Рішення

від 29.01.2009 по справі 17/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" січня 2009 р.

Справа №  17/115

Господарський суд Кіровоградської

області в складі судді С.В. Таран,розглянувши матеріали справи № 17/115

за позовом: ОСОБА_1, смт. Нове

Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідачів:

- закритого акціонерного товариства

"Кіровоградлітмаш", смт. Нове Кіровоградського району Кіровоградської

області;

- товариства з обмеженою

відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", смт.

Нове Кіровоградського району Кіровоградської області

про визнання недійсним договору

представники:

від позивача -ОСОБА_1;

від відповідача (ЗАТ

"Кіровоградлітмаш") - керівник Шамілов В.М.;

від відповідача (ТОВ

"Кіровоградський завод будівельної кераміки") -       Кошутська О.С., довіреність №1 Д  від 20.10.08 р., представник.

В судовому засіданні 16.12.08 р.

господарським судом на  підставі

статті    77 Господарського

процесуального кодексу України оголошувалась перерва до  20.01.09р. 

та в судовому засіданні 20.01.2009 р. до 16 год. 29.01.2009 р.

ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Кіровоградської області з позовною заявою до закритого акціонерного

товариства "Кіровоградлітмаш" (далі- ЗАТ «Кіровоградлітмаш») та

товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної

кераміки" (далі- ТОВ «Кіровоградський завод будівельної кераміки»)  про визнання договору купівлі-продажу будівлі

ремонтно-механічного цеху  без номера від

13.04.2006 року  недійсним (нікчемним).

Відповідач  (ЗАТ "Кіровоградлітмаш") позовні

вимоги визнав в повному обсязі (а.с.53).

Відповідач (ТОВ

"Кіровоградський завод будівельної кераміки") позов заперечив,

посилаючись на те, що рішенням третейського суду від 13.04.2006 р.  договір купівлі-продажу будівлі ремонтно-механічного

цеху  без номера від 13.04.2006 року було

визнано дійсним, крім того ТОВ «Кіровоградський завод будівельної кераміки»

звертає увагу суду на той факт, що голова правління підприємства ЗАТ

«Кіровоградлітмаш» мав всі повноваження на підписання оспореного договору

(а.с.31-32).

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, оцінивши наявні в

матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд

встановив наступне.

ОСОБА_1 є акціонером закритого

акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш", що підтверджується копією

виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, складеного на дату обліку

01.12.2008 р. та копією сертифікату акцій серії НОМЕР_1, дата оформлення

сертифікату 06.03.2003р. (а.с.22-25), оригінали яких оглянуті судом в судовому

засіданні 16.12.2008 р.

У відповідності до чинного

законодавства України позивач як акціонер має право реалізовувати майнові та

немайнові права, пов'язані з участю у господарському товаристві. Зокрема,

статтею 116 Цивільного кодексу України, статтею 88 Господарського кодексу

України та статтею 11 Закону України "Про господарські товариства"

визначені права учасника господарського товариства.

Пунктом 2 резолютивної частини

рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50

народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини

першої статті 4  Цивільного

процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) N

1-10/2004 від 01.12.2004 р. визначено, що акціонер може захищати   свої 

права  та  охоронювані 

законом  інтереси  шляхом звернення  до 

суду  у  випадку 

їх  порушення,   оспорювання  

чи невизнання  самим акціонерним

товариством,  учасником якого він є,

органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Конституція   України 

та    чинне законодавство  не 

перешкоджають  акціонеру захищати

свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів  загальної 

юрисдикції,  так  і 

до  господарських  судів на підставі статей 8, 55 Конституції

України, статті 1 Господарського процесуального кодексу  України, 

статті 4 Цивільного процесуального кодексу  України, 

статті  6  Закону України "Про  судоустрій України" та інших.  Але такий позов відповідно до законодавства

(статті 10,  41, 43, 45, 46, 48,49

Закону  України  "Про 

господарські  товариства",

стаття 5  Закону  України 

"Про  цінні  папери 

і  фондову  біржу", 

статті  9,  23 

Закону  України  "Про 

аудиторську діяльність" та інші), 

як правило, подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера

самим товариством, учасником якого він є (пункт 4.2. зазначеного рішення

Конституційного суду України).

Аналіз наведених вище норм

законодавчих актів дозволяє зробити висновок, що позивач має право на звернення

до суду з позовом  про визнання недійсним

правочину, укладеного товариством, учасником якого він є.

Аналогічну правову позицію

викладено в пункті 1.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України

№04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що

виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тій

підставі, що договір  купівлі-продажу б/н

від 13.04.2006 р., укладений між  ЗАТ

«Кіровоградлітмаш» та ТОВ «Кіровоградський завод будівельної кераміки», є нікчемним,

а також укладеним  головою правління з

перевищенням повноважень.

Вимога про визнання договору

купівлі-продажу б/н від 13.04.2006 р., укладеного між  ЗАТ «Кіровоградлітмаш» та ТОВ

«Кіровоградський завод будівельної кераміки», недійсним є обґрунтованою і

такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 квітня 2006 року між закритим

акціонерним товариством «Кіровоградлітмаш» («продавець») та товариством з

обмеженою відповідальністю «Кіровоградський завод будівельної кераміки»

(«покупець») був укладений договір купівлі - продажу будівлі (далі-договір від

13.04.2006 р.), за умовами якого 

продавець зобов'язався продати у власність покупця ремонтно-механічний

цех (літ.В) площею забудови 17439,8 кв.м., що знаходиться за адресою:

м.Кіровоград, вул.Ливарна, 1Д і є частиною цілісного майнового комплексу за

тією ж адресою, а покупець прийняв на себе зобов'язання сплатити  продавцю 240000 грн. (а.с.13-14, 34-35).

Сторонами узгоджено термін та умови

передачі будівлі, а також форму та порядок проведення розрахунків за об'єкт

нерухомості.

За своєю правовою природою даний

договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 655

Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 657 Цивільного

кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового

комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Цим же кодексом встановлені правові

наслідки недодержання сторонами за договором вимог щодо нотаріального посвідчення

договору. Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі

недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним.

Згідно частини другої статті 215

Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність

встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим за переконанням суду, яке

співпадає з думкою наукових консультантів Вищого господарського суду України,

рішення суду про визнання недійсним нікчемного правочину, як акту правосуддя,

має обов'язковий преюдиційний характер і є необхідним для офіційної констатації

вже існуючого факту, оскільки якщо при нікчемності юридичні наслідки не

наступають силою закону, то при оспорюванні юридичні наслідки, які вже настали,

відпадають силою судового рішення.

Аналогічну правову позицію

викладено в пункті 20 інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 13.08.2008 р. №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського

процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу

господарських судів у першому півріччі 2008 року», із змісту якого вбачається,

що у випадку якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або

в певній частині виникає потреба у визнанні судом нікчемного правочину

недійсним.

Договір від  13.04.2006 р. нотаріально не посвідчений. При

цьому, в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про його виконання у

певній частині. Зокрема, на виконання умов зазначеного договору від 13.04.2006

р.  продавцем передано у власність

покупця будівлю ремонтно-механічного цеху (літ.В), про що складено акт

приймання-передачі від 29.11.2007 р. (а.с.36).

Враховуючи  те, що докази нотаріального посвідчення

договору від 13.04.2006р. в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду- не

подані, позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Посилання відповідача (ТОВ

«Кіровоградський завод будівельної кераміки») на те, що оспорений договір

визнано дійсним рішенням третейського суду від 13.04.2006 р., а тому в силу

статті 220 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення договору не

вимагається, до уваги господарським судом не приймається з наступних підстав.

Рішенням третейського суду від

13.04.2006 р. за позовом  ТОВ

«Кіровоградський завод будівельної кераміки» до ЗАТ «Кіровоградлітмаш» про

визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності   (далі- рішення третейського суду від

13.04.2006 р.) договір купівлі-продажу від 13.04.2006р.  ремонтно-механічного цеху (літ.В) визнано

дійсним, а також визнано право власності на ремонтно-механічний цех (літ.В),

розташований за адресою: м.Кіровоград, вул.Ливарна, 1Д і який є  1/100 частиною цілісного майнового комплексу,

за ТОВ «Кіровоградський завод будівельної кераміки» (а.с.15-16).

Відповідно до частини другої статті

35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

З огляду на зазначену норму факти,

встановлені під час розгляду вказаного вище господарського спору третейським

судом  не мають преюдиційного

значення  для вирішення даного спору,

оскільки відсутня обов'язкова умова преюдиційності - повна тотожність

суб'єктного складу сторін.

Рішення третейського суду від

13.04.2006 р., мотивоване відсутністю часу у сторін для оформлення необхідних

документів, з урахуванням статті 43 Господарського процесуального кодексу

України оцінюється господарським судом критично.

Крім того, при вирішенні даного

спору судом враховано, що відповідно до пункту 9.2 статуту ЗАТ

«Кіровоградлітмаш» вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до

компетенції яких віднесено, зокрема прийняття рішень щодо розпорядження всім

майном товариства, включаючи кошти (а.с.75-83).

При цьому підпункт 3 пункту 9.4

статуту ЗАТ «Кіровоградлітмаш», яким передбачено право голови правління

укладати угоди, договори, контракти від імені товариства, не протирічить пункту

9.2 статуту ЗАТ «Кіровоградлітмаш», а лише уповноважує відповідну посадову

особу вчиняти зазначені дії без доручення.

В матеріалах справи відсутні, на

вимогу суду не подані докази прийняття загальними зборами рішення щодо

відчуження будівлі ремонтно-механічного цеху (літ.В) площею 17439,8 кв.м,

розташованого за адресою: м.Кіровоград, вул.Ливарна, 1Д, або всього цілісного

майнового комплексу. Вказане свідчить про неправомірне перевищення своїх

повноважень головою правління стосовно розпорядження майном  товариства.

Інші доводи відповідача (ТОВ

«Кіровоградський завод будівельної кераміки») не спростовують правомірність

заявлених позовних вимог.                    

Клопотання ТОВ «Кіровоградський

завод будівельної кераміки» №3юр від 29.01.2009 р. (вх.№02-14/2050 від

29.03.2008 р.) про зупинення провадження у даній справі до  вирішення справи №5/18 за позовом ТОВ

«Кіровоградський  завод будівельної

кераміки» до ЗАТ «Кіровоградлітмаш» про визнання договору купівлі-продажу

дійсним (а.с.88) задоволенню не підлягає, оскільки заявником не подано доказів

на підтвердження порушення господарським судом 

відповідної справи, а також не доведено належним чином неможливість

розгляду даної справи до вирішення справи №5/18.

Витрати по сплаті державного мита

та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог

статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на

відповідачів.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44,

49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити

повністю.

Визнати недійсним договір

купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 р., укладений між  закритим акціонерним товариством

«Кіровоградлітмаш» (25491, м.Кіровоград, Кіровський район, вул.Ливарна, 1,

ідентифікаційний код 31562464) та товариством з обмеженою відповідальністю

«Кіровоградський завод будівельної кераміки» (25491, м.Кіровоград, Кіровський

район, вул.Ливарна, 1Е, ідентифікаційний код 33797136).

Стягнути з закритого акціонерного

товариства «Кіровоградлітмаш» (25491, м.Кіровоград, Кіровський район,

вул.Ливарна, 1, ідентифікаційний код 31562464, р/р №2600135 в КФ АКБ «Легбанк»,

МФО 323680) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити

відсутні) - 42,5 грн. державного мита та 59 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариством з обмеженою

відповідальністю «Кіровоградський завод будівельної кераміки» (25491,

м.Кіровоград, Кіровський район, вул.Ливарна, 1Е, ідентифікаційний код 33797136,

р/р №260090529021 КРУ КБ "Приватбанк", МФО 323583) на користь ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, відомості про банківські реквізити відсутні) - 42,5 грн. державного

мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України рішення господарського  суду 

набирає законної сили після закінчення 

десятиденного  строку з дня його

прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та

резолютивну частини рішення, воно набирає 

законної сили після закінчення десятиденного  строку 

з   дня   підписання  

рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до

Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд

Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним

кодексом України.

Суддя