Ухвала

від 26.09.2013 по справі 2а-394/11/6/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/71439/11

№ К/9991/71439/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2а-394/11/6/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Комунального підприємства с. Геройське

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 22.12.2010 № 0002801502/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства с. Геройське 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі Сакська ОДПІ Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 16.12.2010 № 1967/1502/30688897, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-III) у зв'язку із порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2368,44 грн.

За висновком податкового органу, по податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 (від 18.10.2010 № 29332) податкові зобов'язання в сумі 3652,00 грн. фактично сплачені позивачем 24.11.2010 (2107,77 грн.) та 30.11.2010 (260,67 грн.), тобто із порушенням строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0002801502/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % - 236,00 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, за прострочення граничного строку сплати (29 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2368,44 грн.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: копія платіжного доручення від 27.10.2010 № 152 (а.с. 8), оцінку якого судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач вчасно сплатив поточні податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3652,00 грн.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який є юридично правильним; обґрунтовано визнали неправомірним застосування до позивача штрафу за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку на додану вартість за вище вказаний звітний податковий період які, як встановлено в судовому процесі, сплачені в строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська Н.Г. Пилипчук