Справа №2а-7116/09 Категорія №2
Справа №2а-7116/09 Категорія
№2.19.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2009
року Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді:
Гончарової І.А.,
при секретарі:
Нагорній A.M.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області
про поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної
грошової допомоги, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні
2008 року
позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача Управління
Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, в якому
зазначив, що він має правовий статус „дитини війни", відповідачем йому не
доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України
„Про соціальний захист дітей війни", просить суд відновити пропущений
строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за
період з
2006
по 31.12.2007
року та 6 місяців 2008 року,
зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну
допомогу як дитині війни з 01.01.2006
по
2007
року та 6
місяців 2008 року в
сумі 3 195 грн. 30 коп.
Позивач у судове
засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі.
Представник
відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання
повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши
матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно
до ст. 87 Закону
України «Про пенсійне забезпечення», нараховані суми пенсії, не затребувані
пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед
зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини
органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без
обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем
пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених
прав.
Судом
встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується
посвідченням НОМЕР_1 від 08.06.1988 р. /арк. справи № 8/.
Статтею 71 Закону України
«Про Державний бюджет України на 2007
рік» дія статті 6 Закону
України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням
Конституційного Суду України від 09
липня 2007 року № 6-рп/2007
визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення
статті 71 Закону
України «Про Державний бюджет на 2007
рік», якими була зупинена дія статті 6
Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно
статті 28 Закону
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний
розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -
20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для
осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік
страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком
збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27
цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за
віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
2
Статтею 62 Закону України
«Про Державний бюджет України на 2007
рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав
чинності з 1 січня 2007 року (із змінами
від 15 березня 2007 року), був
затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн. , з 01
квітня - 406 грн. з
01 липня 2007 року - 410, 06 грн. , з 01
жовтня 2007 року - 415, 11 грн.
Таким
чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття
зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року,
відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій
частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що
стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року, то вона є
необгрунтованою з наступних підстав.
Законом
України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік»
були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно
до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою
приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу
сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у
такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті
5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15),
запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006
році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом
Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році Урядом не
впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни».
Рішення
Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності
ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким
призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому
позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає
задоволенню.
Розглядаючи
позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання
здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році суд виходить з
наступного.
Законом
України «Про Державний бюджет України на 2008
рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни
до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6
вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,
що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки,
встановленої для учасників війни.
Рішенням
Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту
28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін
до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до
Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не
відповідають Конституції України.
Статтею
152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі
положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином,
вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в
Перевальському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до
пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008
року.
Згідно з
ч. 3 ст. 94 Кодексу
адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено
частково, судові витрати, здійснені позивачем,
3
присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а
відповідачу - відповідно
до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись
ст. ст. 2, 11, 17, 18,
87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1
задовольнити частково.
Визнати
неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Перевальському
районі Луганської області щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії
позивачу як дитині війни з 09.07.2007
року по 31.12.2007 року та
з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати
Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області
здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків
мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007
року та з 22 травня 2008 року з
урахуванням фактично виплачених сум.
У
задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути
з Державного бюджету України витрати на судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп. на користь
позивача ОСОБА_1.
Постанова
суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається
протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у
повному обсязі відповідно до статті 160
цього Кодексу- з дня
складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої
інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне
оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова
суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання
заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного
судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк,
встановлений цим Кодексом,
Постанова
суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.01.2009 |
Оприлюднено | 24.04.2009 |
Номер документу | 3417936 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Луганський окружний адміністративний суд
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні