Постанова

від 11.12.2013 по справі 907/145/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 907/145/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Холмкіської сільської ради ( вих. № 591/02-23 від 25.10.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 15.10.2013 року у справі № 907/145/13-г

за позовом Холмкіської сільської ради, с. Холмок, Ужгородського району

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Тересва, Тячівського району

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Лазорик О.М.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Стороні роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Холмківської сільської ради 5 288,04 грн. - основного боргу, 314,26 грн. - пені та 112,05 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Холмкіська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013 року у справі № 907/145/13-г та постановити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд у своєму рішенні зсилається на зобов'язання Відповідача сплачувати орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки розміром 0,2091 га для розміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був укладений між Холмківською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Однак питання щодо оподаткування, як зазначає скаржник регулюється Податковим кодексом України і не можуть встановлюватись або змінюватись іншим законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України та/або положення, які встановлюють відповідність за порушення норми податкового законодавства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2013 року матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.12.2013 року.

11.12.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Відповідача, в якому просить розгляд справ відкласти у зв'язку неможливістю прибути у судове засідання.

В судовому засіданні 11.12.2013 року Відповідач участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відтак рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013 року у справі № 907/145/13-г слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області відповідає зазначеним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи 12.12.2006 року між Холмківською сільською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до умов якого орендодавець на підставі рішення 26 сесії IV скликання від 16.03.2006 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2091 га. для розміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Земельна ділянка передається в оренду як несільськогосподарські угіддя - забудовані землі, які використовуються в комерційних цілях.

Договір оренди зареєстрований в ЗРФ "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 14.02.2007 року № 2124887404-0407071000003.

Згідно п.5 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить - 137 169,60 грн.

Відповідно до умов Договору орендна плата вноситься у грошовому вигляді в розмірі 5 % від грошової оцінки земельної ділянки (п.9). Річний розмір орендної плати становить - 6858,48 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.10). Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 571,54 грн. (п.11).

Договір оренди укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення терміну дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8. Договору).

Так, рішенням Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 10.02.2012 року на підставі заяви відповідача (вх. № 22/02-27 від 18.01.2012 року) продовжено договір оренди земельної ділянки розміром 0,2091 га для розміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що укладений між позивачем та відповідачем від 12.12.2006 року терміном на 5 (п'ять) років.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення, з урахуванням збільшених позовних вимог (заява від 01.03.2013 року № 107/0223), 41 302,90 грн. - боргу по орендній платі, 2719,82 грн. - пені та 1720,50 грн. - судового збору. Позивач стверджує, що у зв'язку із зміною нормативно грошової оцінки земельної ділянки на підставі Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" та рішення сесії сільської ради грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.02.2013 року становить 444 253,86 грн. Враховуючи зазначене, із вказаного періоду розмір орендної плати зазначений у договорі підлягає перерахунку.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, які містяться у них, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Однією із істотних умов договору оренди землі, відповідно до ст. 15 зазначеного Закону є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку ї внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. ст. 13 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів вважає, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно із ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни орендної плати, а сторонами протилежного не доведено. Окрім того сторонами у договорі погоджено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разу недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку (п.34 Договору).

Відтак, з урахуванням того, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди, то до моменту внесенні відповідних змін щодо розміру орендної плата остання вноситься орендарем у тому розмірі, який погоджений сторонами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині того, що вимоги позивача, які ґрунтуються на розмірі орендної плати, що перевищує розмір встановлений у договорі, без внесення відповідних змін до нього є порушенням вимог закону щодо обов'язковості умов договору.

Тому, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем встановлюється у розмірі, що погоджений сторонами і становить 571,54 грн. місячної орендної плати, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем із врахуванням періоду заборгованості із сплати орендних платежів становить - 5288,04 грн.

Згідно п. 14. Договору у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення. З урахуванням чого розмін пені, що підлягає до задоволення встановлюється у розмірі - 314,26 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів визнає їх не належною підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, що передбачені у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Холмкіської сільської ради ( вих. № 591/02-23 від 25.10.2013 року) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013 року у справі № 907/145/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 16.12.2013 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Малех І.Б.