щомісячну договірну плату, згідно заміру.

Відповідно до п.2.2. договору "Поклажодавець" зобов'язаний перерахувати гроші в розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок "Зберігач" до 25 числа поточного місяця, згідно виставленого "Зберігачем" рахунку.

Пункт 3.2.3. договору передбачає, що "Поклажодавець" має право забрати майно, передане на зберігання в будь - який час навіть до закінчення строку дії договору.

"Зберігач" має право повернути майно передане на зберігання "Поклажодавцю" в будь-який час, навіть до закінчення строку дії договору ( п.3.3.4. договору).

Відповідно до п.4.1. договору майно підлягає поверненню "Поклажодавцю" в цілості, впродовж 5 (п"яти) робочих днів після закінчення терміну зберігання, за виключенням частини майна, що була повернена, згідно вимоги "Поклажодавця" до закінчення дії договору.

Згідно із пунктом 8.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом першої інстанції, що по накладній № б/н від 25.05.2012 року відповідачу було передано на зберігання майно, зокрема: 2 пральні машини, сушильна машина, праска циліндрична, всього 4 найменування. Дана накладна підписана сторонами. Факт підписання накладної апелянтом не заперечується.

Позивач за надану відповідачем послугу сплатив кошти в сумі 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №216 від 29.11.2012 року, в якому в графі призначення платежу зазначено: оплата за зберігання товарів згідно договору № 18 від 25.05.2012 року.

22.02.2013 року позивач звернувся до відповідач з вимогою № 5 про повернення майна по договору зберігання, яка залишена без задоволення.

У зв"язку із неповерненням відповідачем майна отриманого від позивача на відповідальне зберігання в добровільному порядку позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Згідно ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Накладною № б/н від 25.05.2012р. позивачем підтверджено передачу відповідачу на зберігання майно, зокрема: 2 пральні машини, сушильна машина, праска циліндрична, всього 4 найменування. Платіжне доручення №216 від 29.11.2012 року підтверджує проведення позивачем оплати за зберігання товарів згідно договору № 18 від 25.05.2012 року.

Враховуючи, що на вимогу позивача відповідачем в добровільному порядку майно не передано, позовні вимоги судом першої інстанції задоволено правомірно.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" м. Київ на рішення господарського суду Вінницької області від 23 травня 2013 року у справі № 902/477/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 травня 2013 року у справі № 902/477/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.