Постанова

від 24.12.2020 по справі 813/5620/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 813/5620/13-а

адміністративне провадження № К/9901/24889/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Брильовського Р.М. від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В. від 22 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дослідно-механічний завод Карпати (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року №0000082200 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 313400,00 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Армет (код ЄДРПОУ 37044326) (далі - ТОВ НВП Армет ) у листопаді 2012 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору приписи підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 3, частини першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), суд дійшов висновку, що здійснення операцій між позивачем та ТОВ НВП Армет щодо поставки останнім товарно-матеріальних цінностей (рам бокових, балок надресорних) й використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується документально, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2016 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами, що випливає із отриманої за результатами здійснених заходів з податкового контролю інформації, яка, на переконання скаржника, свідчить, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснювалася поза межами правового поля.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ НВП Армет у листопаді 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 березня 2013 року №77/2200/37958251, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого відбулося завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період на 313400,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту у розмірі 313400,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та його постачальнику ТОВ Таурус Голд (акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВП Армет щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2012 року від 14 лютого 2013 року №596/22-9/37044326; акт про результати зустрічної звірки ТОВ Таурус Голд щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за квітень, травень, червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку від 24 вересня 2012 року №132/244/38112590), відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, у період діяльності, який перевірявся, 19 жовтня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ НВП Армет (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №19/10-1, за умовами якого продавець зобов`язується поставити на адресу покупця, а покупець - оплатити і прийняти продукцію, технічні характеристики, розгорнута номенклатура і кількість якої визначається додатком до цього контакту, який є його невід`ємною частиною.

Згідно додатку 1 до контракту (специфікації) від 06 листопада 2012 року поставці за угодою підлягала наступна продукції: рама бокова креслення №1750.00.002 (з частковою механічною обробкою, тобто без сверління 8 отворів, діаметром 21 мм. Н15) лист 1 і 2, рік випуску 2011 в кількості 40 шт. по ціні 24795,00 грн./шт. без ПДВ на суму 991800,00 грн.; балка надресорна ОСТ 24.153.08-78 креслення №1750.00.001 лист 1 і 2, рік випуску 2011 в кількості 20 шт. по ціні 28760,00 грн./шт. без ПДВ на суму 575200,00 грн. Загальна сума по специфікації складає 1880400,00 грн., у тому числі ПДВ 313400,00 грн.

За висновком судів фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткової накладної від 06 листопада 2012 року №РН-000065 на загальну суму 1880400,00 грн., у тому числі ПДВ 313400,00 грн., з зазначенням номенклатури поставки й така оформлена у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинним документом у розумінні цього Закону.

Контрагентом виписано на адресу позивача податкову накладну від 06 листопада 2012 року №54 на загальну суму 1880400,00 грн., у тому числі ПДВ 313400,00 грн., яка містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент її складення ТОВ НВП Армет було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар здійснювались безготівково за платіжним дорученням.

Жодних дефектів у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суди не встановили й Інспекція на такі обставини не посилалась ні у акті перевірки, ні під час розгляду справи.

З`ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності для виробництва вантажних напіввагонів, що підтверджується: прибутковою накладною №1812 від 06 листопада 2012 року про передачу продукції (рама бокова ОСТ 24.153.08-78 в кількості 40 шт. та балки надресорної ОСТ 24.153.08-78 в кількості 20 шт.) на склад підприємства; лімітно-забірною карткою №42 за листопад 2012 року про передачу зазначеної продукції комірником складу у вагоноскладальний цех; актом №1 про технічне приймання нових вантажних напівагонів; актом №1 про приймання-передачі напіввагонів у власність ТОВ Металургтранс .

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ НВП Армет документально підтверджені та фактично проведені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

Більше того, як установили суди, на запит контролюючого органу від 25 січня 2013 року № 3928/10/15-3-10 ТОВ НВП Армет надало пояснення та копії документів щодо досліджуваних операцій.

Слід погодитися з висновком судів про те, що правовідносини контрагента із ТОВ Таурус Голд , з яким позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених відомостей про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом оцінки у цій справі.

Також судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому інформація, наведена у акті від 14 лютого 2013 року №596/22-9/37044326 відносно ТОВ НВП Армет , не свідчить про нездійснення господарських операцій та про порушення податкового законодавства.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Скаржник на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко