Рішення

від 01.10.2013 по справі 5011-8/18010-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/18010-2012 01.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт"

про звернення стягнення на предмет застави у сумі розміром 11341003,25 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Кузьменко Я.Л. (дов. б/н від 09.10.2012)

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 12-018/B00-4 від 27.02.2012 року за рахунок звернення стягнення на предмет застави у сумі розміром 11341003,25 грн. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 2/89/2012/5003 та призначено розгляд справи на 05.12.2012 року.

За правилом ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, тобто за місцезнаходженням Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" - 04077, місто Київ Оболонський район, вулиця Дніпровська, будинок 1, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.2012 справу №2/89/2012/5003 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 12-018/B00-4 від 27.02.2012 року за рахунок звернення стягнення на предмет застави у сумі розміром 11341003,25 грн. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт" направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва прийнято до розгляду справу № 8/89/2012/5003 до провадження з присвоєнням номеру - 5011-8/18010-2012. Розгляд справи призначений на 24.01.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.01.2013 справу № 5011-8/18010-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 24.01.2013 справу № 5011-8/18010-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/18010-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 25.01.2013 справу № 5011-8/18010-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва 07.02.2013 третя особа надала клопотання про зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 07.02.2013, суд дійшов висновку про розгляд клопотання щодо зупинення провадження у справі у наступному судовому засіданні, та виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.03.2013 у зв'язку

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 07.03.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 07.03.2013 справу № 5011-8/18010-2012 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 справу № 5011-8/18010-2012 прийнято до провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду на 04.04.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 11.03.2013 справу № 5011-8/18010-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 справу № 5011-8/18010-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 04.04.2013 року.

Відповідач до судового засідання 04.04.2013 не направив свого представника, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 04.04.2013 клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд вважає, що провадження у справі №5011-8/18010-2012 підлягає зупиненню виходячи з такого.

Ухвалою суду від 04.04.2013 зупинено провадження у справі №5011-8/18010-2012 до вирішення пов'язаної із нею справи №5011-33/16221-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віфарт" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Вінакольд" та Приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" про визнання недійсними договорів.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" лист, у якому позивач повідомив суд про вирішення спору у справі № 5011-33/16221-2012 та додав до листа ухвалу Київського апеляційного господарського суду № 5011-33/16221-2012 від 15.08.2013 року.

Суд, детально ознайомившись, дійшов висновку про усунення обставин, що зумовили зупинення у справі № 5011-8/18010-2012.

Ухвалою суду від 27.08.13 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 10.09.13 року.

За наслідками судового засідання 10.09.13 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.10.13, у зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи на виклик суду, а також у зв'язку із необхідністю надання додаткових пояснень по суті спору.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем до суду 20.09.13 подані письмові уточнення до позовної заяви, у яких останній зазначає суму заборгованості, яка рахується за боржником, а також зазначає спосіб звернення стягнення на предмет застави, шляхом реалізації з прилюдних торгів.

До судового засідання 01.10.13 відповідач та третя особа не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Разом з тим на адресу суду повернувся поштові конверти із поштовим відправленням направлені на юридичну адресу відповідача, а також на адресу відповідача, повідомлену позивачем, як фактичну.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Під час засідання судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану до суду 23.01.13 та роз'яснено, що подальший розгляд справи здійснюється з у межах вимог, викладених у даній заяві.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

27.02.12 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віфарт» (Позичальник) укладено Договір про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 (а. с. 11-31).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Договору, Банк зобов'язався надати на вимогу Позичальника банківську послугу, а Позичальник приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені у Договорі відносно такої банківської послуги, у тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Перелік банківських послуг, а також детальні умови надання таких послуг узгоджені сторонами у пунктах 28-31 Договору про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4.

Згідно пункту 28 Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 5640000,00 грн. із цільовим призначенням - рефінансування (погашення) всієї суми заборгованості Позичальника перед Банком за іншими наявними у ТОВ «Віфарт» кредитними договорами. Ліміт банківської послуги визначений та погоджений сторонами як 29 серпня 2014 року.

За умовами п.п. 28.1.6.1. сума Траншу підлягає поверненню Банку щомісячними платежами, згідно з графіком, вказаним у пункті 28.1.14 Договору, враховуючи що сума кредиту у повному обсязі має бути повернута Банку не пізніше 29.08.14 зі сплатою 21,25% річних протягом строку дії Договору.

Одночасно, за умовами пункту 28.2. Банк надає Позичальнику кредитну лінію у гривні у розмірі 4300000,00 грн. із цільовим призначенням поповнення обігових коштів, строком до 29.08.14 зі сплатою 21% річних. Відповідно до пункту 28.2.7. строк кредитної лінії становить 90 календарних днів, але у строк до 29.08.14 року.

На виконання вищезазначених умов договору, Позичальник звернувся до Банку із Кредитними заявками на отримання відповідних траншів: Кредитна заявка № 1 від 05.03.12 на суму 5640000,00 грн. (а. с. 87) та Кредитна заявка № 2 від 05.03.12 на суму 4300000,Ю00 грн. (а. с. 88).

У підтвердження факту отримання ТОВ «Віфарт» кредитних коштів, у матеріалах справи наявні Меморіальний ордер № 1015458856 від 05.03.12 (а. с. 89) та меморіальний ордер № 1015458858 (а. с. 90).

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віфарт» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Віфарт» (Позичальник) за Договором про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 від 27.02.12 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Заставодержатель) 27.02.12 укладено Договір про зміну Договору застави № PL 11-039/В00 від 25.02.11 із Приватним підприємством «Нафтосинтез» (Заставодавець).

Відповідно до пункту 28 Договору застави, ПП «Нафтосинтез» зобов'язався перед ПАТ «ОТП Банк» за виконання всіх зобов'язань, що виникають із Договору про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 від 27.02.12 року.

Предметом застави, відповідно до п. 27 Договору застави, є товари в обороті (переробці), що належать ПП «Нафтосинтез» на праві власності.

Зі змісту Договору застави вбачається, що сторони дійшли згоди щодо визначення загальної заставної вартості предмету застави у розмірі 1650004,00 грн.

Пунктом 3 Договору застави, що у разі невиконання Позичальником боргових зобов'язань, Заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави, переважно перед іншими кредиторами Позичальника.

Відповідно до п. 11 Договору застави «Спосіб звернення стягнення» звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір Банку за рішенням суду, або в позасудовому порядку, або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України. Використання Банком позасудових способів звернення стягнення на предмет застави не позбавляє Банк права звернутись до суду.

Наразі, Банк вправі за своїм вибором звернути стягнення як на будь-яку частину пердмету застави так і на весь предмет застави.

Відповідно до умов Договору про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 від 27.02.12, Банк направив Позичальнику Досудову вимог № 08-012-12-4/5526 від 20.07.12, у якій вимагає погасити всю заборгованість за Договором про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 (а. с. 48).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Отже, загальна сума заборгованості ТОВ «Віфарт», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, складає 12329287,86 грн., з яких 9940000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1866225,21 грн. - заборгованість по відсоткам та 523062,64 грн. - заборгованість по пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Положення вищезазначеної статті кореспондуються із нормами нормами статті 572 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Віфарт» внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за Договором про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Договором не є припиненим. Факт наявності суми заборгованості під час розгляду справи відповідачем та третьою особою не спростований.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.. 19 ЗУ "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ "Про заставу" та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що ПАТ «ОТП Банк», у зв'язку із порушенням умов Договору основного зобов'язання, має право вимагати від ПП «Нафтосинтез» сплати заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет застави виникло у позивача безпосередньо на підставі Договору застави, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет застави у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 20 ЗУ "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду. На підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Так, інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями статті 582 ЦК України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Ринкова вартість предмету застави на момент укладання Договору застави цінних паперів склала - 1650004,00 грн. та є такою, що погоджена сторонами договору.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» про звернення стягнення на заставлене майно підлягають задоволенню за ціною 1650004,00 грн.

Наразі, щодо заяви позивача про забезпечення позову, наявної у матеріалах справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, суд не вбачає необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року.

З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, норми статті 7 Закону України "Про судовий збір" та пункту 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, містять у собі перелік підстав повернення сум сплаченого судового збору, який є вичерпним, та з якого не вбачається можливість повернення судового у випадку відхилення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до Приватного підприємства «Нафтосинтез» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віфарт» про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 12-018/B00-4 від 27.02.2012 року за рахунок звернення стягнення на предмет застави у сумі розміром 12329287,86 грн. - задовольнити повністю.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Віфарт» (21022, місто Вінниця, вулиця Тарногородського, будинок 16; ідентифікаційний код 37979748) за Договором про надання банківських послуг № CR12-018/B00-4 від 27.02.12, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 9940000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч) гривень 00 копійок ; заборгованість по відсоткам 1866225 (один мільйон вісімсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 21 копійку, заборгованості по пені 523062 (п'ятсот двадцять три тисячі шістдесят дві) гривні 64 копійки звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № PL 11-039/В00 від 25.02.11, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (01601, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43; ідентифікаційний код 21685166) та Приватним підприємством «Нафтосинтез» (04077, місто Київ, вулиця Дніпроводська, будинок 1; ідентифікаційний код 30743884), а саме.

-дизпаливо, у кількості 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот) літрів;

-бензин марки А-76, у кількості 3400 (три тисячі чотириста) літрів;

-бензин марки А-92, у кількості 115700 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот) літрів;

-бензин марки А-95, у кількості 30290 (тридцять тисяч двісті дев'яносто) літрів, що знаходяться за адресами: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, буд 187 б; Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. ХХ Партз'їзду, буд 44 а; Тиврівський район, смт. Тиврів, вул. Матросова, буд.30; Літинський район, смт. Літин, вул. Радянська, буд.72.

Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та встановленої у Договорі застави № PL 11-039/В00 від 25.02.11 у розмірі 1650004 (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Нафтосинтез» (04077, місто Київ, вулиця Дніпроводська, будинок 1; ідентифікаційний код 30743884) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01601, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43; ідентифікаційний код 21685166) судовий збір у розмірі 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 01.10.2013 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Повне рішення

складено та підписано 07.10.13 року