Ухвала

від 11.10.2013 по справі 1510/4920/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7000/13

Головуючий у першій інстанції Бальжик О.І.

Доповідач Виноградова Л. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2013 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Виноградової Л.Є.

суддів Гайворонського С.П.,

Сегеди С.М.,

при секретарі Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права на проживання, -

встановила:

В липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, вказуючи, що 7 серпня 1983 року Радянське Дунайське Пароплавство та Ізмаїльський відділ комплексних випробувань «Укрпівденбудрозвідування» уклали договір на виконання робіт із зондування при будівництві багатоповерхового будинку АДРЕСА_1. По закінченні робіт Радянське Дунайське Пароплавство зобов'язалося виділити одну однокімнатну квартиру для підрядника.

13 листопада 1985 року президія Дунайського Баскомфлоту та адміністрація РДП прийняли постанову №17-18 «Про розподіл житлової площі для малосімейних (сімейного гуртожитку) по АДРЕСА_1, який вводиться в експлуатацію в ІV кв. 1985 року». ІВКВ «Укрпівденбудрозвідування» отримало у побудованому будинку для заселення одну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

30 грудня 1985 року Ізмаїльський міськвиконком прийняв рішення №676/3 «Про затвердження актів Держкомісії з приймання до експлуатації 5-ти поверхового 90 квартирного житлового будинку для малосімейних із вбудованим магазином «Універсам» по АДРЕСА_1». 15 грудня 1992 року профспілковий комітет ІВКВ «Укрпівденбудрозвідування» виділило ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

16 лютого 1993 року РДП та ІВКВ «Укрпівденбудрозвідування» уклали договір про надання зазначеної квартири на строк з 01 січня 1993 року до 01 січня 1994 року. 03 грудня 1998 року Ізмаїльський міськвиконком прийняв рішення №1381 «Про затвердження акту приймання відомчого житлового будинку ВАТ «УДП» у комунальну власність», згідно з яким будинок, в якому знаходиться спірна квартира, переданий у комунальну власність.

01 листопада 2005 року Ізмаїльський міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю ордера. У задоволенні її зустрічного позову про зобов'язання видати ордер на зазначену квартиру - відмовлено.

ОСОБА_3 стверджує, що згадане рішення досі не виконано. 18 лютого 2009 року Вищий господарський суд визначив, що правом повторного заселення квартири АДРЕСА_1 користується власник будинку АДРЕСА_1 - Ізмаїльська міська рада. 11 травня 2012 року виконком Ізмаїльської міської ради у видачі ордеру на зазначену квартиру ОСОБА_3 відмовив.

ОСОБА_3 посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 не є гуртожитком, а відноситься до будинку державного житлового фонду, а законодавством не передбачено укладення тимчасових договорів на користування квартирою в будинках державного житлового фонду, вважає, що оскільки РДП видавало їй ордер на квартиру, на підставі якого вона у встановленому порядку поселилася, то має право на проживання в ній та просила суд визнати за нею право проживання у вказаній квартирі.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відмовляючи в позові, суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 вселилася в кв. АДРЕСА_1 в порушення встановленого законодавством порядку - без ордеру, рішенням Ізмаїльського міжрайонного суду Одеської області від 1 листопада 2005 року вступившим в законну силу, виселено ОСОБА_3 із спірної квартири, в позові ОСОБА_3 про спонукання ВАТ УДП та Ізмаїльську міську раду видати ордер на цю квартиру відмовлено, ОСОБА_3 забезпечена житлом в АДРЕСА_3.

Цей висновок суду підтверджується довідкою Ізмаїльського міжміського бюро технічної приватизації від 7 грудня 1998 року про те, що власником АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 03 червня 1998 року (а.с. 74), судовими рішеннями по справі за позовом Дунайського транспортного прокурора в інтересах ВАТ УДП до ОСОБА_3 про виселення та за позовом ОСОБА_3 до ВАТ УДП про спонукання видачі ордеру (а.с. 218-236).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 згідно ст. 52 ЖК України була тимчасово забезпечена житлом не можуть бути підставами для скасування рішення суду, оскільки після тимчасового забезпечення житлом в спірній квартирі, ОСОБА_3 залишилася на обліку громадян, які не мають житла і була постійним житлом забезпечена 26 січня 1998 року: ІВКВ «Укрпівденбудрозвідвідування» придбала в СМУ-20 кв. АДРЕСА_3 і безоплатно передало у власність ОСОБА_3 (а.с. 18), по заяві ОСОБА_3 03 червня 1998 року ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право власності на цю квартиру за № 751 (а.с. 210-217).

До того ж, тимчасові мешканці право на постійне проживання не мають.

Судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду не вбачається, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, до того ж згідно ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді Л.Є. Виноградова

С.П. Гайворонський

С.М. Сегеда