КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 823/1236/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и в:
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3». Апелянт вважає, оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28 листопада 2012 року по 04 грудня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС, правонаступником якої є ДПІ у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВФ «Енерготех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3», за результатами якої складено акт від 11 грудня 2012 року №364/22-12/22788661, в якому встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 33512,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 33512,00 грн.; порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 31280,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 20830,00 грн., за листопада 2011 року - 2700,00 грн., за грудень 2011 року - 5610,00 грн., за квітень 2012 року - 2140,00 грн.
На підставі акту перевірки №364/22-12/22788661 від 11 грудня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0006412301, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39101,00,00 грн., у тому числі 31280,00 грн. за основним платежем та 7821,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006422301, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33512,00 грн., у тому числі 33512,00 грн. за основним платежем.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС у Черкаській області та ДПС України, однак, рішенням ДПС у Черкаській області від 14 лютого 2013 року №3102/10-210 про результати розгляду скарги та рішенням ДПС України від 11 березня 2013 року №3922/6/10-415 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» були укладені наступні договори: договір №б/н від 06 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого, позивач (замовник) доручає, а ПП «Укрпромспецкомплект-3» (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: облаштування м'якої покрівлі та оздоблювальні роботи в термін до 31 жовтня 2011 року; договір купівлі-продажу від 11 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого ПП «Укрпромспецкомплект-3» (продавець) зобов'язується передати у власність позивачу (покупець) належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору; договір №б/н від 10 листопада 2011 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП «Укрпромспецкомплект-3» (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: монтажно-заготівельні та оздоблювальні роботи в термін до 30 листопада 2011 року; договір №б/н від 15 грудня 2011 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП «Укрпромспецкомплект-3» (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: оздоблювальні та заготівельно-монтажні роботи в термін до 26 грудня 2011 року; договір №б/н від 17 квітня 2012 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП «Укрпромспецкомплект-3» (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: зварювальні та сантехнічні роботи в термін до 30 квітня 2012 року.
На підтвердження виконання вищезгаданих договірних зобов'язань, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента. Крім того, як доказ використання придбаних у ПП «Укрпромспецкомплект-3» товарів (робіт, послуг) позивачем, одними з видів діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, надано договір підряду, укладений між КНП «П'ята Черкаська міська поліклініка» та ТОВ «НВФ «Енерготех» від 15 жовтня 2011 року №16; договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ «Рембуд 2008» від 20 жовтня 2011 року №1020; договір підряду, укладений між позивачем та КНП «Друга Черкаська міська поліклініка» ЧМР від 24 жовтня 2011 року №1; договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ «Кварц» від 27 жовтня 2011 року №1027; договір підряду №1214 від 14 грудня 2011 року, укладений між ВАТ «Будівельно-монтажне управління 3» та позивачем; договір №0321 від 21 березня 2012 року, укладений між позивачем та ТОВ «Сінево Україна», а також акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), акти списання матеріалів. Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «НВФ «Енерготех».
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у м.Черкасах ДПС №463/22-11/31489369 від 10 липня 2012 року про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01 січня 2011 року по 27 червня 2012 року, яким встановлено, що взаємовідносини з суб'єктами господарювання укладалися без мети реального настання правових наслідків.
Однак, суд не приймає посилання відповідача на акт ДПІ у м.Черкасах ДПС №463/22-11/31489369 від 10 липня 2012 року про результати проведення зустрічної звірки ПП «Укрпромспецкомплект-3», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.
Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Укрпромспецкомплект-3» останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.
Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ПП «Укрпромспецкомплект-3» та відсутності реального здійснення договору, укладеного між ПП «Укрпромспецкомплект-3» та позивачем.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПП «Укрпромспецкомплект-3», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2012 року №0006412301 та №0006422301, які є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Енерготех» задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області ДПС від 26 грудня 2012 року №0006412301 та №0006422301.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2014 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.01.2014 |
Оприлюднено | 07.02.2014 |
Номер документу | 37014949 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Мацедонська В.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні