Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

15.10.2013р. Справа № 2/91

Суддя Ремецькі О.Ф.

розглянувши скаргу ліквідатора іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь Ужгородського району від 02.09.2013р. на бездіяльність Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів шляхом зобов'язання вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів по стягненню з відповідача та перерахуванню на користь позивача суми боргу,

у справі №2/91

За позовом іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Контекст", м. Львів та

ДО приватного підприємства „Воден", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 188417,33грн., в тому числі 164000грн. заборгованості по оплаті за отриману продукцію, 21141,48грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3275,85грн. трьох відсотків річних,

за участю представників:

від заявника - Міхал М.А. - представник за довіреністю від 01.08.2013р.

від відповідачів - не з'явились

від відділу ДВС - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010р. позовні вимоги іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь задоволено частково та присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Контекст", м. Львів, вул. Запольської, 31/3 (код 23271842) на користь іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь, вул. меліораторів, 3 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 33176335) суму 164984,23грн. заборгованості, в тому числі 159874,80грн. основного боргу, 2195,82грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 2913,71грн. трьох відсотків річних, а також суму 1650грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010р. на період з січня 2011р. по квітень 2011р. рівними частинами за таким графіком:

- до 01.02.2011р. суму 41246,06грн. та суму 1650грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- до 01.03.2011р. суму 41246,06грн.;

- до 01.04.2011р. суму 41246,06грн.;

- до 01.05.2011р. суму 41246,06грн.;

На виконання даного рішення судом видано наказ від 04.05.2011р.

Ліквідатор іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь Ужгородського району звернувся із скаргою на бездіяльність Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів шляхом зобов'язання вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів по стягненню з відповідача та перерахуванню на користь позивача суми боргу.

Стверджує, що відділ ДВС в порушення вимог ЗУ „Про виконавче провадження" не дотримався та не вжив заходів щодо неупередженого, своєчасного, повного виконання дій спрямованих на примусове виконання вищевказаного рішення та наказу суду, тощо. Тобто, виконавче провадження здійснено з порушенням вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 06.09.2013р. розгляд скарги позивача призначено на 23.09.2013р.

Ухвалою суду від 23.09.2013р. розгляд скарги позивача у справі було відкладено на 02.10.2013р.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 02.10.2013р. розгляд скарги було відкладено на 15.10.2013р.

Представник позивача доводи, викладені ним у поданій суду скарзі підтримує в повному обсязі. У поданому суду письмовому поясненні на заперечення відділу ДВС зазначає про те, що незважаючи на те, що даною особою вжито заходів, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" щодо розшуку майна боржника, не надано пояснень, чому виконавче провадження до цих пір не закінчено.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили, письмового пояснення по суті доводів заявника не подали.

Відділ ДВС заперечує з приводу поданої заявником скарги з мотивів, викладених у поданому суду письмовому поясненні та вказує на те, що відділом ДВС вчинено весь обсяг дій, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" для примусового виконання рішення суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» , дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» , рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 18, 25, 26, 27, 32, 35, 38 та ін. Закону України «Про виконавче провадження»та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону .

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України , рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язки і права державних виконавців. Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, наданих суду відділом ДВС, 25.05.2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області №2/91 від 04.05.2011 року, тобто з врахуванням приписів ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії з виконання наказу №2/91 від 04.05.2011 року мали бути проведені ДВС в строк до 04.11.2011 року.

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення господарського суду Закарпатської області у справі №2/91 у період, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» для вчинення виконавчих дій, та перерахування на користь позивача грошових коштів, стягнутих за даним рішенням суду.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17 квітня 2012 року набрала чинності Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі-Інструкція), згідно з якою під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2.1. Інструкції державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Так, права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого встановлені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої державний виконавець має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону ; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Доказів вчинення ДВС дій, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року , з метою виконання рішення суду у справі №2/91, як то: перевірки виконання боржником рішення; одержання довідок, пояснень та іншої інформації від посадових осіб боржника; виклику посадових осіб боржника з приводу невиконання рішення суду у даній справі та пояснень щодо такого невиконання; накладення штрафу на посадових осіб боржника; звернення до суду із заявою про встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; на виконання рішення у шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області у справі №2/91, встановлений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» , матеріали справи не містять.

Скаргу на дії ДВС подано до суду 04.09.2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого законодавством для виконання рішення суду, проте, рішення господарського суду Закарпатської області у справі №2/91, протягом строку, встановленого ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» не виконано, доказів проведення всіх передбачених законодавством дій, та неможливості їх виконання не надано.

Пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявник а правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає діє чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу ліквідатора іноземного підприємства „Агровет Україна", с. В.Добронь Ужгородського району від 02.09.2013р. на бездіяльність Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів шляхом зобов'язання вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів по стягненню з відповідача та перерахуванню на користь позивача суми боргу задовольнити.

2. Зобов'язати Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів вчинити дії - вжити всіх необхідних заходів з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області №2/91 від 04.05.2011 року.

Суддя О.Ф. Ремецькі