Рішення

від 15.10.2013 по справі 907/145/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.2013 Справа № 907/145/13-г

За позовом : Холмківської сільської ради с. Холмок, Ужгородського району с.Холмок

До відповідача : ФОП ОСОБА_1 с.м.т.Тересва, Тячівського району

Про стягнення 30410,88 грн. боргу

Суддя О.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

СУТЬ СПОРУ : Предметом даного спору є вимога Холмківської сільської ради стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму 28603,62 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою та суму 1807,26 грн. пені (0,1 відсоток від суми позову) за прострочення платежу. Термін прострочення - 01.01.2011р.-22.02.2013р.

Вимоги позивача грунтуються на зобов'язанні відповідача, яке виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006р., що зареєстровано Закарпатської регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру" 14.02.2007р. під №2124887404-0407071000003.

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про те, що вимоги позивача перевищують розмір орендної плати, який установлений договором оренди земельної ділянки від 12.12.2006р., а категорія землі і коефіцієнт, що застосовувались у період заборгованості, визначений невірно Таким чином, позивач, виходячи із установленого договором оренди розміру орендної плати (6858,48 грн. в рік), визнав 5278,04 грн. боргу.

У процесі судового дослідження спору, Ухвалою від 25.04.2013р. суд призначив земельно-технічну експертизу, яку проведено не було через нездійснення попередньої оплати послуг судового експерта.

У попередніх судових засіданнях оголошувалися перерви у відповідності до ст. ст. 69, 77 ГПК України та керуючись ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року.

Повний текст рішення складено 17.10. 2013 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання ,

СУД ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами спору виникли на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006р. (надалі Договір), що зареєстровано Закарпатської регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру" 14.02.2007р. під №2124887404-0407071000003 і підпорядковані правилам загальним правилам ЦК України, зокрема Главі 58, закону України „Про оренду землі" та ст.288 Податкового кодексу України.

Згідно з даним договором, відповідач отримав у позивача земельну ділянку площею 0,2091Га у строкове оплатне користування на термін 5 років. Відповідно до п.9 Договору, вартість оренди землі обумовлено сторонами договору у сумі 6858,48 грн. в рік та під зобов'язання здійснювати щомісячні платежі у розмірі 571,54 грн. до 10 числа поточного місяця (п.10 Договору). Змін та доповнень до даного договору матеріали справи не містять.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, правовідносини оренди у спірній ситуації засновані на строковому Договорі оренди, який обумовив термін дії правовідносин між позивачем та відповідачем у 5 років до 14.02.2012р. та під чітко сформованими для відповідача грошовими зобов'язаннями (ст.ст.173, 174 ГК України). Отже, грошові зобов'язання відповідача виникли на підставі Договору в силу п.1 ст.174 ГК України та п.п.1 п.2 ст.11 ЦК України та ст.21 Закону України „Про оренду землі".

За загальним правилом, засновані на договорі правові відносини, припиняються на підставі факту закінчення строку на який його укладено.

Разом з тим, ст.764 ЦК України містить виняток із цього правила, згідно з яким, у разі продовження наймачем користування майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечення наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, у разі продовження наймачем користування майном після закінчення строку дії договору, правовідносини найму не припиняються, а поновлюються на новий обумовлений договором строк. При цьому, наймодавець, який не бажає продовжувати такий договір, повинен попередити про це наймача, не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Коментована ст.764 ЦК України є прямою нормою, що застосовується імперативно, що заперечує можливість застосування принципу диспозитивності з огляду на інші умови договору. Таким чином, згідно чинного законодавства, правовідносини оренди (найму) не припиняються закінченням строку договору у випадку коли наймач продовжує використовувати орендоване майно, а наймодавець не заперечує проти такого використання протягом одного місяця.

Подібний правило узаконено і ч.4 ст.284 ГК України та закладено у ст.33 Закону України „Про оренду землі".

Тобто, із документів, якими сторони спору формалізували свої відносини витікає, що тривалість спірних правовідносин оренди, огляду на умови Договору не були скориговані згідно ст.288 Податкового кодексу і продовжилась на 5 років знову, позаяк як учасники цього договору вчасно не звернулись один до одного із запереченнями проти продовження правових відносин оренди та їх припинення.

Статтею 291 ГК України, що кореспондується із приписами ст.188 ГК України прямо заперечується можливість односторонньої відмови від договору. Не обумовлену таку можливість і Договором оренди землі. Порядок дострокового припинення правовідносин або внесення до його істотних умов (ціна) змін унормований ст.188 ГК України, і його не може бути змінено у односторонньому порядку стороною договору; позивач, який виявив бажання змінити умови договору, повинен підпорядкувати свої дії правилам ст.188 ГК України, оскільки саме цієї нормою права регламентується механізм внесення змін до договору.

На підтвердження фактичної передачі земельної ділянки у оренди позивач надав Акт про передачу межових знаків від 12.12.2006р. та Акт відновлення на місцевості і погодження меж земельної ділянки від 12.12.2006р. у доказ виділення землі в натурі. Відповідач факт тримання від позивача означеної земельної ділянки визнав.

Далі, обґрунтовуючи власні вимоги, позивач зіслався на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №01-22/39/ від 17.02.2012р., згідно з якою вартість переданої у оренду земельної ділянки збільшилася, внаслідок чого збільшилась і орендна плата.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін (ч. 1 ст. 15 ЗУ „Про оренду землі").

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 ст. 21 ЗУ „Про оренду землі"). Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттм Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VI внесено зміни до статті 21 ЗУ „Про оренду землі", у зв'язку з чим, ч. 2 цієї статті викладена у такій редакції: "Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)".

Пунктом 5 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статею 30 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ, у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Зважаючи на таке, орган місцевого самоврядування, як орендодавець земельної ділянки та учасник господарських правових відносин, з метою внесення змін до розміру орендних платежів, встановлених договором оренди (правочином), повинен був підпорядкувати свої юридично значимі дії правилам ГК України та ЦК України, які регламентують майново-господарські відносини в Україні. Слід зауважити, що згідно ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Узагальнюючи наведене вище, судом робиться висновок про те, що вимоги позивача, які ґрунтуються на розмірі орендної плати, який перевищує установлений Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2006р. (надалі Договір), що зареєстровано Закарпатської регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру" 14.02.2007р. під №2124887404-0407071000003 і базується на Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №01-22(39) від 17.12.2012р., без внесення відповідних змін до означеного Договору, прямо суперечить правилам ст.ст.188, 189, 193 ГК України, ст.ст.509, 526, 527, 632, 652 ЦК України.

Разом з тим, грошові зобов'язання у відповідача існують у тому обсязі, який закладено у Договорі оренди земельної ділянки від 12.12.2006р. (надалі Договір), що зареєстровано Закарпатської регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру" 14.02.2007р. під №2124887404-0407071000003 (ст.ст.509, 526 ЦК України та ст.193 ГК України), тобто 571,54 грн. в місяць.

Зважаючи на таке, та приймаючи до уваги період заборгованості (01.01.2011р.-22.02.2013р.включно) розмір заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів становить 5288,04 грн., а, відповідно до п.14 Договору, розмір пені - 314,26 грн.

Отже, на підставі вище приведеного, позовні вимоги позивача задовольняються частково на суму 5288,04 грн. основного боргу та суми 314,26 грн. - пені.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Холмківської сільської ради (с.Холмок, Ужгородського району, вул..Свободи, 51 код 22107827) суму 5288,04 грн. основного боргу, суми 314,26 грн. - пені та суму 112,05 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати.

2.В решті позовних вимог у задоволенні позову - відмовити.

Суддя О.Йосипчук