Постанова

від 29.03.2018 по справі 823/1236/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №823/1236/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року (колегія у складі суддів: Мацедонська В.Е., Грищенко Т.М., Лічевецький І.О.) у справі №823/1236/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Енерготех" доДержавної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "Енерготех" (далі - ТОВ "НВФ "Енерготех") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26 грудня 2012 року № 0006412301 та № 0006422301.

Позов вмотивований тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року № 0006412301 та № 0006422301, прийняті на підставі акта перевірки, у якому відображено висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Приватним підприємством "Укрпромспецкомплект-3", є протиправними та підлягають скасуванню. Факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП "Укрпромспецкомплект-3" не підтверджений належними доказами, оскільки ТОВ "НВФ "Енерготех" надавались до перевірки первинні документи, що підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних первинних документів або сплати грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ НВФ Енерготех задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 26 грудня 2012 року №0006412301 та №0006422301.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента - ПП Укрпромспецкомплект-3 , та належним чином оформлених первинних документів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування судом безпідставності формування позивачем податкового кредиту та складу витрат з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентом, не підтвердження реальності таких господарських операцій.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 28 листопада 2012 року по 4 грудня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ Енерготех з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2012 року по взаємовідносинах з ПП Укрпромспецкомплект-3 , за результатами якої складено акт від 11 грудня 2012 року № 364/22-12/22788661, в якому зазначено про порушення ТОВ НВФ Енерготех п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33512 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 31280 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що ТОВ НВФ Енерготех неправомірно сформував податковий кредит та склад витрат по господарським операціям з ПП Укрпромспецкомплект-3 , оскільки за результатами дослідження первинних документів ТОВ НВФ Енерготех (видаткових та податкових накладних), встановлено, що вони не відображають реальність господарських операцій, а тому не свідчать про використання даних робіт (послуг) у власній господарській діяльності підприємства. Окрім того, висновками акту Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10 липня 2012 року № 463/22-11/31489369 "Про результати проведення зустрічної звірки ПП Укрпромспецкомплект-3" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 січня 2011 року по 27 червня 2012 року" встановлено, встановлено відображення в податковій звітності правових взаємовідносин з суб'єктами господарювання, в тому числі й ТОВ НВФ Енерготех без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Висновки зроблені на підставі того, що згідно із матеріалами про порушення кримінальної справи № 2511200038 у ПП Укрпромспецкомплект-3 відсутня господарська діяльність та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року:

- № 0006412301, згідно з яким за порушення вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39101,00,00 грн., у тому числі 31280,00 грн. за основним платежем та 7821,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0006422301, згідно якого за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33512,00 грн., у тому числі 33512,00 грн. за основним платежем.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ПП Укрпромспецкомплект-3 були укладені наступні договори: договір №б/н від 06 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого, позивач (замовник) доручає, а ПП Укрпромспецкомплект-3 (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: облаштування м'якої покрівлі та оздоблювальні роботи в термін до 31 жовтня 2011 року; договір купівлі-продажу від 11 жовтня 2011 року, відповідно до умов якого ПП Укрпромспецкомплект-3 (продавець) зобов'язується передати у власність позивачу (покупець) належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору; договір №б/н від 10 листопада 2011 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП Укрпромспецкомплект-3 (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: монтажно-заготівельні та оздоблювальні роботи в термін до 30 листопада 2011 року; договір №б/н від 15 грудня 2011 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП Укрпромспецкомплект-3 (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: оздоблювальні та заготівельно-монтажні роботи в термін до 26 грудня 2011 року; договір №б/н від 17 квітня 2012 року, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а ПП Укрпромспецкомплект-3 (підрядник) бере на себе відповідальність виконати наступні роботи: зварювальні та сантехнічні роботи в термін до 30 квітня 2012 року.

На підтвердження виконання вищезгаданих договірних зобов'язань, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів, суд апеляційної інстанції окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведеного договору, також дослідив подальше використання придбаних у спірного контрагента товарів/робіт/послуг (договір підряду, укладений між КНП П'ята Черкаська міська поліклініка та ТОВ НВФ Енерготех від 15 жовтня 2011 року №16; договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ Рембуд 2008 від 20 жовтня 2011 року №1020; договір підряду, укладений між позивачем та КНП Друга Черкаська міська поліклініка ЧМР від 24 жовтня 2011 року №1; договір підряду, укладений між позивачем та ТОВ Кварц від 27 жовтня 2011 року №1027; договір підряду №1214 від 14 грудня 2011 року, укладений між ВАТ Будівельно-монтажне управління 3 та позивачем; договір №0321 від 21 березня 2012 року, укладений між позивачем та ТОВ Сінево Україна , а також акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), акти списання матеріалів).

Проте, наведені місцевим судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту та складу витрат, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

При цьому, суд першої інстанції помилково не звернув уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Фактично висновки відповідача ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду