Постанова

від 10.10.2013 по справі 823/1236/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року справа № 823/1236/13-а

09 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Поліщук О.О.,

за участю:

представників позивача - Кирмана О.Д. (за довіреністю), Храбана В.Л. (за посадою),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 року № 0006412301 та № 0006422301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Податкового кодексу України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 року замінено первинного відповідача по справі (ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС) на правонаступника - державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» зареєстроване як юридична особа 18.01.1995 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 22788661.

З матеріалів справи вбачається, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 27.11.2012 року № 1356, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ТОВ «НВФ «Енерготех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.12.2012 року № 364/22-12/22788661 та встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 33512 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 31280 грн.

На підставі встановленого порушення ДПІ у м. Черкасах винесено податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0006412301 та № 0006422301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «НВФ «Енерготех» подало скаргу до ДПС у Черкаській області та ДПС України.

Рішеннями ДПС у Черкаській області від 14.12.2012 року № 3102/10-210 та ДПС України 11.03.2013 року № 3922/6/10-415 залишено без змін вищезгадані податкові повідомлення-рішення, а скарги позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що між ТОВ «НВФ «Енерготех» та ПП «Укрпромспецкомплект-3» укладено договір від 06.10.2011 року, договір від 10.11.2011 року, договір від 15.12.2011 року, договір від 17.04.2012 року та договір купівлі-продажу від 11.10.2011 року.

На підтвердження нібито виконання вищезгаданих договірних зобов'язань, позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, накладну та платіжні доручення.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичної сили, що випливає з аналізу положення ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як доказу використання придбаних ніби то у ПП «Укрпромспецкомплект-3» товарів (робіт, послуг) позивач надав суду: договір підряду, укладені між КНП «П'ята Черкаська міська поліклініка» та ТОВ «НВФ «Енерготех» від 15.10.2011 року № 16; договір підряду, украденого між КНП «Друга Черкаська міська поліклініка» ЧМР від 24.10.2011 року № 24; договір підряду № 1214 від 14.12.2011 року укладеного між ВАТ «Будівельно-монтажне управління 3» та позивачем. Також позивач надав акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3).

Однак суд не бере до уваги вищезгадані первинні документи, оскільки п. 4.6 даних договір передбачено, що підрядник, за погодженням замовника, залучає для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт і забезпечую координацію їх діяльності, однак суду не надано докази залучення субпідрядних організацій, які мають відповідні ліцензії для виконання певних будівельних робіт.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували лише взаємовідносини позивача з контрагентом ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Суд наголошує, що під час судового розгляду виявлені суттєві недоліки первинних документів, зокрема, в договорах укладених між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» не можливо встановити види виконаних будівельних робіт, тобто відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) встановленої форми.

Крім того, суду не надано доказів того, що ПП «Укрпромспецкомплект-3» по договорам виконання робіт є саме замовником, а не підрядною організацією.

Вказані обставинами справи свідчать про те, що первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону №996.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що договірні зобов'язання між позивачем та контрагентом (ПП «Укрпромспецкомплект-3») - лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення.

Також, в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленого позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0006412301 та № 0006422301 винесені з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2013 року.

Головуючий С.О.Кульчицький