Рішення

від 10.10.2013 по справі 922/1415/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 922/1415/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Фірма Меганом", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснаб" , м. Бєлгород про стягнення 48415197,32 руб. РФ (12259212,11 грн.) за участю представників:

позивача - Савві Л.Є. за довіреністю № б/н від 03.04.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Меганом" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснаб" ( відповідач ) про стягнення з відповідача заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1/01/12 від 20.12.2011 р. за специфікаціями № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р. у розмірі 25305441,60 руб.РФ.

У процесі розгляду справи позивачем були збільшені позовні вимоги у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1/01/12 від 20.12.2011 р. за специфікаціями № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р., № 25 від 21.01.2013 р., № 26 від 01.02.2013 р., № 27 від 14.02.2013 р. у розмірі 48415197,32 руб. РФ (12259212,11 грн.).

Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.05.2013 р. за вх. № 18343, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно нього відповідач вказував, що він визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі за контрактом купівлі-продажу № 1/01/12 від 20.12.2011 р. за специфікаціями № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р., № 25 від 21.01.2013 р., № 26 від 01.02.2013 р., № 27 від 14.02.2013 р. у розмірі 48415197,32 руб. РФ.

Ухвалою суду по справі від 04.10.2013 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на "10" жовтня 2013 р. о 16:20 год.

Представник позивача до початку судового засідання призначеного на 10.10.2013 р., через канцелярію господарського суду 10.10.2013 р. за вх. № Д709/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився.

Господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача вх. № 19896 від 01.06.2013 р. про розгляд справи за наявними у справі документами в порядку ст. 75 ГПК України у зв'язку з неможливістю явки представника позивача у судове засідання, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки представник позивача присутній у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

20.12.2011 р. між сторонами був укладений контракт № 1/01/12 (надалі - контракт).

Відповідно до п. 1.1. контракту, продавець (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити товар, найменування, ціна та кількість, якого вказується у специфікаціях та додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного контракту.

Відповідно з додатковою угодою № 3 від 26.02.2013 р. до контракту, сторони досягли угоди внести зміни до п. 8.1. контракту, виклавши його в новій редакції:

"У разі, якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки і розбіжності підлягають остаточному вирішенню у господарському суді Харківської області відповідно з матеріальним і процесуальним правом України."

Згідно додаткової угоди № 4 від 21.03.2013 р. до контракту сторони домовилися, що платежі за даним договором, будуть проводитися в рублях РФ банківським переказом, шляхом перерахування грошових коштів протягом 80 календарних днів на валютний рахунок продавця з моменту оформлення ВМД на експорт.

Згідно додаткової угоди № 5 від 26.03.2013 року до контракту сторони дійшли згоди про зміну термінів платежу за специфікаціями № 26 від 01.02.2013 року, № 27 від 14.02.2013 року. Пунктом 1 даної додаткової угоди покупець зобов'язується сплатити поставлений товар за даними специфікаціям не пізніше 65 календарних днів з моменту оформлення ВМД на експорт.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані наступні специфікації до контракту № 1/01/12 від 20.12.2011 року: № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р., № 25 від 21.01.2013 року , № 26 від 01.02 .2013 року, № 27 від 14.02.2013 року.

За даними специфікаціям позивачем були зроблені відповідачу наступні відвантаження:

1) за специфікацією № 18 від 11.09.2012 р. на суму 9258457,00 рублів РФ, що підтверджується ВМД № 807100000/2012/438589 від 13.09.2012 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-18 від 11.09.2012 року);

2) за специфікацією № 19 від 26.09.2012 р. на суму 8168804,00 рублів РФ, що підтверджується ВМД № 807100000/2012/441062 від 27.09.2012 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-19 від 26.09.2012 року);

3) за специфікацією № 20 від 23.10.2012 р. на суму 10 573 668,00 рублів РФ , що підтверджується ВМД № 807100000/2012/446456 від 25.10.2012 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-20 від 23.10.2012 року);

4) за специфікацією № 24 від 19.12.2012 р. на суму 4028658,52 рублів РФ , що підтверджується ВМД № 807100000/2012/457606 від 21.12.2012 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-24 від 19.12.2012 року).

5) за специфікацією № 25 від 21.01.2013 року , на суму 3 138 974,6 рублів РФ , що підтверджується ВМД № 807100000/2013/002671 від 25.01.2013 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-25 від 21.01.2013 року).

6) за специфікацією № 26 від 01.02.2013 року на суму 11 414 520,40 рублів РФ , що підтверджується ВМД № 807100000/2013/004493 від 06.02.2013 року з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-26 від 01.02.2013 року).

7) за специфікацією № 27 від 14.02.2013 року на суму 8 556 260,72 рублів РФ , що підтверджується ВМД № 807100000/2013/005955 від 15.02.2013 з відміткою Української митниці про перетин товаром митного кордону України (Рахунок - фактура № 1/01/12-27 від 14.02.2013 року).

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав не в повному обсязі.

Так, відповідач сплатив специфікацію № 18 від 11.09.2012 р. частково у сумі 6724145,92 рублів РФ (15.03.2013р . - 124145,92 руб.РФ, 19.03.2013р. - 5000000,00 руб.РФ, 29.03.2013 р. - 1600000,00 руб.РФ). Залишок заборгованості за специфікацією № 18 від 11.09.2012 р. склав 2534311,08 руб.РФ.

Таким чином, прострочена заборгованість відповідача за відвантажений товар за контрактом станом на 23.04.2013 року склала 48415197,32 рублів РФ.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", ратифікованою постановою Верховної Ради України, компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору цьому суду.

У відповідність до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1/01/12 від 20.12.2011 р. за специфікаціями № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р., № 25 від 21.01.2013 р., № 26 від 01.02.2013 р., № 27 від 14.02.2013 р. у розмірі 48415197,32 руб. РФ.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 68820,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснаб" (ООО "Интерснаб") (Російська Федерація, 308027, м. Бєлгород, вул. Щорса, 8, ОКПО 62657495, ИНН 3123216446, КПП 312301001, р\с 40702810200010003437 в ЗАО УКБ "Бєлгородсоцбанк", м. Бєлгород, к/р 30101810100000000701, БИК 041403701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Меганом" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 4, ідентифікаційний код 30753280, р/р № 26007010001239 в ПАТ «ФИДОБАНК» м. Київ, МФО 300175, ІПН 307532820367, свідоцтво 200028113; реквізити для платежів: Банк кореспондент: ВАТ "ВТБ Банк", Україна, м. Київ, рахунок 30111810255550000102, Банк посередник: ВАТ "Банк ВТБ", м. Москва, Росія, БИК 044525187, к/р 30101810700000000187 в ЦБ РФ ИНН 7702070139, призначення платежу: ТОВ "Фірма Меганом", рахунок 26006000001239 у від. «Центральне» ПАТ «ФИДОБАНК», м. Харків, Україна, МФО 300175, рахунок 16001010000550) заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1/01/12 від 20.12.2011 р. за специфікаціями № 18 від 11.09.2012 р., № 19 від 26.09.2012 р., № 20 від 23.10.2012 р., № 24 від 19.12.2012 р., № 25 від 21.01.2013 р., № 26 від 01.02.2013 р., № 27 від 14.02.2013 р. у розмірі 48415197,32 руб.РФ. та суму судового збору у розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.10.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.