Постанова

від 15.10.2013 по справі 813/5620/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року № 813/5620/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Кожухівської Г.В.

представника відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» до Миколаївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» (далі ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000082200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для включення витрат до податкового кредиту є податкові накладні, видані ТзОВ «НВП «Армет». Господарські операції із вказаним контрагентом були оформлені відповідними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. В обґрунтування заперечення посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТзОВ «НВП «Армет», оскільки в ході перевірки останнього не підтверджено об'єкти оподаткування податком на додану варість по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з іншими контрагентами ТзОВ «НВП «Армет», а тому воно здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Миколаївською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «НВП «Армет» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт № 77/2200/37958251 від 05.03.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1. п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755- VI. із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2012 року на суму 313 400,00 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 117 156,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 196 244,00 грн.

На підставі акту перевірки № 77/2200/37958251 від 05.03.2013 року, Миколаївською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 26.03.2013 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість ТОВ «ДМЗ «Карпати» у розмірі 313 400,00 грн.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентом, що впливає на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» за перевіряємий період, є ТзОВ «НВП «Армет».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2012 року між ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» (покупець) та ТзОВ «НВП «Армет» (продавець) укладено договір №ДМЗК-383, згідно якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю на умовах цбого договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості за цінами та в строки, які визначені в специфікації, що є невідємною частиною цього договору. Загальна сума договору складає 11253600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1875600,00 грн.

Невідємною частиною даного договору є Специфікація №1 від 10.10.2012 року, в якій зазначено назву продукції, одиницю виміру, кількість та ціну за одиницю продукції, а саме: рама бокова (б/в) в кількості 600 шт. по ціні 10420,00 грн./шт. без ПДВ на суму 6252000,00 грн.; балка надресорна (б/в) в кількості 300 шт. по ціні 10420,00 грн./шт. без ПДВ на суму 3126000,00 грн., загальна сума по Специфікації №1 складає 11253600, в т.ч ПДВ - 1875600,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем подано:

- видаткову накладну від 22.10.2012 року №РН-000062 на загальну суму 1221000,24 грн. в т.ч. ПДВ 203500,04 грн.;

- податкову накладну від 22.10.2012 року №53 на загальну суму 1221000,24 грн. в т.ч. ПДВ 203500,04 грн.;

- товарно-транспортну накладну (на перевезення рами бокової в кількості 34 шт.) серії 01АБ №727312 від 22.10.2012 року, автомобіль д.н.з. - ВС 89-39 СК, перевезення проводилось автопідприємством ПП «Мигом», замовник ТзОВ «НВП «Армет», вантажовідправник ТОВ «Рунател Еко», вантажоодержувач ТОВ «ДМЗ «Карпати», пункт навантаження с. Знаменівка Новомосковського району Дніропетровської області;

- товарно-транспортну накладну (на перевезення балки надресорної в кількості 20 шт. та рами бокової в кількості 6 шт.) серії 01АБ №727313 від 22.10.2012 року, автомобіль д.н.з. ВС 94-90 СО, перевезення проводилось автопідприємством ПП «Мигом», замовник ТзОВ «НВП «Армет», вантажовідправник ТОВ «Рунател Еко», вантажоодержувач ТОВ «ДМЗ «Карпати», пункт навантаження с. Знаменівка Новомосковського району Дніропетровської області.

Розрахунки за отриманий товар покупцем проведено у безготівковій формі з розрахункового рахунку, що відкрито у ПАТ «Банк Перший» згідно платіжних дорученнь від 22.10.2012 року №1733 на загальну суму 120000,00 грн. та від 30.11.2012 року №2167 на загальну суму 200000,00 грн.

Також, судом встановлено, що 19.10.2012 року між ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» (покупець) та ТзОВ «НВП «Армет» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №19/10-1, згідно з яким продавець зобов'язується продати і поставити на адресу покупця, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти продукцію, технічні характеристики, розгорнута номенклатура і кількість якої визначається додатком до цього контакту, який є його невідємною частиною.

Невідємною частиною вказаного контакту є додаток 1 (Специфікація) від 06.11.2012 року, в якому зазначено назву продукції, одиницю вимфру, кількість та ціну за одиницю продукції, а саме: рама бокова креслення №1750.00.002 ( з частковою механічною обробкою, тобто без сверління 8 отворів діаметром 21 мм. Н15) Лист 1 і 2, рік випуску - 2011 в кількосі 40 шт. по ціні 24795,00 грн./шт. без ПДВ на суму 991800,00 грн., балка надресорна ОСТ 24.153.08-78 креслення №1750.00.001 Лист 1 і 2, рік випуску: 2011 в кількості 20 шт. по ціні 28760,00 грн./шт. без ПДВ на суму 575200,00 грн. Загальна сума Специфікації складає 1880400,00 грн. в т.ч. ПДВ 313400,00 грн.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов контракту купівлі-продажу №19/10-1 від 19.10.2012 року ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» надано до матеріалів справи видаткову накладну від 06.11.2012 року №РН-000065 на загальну суму 1880400,00 грн. в т.ч. ПДВ 313400,00 грн., податкову накладну від 06.11.2012 року №54 на загальну суму 1880400,00 грн. в т.ч. ПДВ 313400,00 грн.

Розрахунки за отриманий товарр покупцем проведено у безготівковій формі з розрахункового рахунку, що відкрито у ПАТ «Банк Перший» згідно платіжного доручення від 27.12.2012 року №2401 на загальну суму 100000,00 грн.

Також, судом встановлено, що 06.11.2012 року між ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» (зберігач) та ТзОВ «НВП «Армет» (поклажодавець) укладено договір зберігання №06/11-12, згідно умов якого зберігач зоюовязується зберігати майно, передане йому поклажодавцем і повернути майно у цілості на першу вимогу поклажодавця.

На виконання умов зазначеного дговору оформлено акт прийому-передачі від 06.11.2012 року, згідно з яким поклажодавець передачє, а зберігач приймає на зберігання наступне майно: рама бокова в кількості 40 шт. та балка надресорна в кількості 20 шт.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні №53 від 22.10.2012 року на загальну суму 1221000,24 грн. в т.ч. ПДВ 203500,04 грн. та №54 від 06.11.2012 року на загальну суму 1880400,00 грн. в т.ч. ПДВ 313400,00 грн., які оформлені згідно вимог чинного законодавства, які діяли в період їх формування та відшкодування, а саме: п.п.14.1.71, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191, п.п.14.1.818 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, чого відповідачем не спростовано.

На обґрунтування подальшого використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у ТзОВ «НВП «Армет», позивачем надано прибуткову накладну №1812 від 06.11.2012 року, яка підтверджує передачу продукції (рама бокова ОСТ 24.153.08-78 в кількості 40 шт. та балки надресорної ОСТ 24.153.08-78 в кількості 20 шт.) на склад підприємства; лімітно-забірну картку №42 за листопад 2012 року, яка підтверджує передачу зазначеної продукції комірником складу у вагоноскладальний цех для виробництва вантажних на піввагонів; акт №1 про технічне приймання нових вантажних напівагонів від 29.11.2012 року, який підтверджує технічне приймання виготовлених в листопаді 2012 року на піввагонів чоти вісних моделі 12-9745 в кількості 10 шт., проведене старшим інспектором-приймальником Центру технічного аудиту Укрзалізниці в присутності начальника відділу технічного контролю підприємства та найменування основних деталей на піввагонів, в т.ч. рам бокових в кількості 40 шт. та балок надресорних в кількості 20 шт.; акт №1 приймання-передачі на піввагонів у власність ТОВ «Металургтранс» від 30.11.2012 року, який підтверджує передачу виготовлених ТзОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» напівагонів чотиривісних моделі 12-9745 в кількості 10 шт. ТОВ «Металургтранс» згідно Договору купівлі-продажу №ДМЗК-386 від 11.10.2012 року.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на те, що ним отримано акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 14.02.2013 року №596/22-9/37044326 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Армет», код ЄДРПОУ 37044326 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2012 року», в якрму зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «НВП «Армет» за податковою адресою (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14в) не знаходиться.

Проте, дані доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відсутність контрагента по договору за місцем знаходження при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та формування ним витрат.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентом, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагента, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Миколавївської МДПІ Львівської області ДПС №0000082200 від 26.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» 2294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2013 року.