Постанова

від 23.04.2014 по справі 911/3225/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 911/3225/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

секретаря судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.04.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу споживчого товариства «Хотів» на рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року,

у справі № 911/3225/13 (суддя Щоткіна О.В.)

за позовом споживчого товариства «Хотів»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про витребування приміщення та стягнення 85 000 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 позовні вимоги споживчого товариства «Хотів» до Ф.О.П. - ОСОБА_2 про стягнення боргу та витребування приміщення - задоволено частково. Стягнуто з Ф.О.П. -ОСОБА_2 на користь споживчого товариства «Хотів» 16 000 грн. заборгованості та 323,86 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.09.2013 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення неустойки у сумі 68 000 грн., та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу споживчого товариства «Хотів» на рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду. Під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

У відзиві на апеляційну скаргу Ф.О.П. - ОСОБА_2 зазначає, що на його думку, апеляційна скарга споживчого товариства «Хотів» задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції здійснив неправильну оцінку доказів по справі, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Споживче товариство «Хотів» в письмових поясненнях заперечило проти доводів Ф.О.П. - ОСОБА_2 викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Підтримало доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання 02.04.2014 року з'явились представники споживчого товариства «Хотів», Ф.О.П. - ОСОБА_2 та представники відповідача.

Представник Ф.О.П. - ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи. Представник відповідача зазначив, що ознайомитись раніше з матеріалами справи в нього не було можливості, оскільки відповідач тільки 02.04.2014 року уклав з ним договір про надання правової допомоги.

Крім того, у судовому засіданні, від 02.04.2014 року колегія суддів апеляційної інстанції за власної ініціативи витребувала у сторін докази на підтвердження своїх правових позицій. Зокрема, зобов'язала Ф.О.П. - ОСОБА_2 надати докази по сплаті оренди нежилого приміщенням за спірний період та підтвердження факту проведення ремонту нежитлового приміщення в рахунок орендної плати, а споживче товариство «Хотів» - докази повноважності підписання договорів оренди від 01.03.2010 - 01.10.2012 років.

Також, в судовому засіданні представники сторін звернулися до суду із клопотанням, в якому просили суд апеляційної інстанції продовжити строк вирішення спору по справі № 911/3225/13 у зв'язку зі складністю справи та необхідністю з'ясування усіх обставин у справі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено до 23.04.2014 року.

У судових засіданнях 02.04.2014 року та 23.04.2014 року представник споживчого товариства «Хотів» надав суду свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та попросив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року в частині відмови в задоволенні позивних вимог стосовно стягнення неустойки в розмірі 68 000 грн. скасувати та прийняти нове рішення в якому задовольнити вказану вимогу в повному обсязі, решту рішення залишити без змін.

Представник Ф.О.П. - ОСОБА_2 у судових засіданнях 02.04.2014 року та 23.04.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі позивача. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали апеляційної скарги та правильність застосування місцевим господарським судом норми процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2009 року споживче товариство «Хотів» в особі голови правління Бесараб Валентини Василівни (орендодавець) уклав з Ф.О.П. - ОСОБА_2 (орендар) договір оренди нежитлового приміщення (частини вище вказаного магазину) загальною площею 46,8 кв. м.

Відповідно до п. 1.3 договору від 10.09.2009 року, приміщення надається наймачеві для торгівлі м'ясною та рибною продукцією.

У відповідності до акту приймання-передачі приміщення від 10.09.2009 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, на виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв вищезазначене приміщення.

01.03.2010 року сторони уклали новий договір, в якому було змінено розмір орендної плати до 2 000 грн. (п. 3.1 договору) та п. 3.5. договору (вартість комунальних послуг), що було оформлено додатковою угодою. Відповідно до додаткової угоди від 01.03.2010 року, оплату електроенергії в опалювальний період вносить відповідач, а в інший період - позивач (копія додаткової угоди в матеріалах справи).

За умовами договору від 01.03.2010 року, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі 2 000 грн. до 15 числа кожного місяця готівкою через касу наймача або за заявою наймодавця в безготівковому порядку на рахунок останнього в зазначеній ним банківській установі (п. 3.1, 3.2 договору ).

Після закінчення строку договору, орендар зобов'язаний передати наймодавцеві приміщення протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди за актом передання - приймання (п.6.1. договору).

Так, у серпні 2013 року споживче товариство «Хотів» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про витребування нежилого приміщення та стягнення з Ф.О.П. - ОСОБА_2 17 000 грн., заборгованості по сплаті орендних платежів та 68 000 грн., неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а також витребування нежитлового орендованого приміщення.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що наприкінці 2011 року відповідач почав порушувати свої зобов'язання, а саме: несвоєчасно сплачувати орендну плату, використовував приміщення не за цільовим призначенням (розширював асортимент гастрономічних товарів, що завдавало шкоду господарській діяльності позивача), збільшив кількість холодильного обладнання для інших товарів, крім риби та м'яса, що призводило до значних оплат за комунальні послуги (оплата електроенергії позивачем в неопалювальний період).

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 позовні вимоги споживчого товариства «Хотів» до Ф.О.П. - ОСОБА_2 про стягнення боргу та витребування приміщення - задоволено частково. Стягнуто з Ф.О.П.- ОСОБА_2 на користь споживчого товариства «Хотів» 16 000 грн. заборгованості та 323,86 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

Як вже зазначалося вище, 01.03.2010 року між апелянтом та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого апелянт передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв у строкове платне користування у розмірі 2 000 грн. за місяць приміщення загальною площею 46,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», строком на один рік.

За умовами договору від 01.03.2010 року, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі 2 000 грн. до 15 числа кожного місяця готівкою через касу наймача або за заявою наймодавця в безготівковому порядку на рахунок останнього в зазначеній ним банківській установі (п. 3.1,3.2 договору)

Після закінчення строку договору, орендар зобов'язаний передати наймодавцеві приміщення протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди за актом передання - приймання (п. 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 року між споживчим товариством «Хотів» в особі голови правління Бесараб Валентини Василівни (орендодавець) та Ф.О.П. - ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 в будівлі приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 46,8 м2.

Вказане приміщення передається в оренду для роздрібної торгівлі м'ясною свіжою і мороженою продукцією та рибною мороженою та соленою продукцією (п. 1.1 договору).

Цей договір діє з 01.10.2012 року до 01.10.2013 року, а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем та нанесенні збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (п. 6.1 договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін, а також зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 06.03.2013 року в реєстрі за № 116.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати, позивач посилається на те, що договір оренди від 01.10.2012 року неукладений, а попередній договір припинив свою дію, а тому відповідач необґрунтовано та неправомірно продовжує користуватись майном, яке знаходилось у нього в оренді.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з поданого відповідачем договору від 01.10.2012 року, останній підписаний та скріплений печатками повноважних представників сторін, є чинним.

Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, відповідальність у вигляді подвійної орендної плати є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов'язань стосовно повернення речі після припинення договору. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами на момент розгляду справи діяв договір від 01.10.2012 року, підстав для застосування неустойки в порядку ст.785 Цивільного кодексу України, у позивача не має, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених позовних вимогах в частині стягнення 68 000 грн. неустойки.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 задоволено позов споживчого товариства «Хотів» в частині стягнення з Ф.О.П. - ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі у розмірі 16 000 грн. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплатив грошові кошти за квітень, червень - вересень 2012 року із розрахунку ставки орендної плати згідно договору від 01.03.2010 року у розмірі 2 000 грн., за місяць (що в сукупності складає 10 000 грн.)., та за січень, травень - липень 2013 року із розрахунку ставки орендної плати згідно договору від 01.10.2012 року у розмірі 3 000 грн. за місяць, (що в сукупності складає 12 000 грн.)., проте в зв'язку з тим, що позивач висунув вимоги по оплаті за січень, травень - липень 2013 року у розмірі 6 000 грн., то суд задовольнив вимоги у цьому розмірі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду, погодитися не може виходячи з наступного.

На вимогу суду апеляційної інстанції Ф.О.П. - ОСОБА_2 було подано в якості доказів по справі розрахункові документи, які підтверджують факти сплати відповідачем орендної плати апелянту на перед та документи на підтвердження проведення ремонту нежитлового приміщення в рахунок орендної плати.

Як вбачається зі змісту долучених до матеріалів справи платіжних документів, Ф.О.П. - ОСОБА_2 протягом 2010

-2012 років сплачувалися на користь споживчого товариства «Хотів» грошові кошти за користування нежитловим приміщенням, в тому числі, і наперед, що підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 21.04.2010 року на суму 2 000 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 30.04.2010 року на суму 500 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордера № 8 від 05.05.2010 року на суму 500 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордера № 9 від 21.05.2010 року на суму 2000 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 17.06.2010 року на суму 2 000 грн.; податковою накладною № 1 від 04.01.2011 року на суму 2 000 грн., та податковою накладною № 4 від 20.04.2011 року на суму 2 000 грн.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що у відповідності до п. 3.4 договору оренди від 01.03.2010 року, відповідач має право здійснювати орендну плату наперед на будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати. Отже, таким чином, Ф.О.П. - ОСОБА_2 було сплачено наперед за користування нежитловим приміщенням на користь споживчого товариства «Хотів» грошові кошти у розмірі 12 000 грн.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів було досліджено наданий відповідачем лист споживчого товариства «Хотів» № 14 від 04.04.2013 року зі змісту якого вбачається, що заборгованість відповідача перед апелянтом з приводу сплати орендної плати за користування нежилим приміщенням становить 7 000 грн. Крім того, на 2-ій сторінці листа-відповіді на скаргу відповідача Києво-Святошинської районної спілки споживчих товариств № 12 від 13.03.2013 року адресованого Ф.О.П. - ОСОБА_2 за підписом голови правління споживчого товариства «Хотів» - Бесараб Валентини Василівни зазначено, що відповідачем в 2009-2010 роках було проведено ремонт нежитлового приміщення в рахунок орендної плати 1500 грн. в місяць, всього на суму 9 000 грн. Факт проведення ремонтних робіт в рахунок орендної плати в сумі 9 000 грн., також, був підтверджений головою правління - Бесараб Валентиною Василівною у судовому засіданні від 23.04.2014 року.

Однак, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи голови правління - Бесараб Валентини Василівни. про те, що вищезазначена сума у 9 000 грн., була оплатою за користування нежилим приміщенням Ф.О.П. - ОСОБА_2 у 2008 році, оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували б той факт, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини по оренді спірного нежилого приміщення у вищезгаданий період.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, звертає увагу, що протягом 2009 року відповідач сплачував встановлені договором від 10.09.2009 року платежі в повному розмірі - 1500 грн., у зв'язку з чим кошти у розмірі 9 000 грн., які були останнім витрачені на ремонт нежитлового приміщення також є коштами, сплаченими наперед.

Таким чином, відповідач протягом 2009-2011 років сплатив на користь апелянта грошові кошти за користування нежитловим приміщенням наперед загалом на суму 21 000 грн. (12 000 грн. + 9 000 грн.), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед апелянтом зі сплати грошових коштів по договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2010 року відсутня.

До того ж, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції від Ф.О.П. - ОСОБА_2 надійшло клопотання долучити в якості доказів, по справі, окрім, вищезазначених розрахункових документів, які підтверджують факти сплати відповідачем орендної плати апелянту на перед, фото таблиці, що підтверджують неможливість користування відповідачем приміщенням після 28.02.2013 року, копії листів від 13.03.2013 року та від 04.04.2013 року на підтвердження строку дії договору, неможливість користуватися приміщенням та факти сплати грошових коштів за оренду.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що оскільки вищевказані документи та речі були викрадені невідомими особами, він був позбавлений можливості вчинення таких дій в суді першої інстанції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані обставини підтверджуються талоном-повідомленням заяви Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 005262 від 13.06.2013 р. та постановою про закриття кримінального провадження.

Однак, на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції невідомими особами було передано відповідачу частину документів та речей, серед яких були копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, податкових накладних, листи апелянта від 11.04.2014 року листи Райспоживспілки від 13.03.2013 року, у зв'язку з чим у відповідача з'явилась можливість подати їх в якості доказів по справі до Київського апеляційного господарського суду, на вимогу останнього.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, враховуючи що вказані докази були за ініціативою суду витребувані у відповідача та керуючись нормою ст.101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції прийняв в якості доказів по справі подані відповідачем документи.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, звертає увагу на те, що відповідач стверджує, що з 28.02.2012 року приміщення споживчого товариства «Хотів» ним під магазин не використовувалось, оскільки позивачем була відключена електроенергія та до нього були завезені належні позивачеві матеріали, а тому відповідач не мав змоги користуватись вказаним приміщенням за призначенням, у зв'язку з чим нарахування орендної плати в 2013 році є неправомірним.

На підтвердження вказаних тверджень, Ф.О.П - ОСОБА_2 надано суду фото таблиці, що підтверджують неможливість користування відповідачем приміщенням після 28.02.2013 року. До того ж, в матеріалах справи, міститься рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2013 року № 369/2423/13-ц, зі змісту якого вбачаться, що головою правління «Хотів» - Бесараб Валентиною Василівною чинились перешкоди Ф.О.П. - ОСОБА_2 у користуванні нежилим приміщенням після 28.02.2013 року.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зазначеним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2013 року № 369/2423/13-ц, встановлені приюдиційні факти щодо створення головою правління споживчого товариства «Хотів» - Бесараб Валентиною Василівною перешкод у користуванні Ф.О.П - ОСОБА_2 спірним нежилим приміщенням.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість стягнення з Ф.О.П. - ОСОБА_2 16 000 грн., заборгованості по орендній платі спірного нежилого приміщення

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд, здійснив неправильну оцінку доказів по справі, що призвело до прийняття невірного рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16 000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга споживчого товариства «Хотів» на рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково в частині стягнення з Ф.О.П. - ОСОБА_2 16 000 грн., та прийняти нове рішення суду в цій частині, яким у позові відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року у справі № 911/3225/13 - залишити без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу споживчого товариства «Хотів» на рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 16 000 гривень.

В цій частині постановити нове рішення суду, яким у задоволені позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 23.09.2013 року по справі № 911/3225/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3225/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 28.04.2014 року