Рішення

від 23.09.2013 по справі 911/3225/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа № 911/3225/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Споживчого товариства "Хотів"

до Фізичної особи-підприємця Михайленко Віктора Миколайовича

про стягнення 85000,00 грн. та витребування нежитлового орендованого приміщення

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

від відповідача: Михайленко В.М. - фізична особа-підприємець

Перемежко А.О. - адвокат (дог. про надання правової допомоги від 21.09.2013р.)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Споживче товариство "Хотів" (позивач) до Фізичної особи-підприємця Михайленко Віктора Миколайовича (відповідач) про стягнення 85000,00 грн., яка складається з 17 000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та 68 000,00 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а також витребування нежитлового орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2013р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.09.2013р.

На адресу суду 11.09.2013р. від фізичної особи-підприємця Чмель О.Л. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що вона, як представник СТ «Хотів», не може бути присутньою на зазначеному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Частиною 7 вказної статті передбачено, що повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

При цьому, надіслана на адресу суду заява про відкладення розгляду справи від фізичної особи-підприємця Чмель О.Л. взагалі не може розцінюватись судом, як подана заява повноважного представника позивача без наданих суду повноважень (ордер, договір на надання правової допомоги/витяг з договору), у зв'язку з чим залишається судом без розгляду.

В свою чергу, присутні в судовому засіданні представники відповідача проти заявленого позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні, оскільки з лютого 2013 орендоване приміщення відповідачем під магазин взагалі не використовується, а тому нарахування орендної плати є безпідставним. Також, як зазначив представник відповідача, наразі діє договір оренди, укладений сторонами 01.10.2012р. строком до 01.10.2013р. Таким чином, підстав для витребування нежитлового приміщення в порядку статті 785 Цивільного кодексу України та нарахування неустойки, у позивача не має.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи те, що дослідження доказів, яких достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору закінчено, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.09.2013р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 1998 року, відповідно до акту передачі основних засобів з балансу Вишнівського міського споживчого товариства на баланс СТ «Хотів», на підставі розпорядження Києво - Святошинського районної споживчої спілки № 37 від 09.04.1997 року було передано на баланс СТ «Хотів» основні засоби у вигляді приміщення промтовари, хозтовари, загальною площею 201,4 кв.м. з урахуванням зносу вартістю 34 000 грн.

25.02.1999 року СТ «Хотів» було видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення - магазин загальною площею 201,4 кв.м. за адресою пл. Паширова 10, с. Хотів, Києво - Святошинського району Київської області.

Як зазначає позивач, 10.09.2009 року СТ «Хотів» в особі голови правління Бесараб В.В. (орендодавець) уклав з фізичною особою - підприємцем Михайленко Віктором Миколайовичем (орендар) договір оренди нежитлового приміщення (частини вище вказаного магазину) загальною площею 46,8 кв. м. (вартість майна станом на 13.08.2013р. складає 85 000,00 грн.).

Відповідно до п. 1.3 договору від 10.09.2009р., приміщення надається наймачеві для торгівлі м'ясною та рибною продукцією.

У відповідності до акту приймання-передачі приміщення від 10.09.2009р., підписаного та скріпленого печатками сторін, на виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв вищезазначене приміщення.

01.03.2010 року сторони уклали новий договір, в якому було змінено розмір орендної плати до 2 000 грн (п. 3.1 договору ) та п. 3.5. договору (вартість комунальних послуг), що було оформлено додатковою угодою. Відповідно до додаткової угоди від 01.03.2010 року, оплату електроенергії в опалювальний період вносить відповідач, а в інший період - позивач (копія додаткової угоди в матеріалах справи).

За умовами договору від 01.03.2010 року, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі 2 000 грн. до 15 числа кожного місяця готівкою через касу наймача або за заявою наймодавця в безготівковому порядку на рахунок останнього в зазначеній ним банківській установі (п. 3.1,3.2 договору )

Після закінчення строку договору, орендар зобов'язаний передати наймодавцеві приміщення протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди за актом передання - приймання ( п.6.1. договору).

Як зазначив позивач, договір було укладено на один рік з 01.03.2010 року до 01.03.2011 року (п.п. 8.2,8.3 договору). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.4 договору).

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що наприкінці 2011 року відповідач почав порушувати свої зобов'язання, а саме: несвоєчасно сплачувати орендну плату, використовував приміщення не за цільовим призначенням (розширював асортимент гастрономічних товарів, що завдавало шкоду господарській діяльності позивача), збільшив кількість холодильного обладнання для інших товарів, крім риби та м'яса, що призводило до значних оплат за комунальні послуги (оплата електроенергії позивачем в неопалювальний період). Про вказані обставини, як зазначив позивач, відповідач попереджався письмово, що підтверджується копіями листів № 01 від 18.01.2012р., № 3 від 12.02.2012р., № 6 від 20.03.2012р., № 10 від 28.08.2012р.,

Також в матеріалах спарви міститься попередження № 4 від 01.02.2013р., в якому зазначено, що враховуючи наявну заборгованість, СТ «Хотів» вирішило розірвати договір оренди та з 28.02.2013р. ФОП Михайленко В.М. буде відключено від електропостачання.

Листом від 04.03.2013р. позивач просив відповідача звільнити приміщення в строк до 10.03.2013р.

Як зазначає далі позивач, оскільки відповідач не реагував на надіслані на його адресу листи про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення, СТ «Хотів» вирішило на підставі ст. 181 ГК України, укласти договір оренди вказаного нежитлового приміщення на один рік без права пролонгації, на підставі чого проект договору від 01.10.2012р. було відправлено відповідачу.

Однак, відповідач, отримавши договір найму від 01.10.2012 року, не погодився з його умовами, не підписав його, не скріпив печаткою та не надіслав до СТ «Хотів», а взагалі проігнорував його. Таким чином, вказаний договір не був укладений.

З урахуванням вищевикладених обставин, позивач зазначив, що оскільки новий договір не був укладений, відповідач незаконно користується орендованим приміщенням та на підставі ст. 785 ЦК України має повернути це майно, а також сплатити неустойку в розмірі 68000,00 грн. (подвійна орендна плата за весь час незаконного користування річчю). Також, за словами позивача, за період користування приміщенням за ФОП Михайленко В.М. утворилась заборгованість в розмірі 17000,00 грн., яка складається з 11 000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за 2012р. (лютий, квітень, червень-вересень, жовтень) та 6 000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за 2013 рік (січень, травень-липень).

У відзиві на позов та усних поясненнях, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що з лютого 2013р. орендоване приміщення відповідачем під магазин взагалі не використовується, а тому нарахування орендної плати є безпідставним. Що стосується неукладеного договору оренди від 01.10.2012р., відповідач надав суду примірник вказаного договору, який підписано та скріплено печатками сторін, який діє до 01.10.2013р. та зазначив, що підстав для витребування нежитлового приміщення в порядку статті 785 Цивільного кодексу України та нарахування неустойки, у позивача не має.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

01 жовтня 2012 року між Споживчим товариством «Хотів» в особі голови правління Бесараб Валентиною Василівною (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Михайленко Віктором Миколайовичем (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення, що знаходиться в с. Хотів, площа Паширова, 10 в будівлі приміщення «Кафе» загальною площею 46,8 м 2 .

Вказане приміщення передається в оренду для роздрібної торгівлі м'ясною свіжою і мороженою продукцією та рибною мороженою та соленою продукцією (п. 1.1 договору).

Цей договір діє з 01.10.2012р. по 01.10.2013р., а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем та нанесенні збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (п. 6.1 договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін, а також зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Коцюрбою Г.Г. 06.03.2013р. в реєстрі за № 116.

Заявляючи вимогу про витребування майна (магазину) на користь СТ «Хотів» та стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати, позивач посилається на норми цивільного законодавства, а саме те, що договір оренди від 01.10.2012р. неукладений, а попередній договір припинив свою дію.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним .

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово - правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

В данному випадку, обов'язковою умовою для заявлення вимоги щодо витребування майна є припинення (закінчення) строку дії договору та подальше його перебування в користуванні орендаря. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді.

Крім того, підстави, зазначені позивачем у позовній заяві, повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Посилаючись на неправомірне володіння відповідачем своїм майном, останній зазначає, що договір від 01.03.2010р. припинений, а договір від 01.10.2012р. не укладений, а тому відповідач необґрунтовано та неправомірно продовжує користуватись майном, яке знаходилось у нього в оренді.

Як було встановлено судом та вбачається з поданого відповідачем договору від 01.10.2012р., останній підписаний та скріплений печатками повноважних представників сторін, є чинним, на момент подачі позову не припинений, в судовому порядку не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, вимога позивача про витребування у фізичної особи-підприємця Михайленка Віктора Миколайовича нежитлового приміщення є передчасною, необґрунтованою, недоведеною та такою, що спростовується матеріалами справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає, оскільки на підставі укладеного договору оренди від 01.10.2012р. відповідач має право користуватись приміщенням (магазином) до закінчення строку його дії, тобто до 01.10.2013р.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за весь період користування річчю, яка за розрахунком, СТ «Хотів» складає 68 000,00 грн., суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, відповідальність у вигляді подвійної орендної плати є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов'язань стосовно повернення речі після припинення договору. Оскільки судом встановлено, що між сторонами на момент подачі позову діє чинний договір, підстав для застосування неустойки в порядку статті 785 Цивільного кодексу України, у позивача не має, у зв'язку з чим суд також відмовляє в заявлених позовних вимогах в частині стягнення 68000,00 грн. неустойки.

Також позивач стверджує, що за період користування приміщенням за ФОП Михайленко В.М. утворилась заборгованість з оплати орендних платежів в розмірі 17000,00 грн., яка складається з 11 000,00 грн. заборгованості за 2012р. (лютий, квітень, червень-вересень, жовтень) та 6 000,00 грн. заборгованості за 2013 рік (січень, травень-липень).

Згідно ч. 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В якості доказу відсутності плати за орендоване приміщення, позивачем надано суду прибуткові касові ордери та виписки банку, які свідчать про часткову оплату оренди за період користування найманим приміщенням.

Однак, як зазначив відповідач, здійснення оплати за користування приміщенням він проводив своєчасно готівкою через касу СТ «Хотів». В подальшому, враховуючи ненадання відповідачеві всіх прибуткових документів, він почав сплачувати кошти шляхом перерахування на рахунок позивача, які останнім постійно змінювались. Однак, орендна плата відповідачем сплачувалась своєчасно та належним чином.

Судом було досліджено надані відповідачем та позивачем докази, зокрема, прибуткові касові ордери, квитанції, банківські виписки та встановлено, що в період користування орендованим приміщенням за 2012р. діяв договір оренди від 01.03.2010р. (до укладення нового договору від 01.10.2012р.), за яким орендна ставка (плата) складала 2000,00 грн. та мала бути внесена готівкою через касу наймача або на рахунок останнього не пізніше 15 числа кожного місяця (п. 3.1,3.2 договору від 01.03.2010р.). Тобто, в період з 01.01.2012р. по 01.10.2012р. орендна плата складала 2000,00 грн.

В подальшому, починаючи з жовтня 2012р. (після укладення нового договору оренди), зазначений платіж склав 3000,00 грн. (п. 3.1 договору від 01.10.2012р.).

У відповідності до поданого позивачем розрахунку, заборгованість по сплаті орендних платежів в розмірі 11000,00 грн. за 2012р. складається із прострочених платежів за лютий, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень.

Враховуючи ставку орендної плати, за розрахунком суду, вказана сума мала б становити 15 000,00 грн. При цьому, при дослідженні поданих сторонами доказів, судом було встановлено, що за спірний період, а саме в лютому 2012р. та жовтні 2012р. орендна плата відповідачем була сплачена в повному обсязі, про що свідчать прибутковий касовий ордер № 97 від 29.03.2012р. на суму 2000,00 грн., в призначенні платежу якого зазначено «орендна плата за лютий» та квитанція № П378427 від 04.10.2012р. на суму 3000,00 грн., в призначенні платежу якої вказано: «оплата за орендну приміщення за жовтень 2012р.».

Таким чином, з урахуванням того, що орендна ставка за неоплачені місяці, а саме в квітні, червні, липні, серпні та вересні становила 2 000,00 грн./міс., заявлена до стягнення позивачем заборгованість за 2012 рік цей період (квітень, червень, липень, серпень, вересень) підлягає частковому задоволенню в розмірі 10000,00 грн.

Що стосується заборгованості за 2013 рік (період січень, травень, червень, липень), суд зазначає, що в зазначений період діяв договір від 01.10.2012р., за яким орендна плата складала 3000,00 грн. в місяць (п. 3.1 договору від 01.10.2012р.).

За підрахунком суду, за спірний період (січень, травень, червень, липень) заборгованість мала б складати 12 000,00 грн. Однак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за цей період в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що сплата вказаної заборгованості відповідачем не спростована, доказів її погашення не надано, заборгованість за 2013р., а саме: за січень, травень, червень, липень підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі заявленому позивачем, а саме 6000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір боргу зі сплати орендних платежів в 2012р., 2013р. складає 16000,00 грн. (10000,00+6000,00).

При цьому, відповідач стверджує, що з 28.02.2012р. приміщення СТ «Хотів» ним під магазин не використовувалось, оскільки позивачем була відключена електроенергія та до нього були завезені належні позивачеві матеріали, а тому відповідач не мав змоги користуватись вказаним приміщенням за призначенням, у зв'язку з чим нарахування орендної плати в 2013 році є неправомірним.

На підтвердження вказаних тверджень, ФОП Михайленко В.М. надано суду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2013р. № 369/2423/13-ц, яким начебто встановлені дані факти.

Судом було оглянуто зазначене рішення та встановлено, що предметом розгляду вказаної цивільної справи був позов Михайленка В.М. до Бесараб А.Н. про усунення перешкод в здійсненні користування орендованим приміщенням шляхом звільнення від будівельних матеріалів, приведення в первісний стан, а також стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто лише моральну шкоду, в іншій частині- відмовлено.

При цьому, в самому тексті рішення, а також з інших наданих відповідачем доказів не вбачається, що зазначені в ньому обставини, які базуються на показах свідків щодо занесення в приміщення магазину будівельних матеріалів, не дали змоги використовувати зазначене приміщення в подальшому і що дійсно відповідачем воно не використовувалось, у зв'язку з чим пояснення ФОП Михайленка В.М. щодо безпідставності нарахованої орендної плати в 2013 році не беруться судом до уваги.

Більш того, в матеріалах справи наявні виписки з банку від 12.02.2013р. на суму 2000,00 грн., 07.03.2013р. на суму 3000,00 грн., 21.03.2013р. на суму 3000,00 грн., від 29.05.2013р. на суму 3000,00 грн., які підтверджують здійснені оплати відповідачем за орендоване приміщення в 2013 році, а тому є підставою вважати про фактичне використання ФОП Михайленко В.М. орендованого приміщення. Також суд звертає увагу, що оскільки між сторонами діє договір оренди, вказане приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю не повернуте, сплата орендних платежів є обов'язковою.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, в саме в частині стягнення 68 000,00 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а також витребування нежитлового орендованого приміщення суд відмовляє в повному обсязі. В частині стягнення 17 000,00 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 16000,00 грн., в іншій частині суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що судовий збір було сплачено позивачем за дві вимоги (майнову та немайнову), пропорційне стягнення судового збору покладається на сторін саме в частині стягнення заборгованості (майновий спір), задоволення якої було частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Михайленко Віктора Миколайовича (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. І. Франка, 47а, код 2550615433) на користь Споживчого товариства «Хотів» (08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Паширова, 10, код 24220700) - 16 000 (шістнадцять тисяч)грн. 00 коп. заборгованості, 323 (триста двадцять три) грн. 86 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.10.2013р.

Cуддя О.В. Щоткін