Постанова

від 16.10.2013 по справі 925/1234/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1234/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства ,,Водоканал"

на рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р.

у справі № 925/1234/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства ,,Водоканал"

до Звенигородського комунального підприємства ,,Водоканал"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Ватутінське комунальне виробниче підприємство ,,Водоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Звенигородського комунального підприємства ,,Водоканал" (далі - відповідач) про розірвання договору № 139 на приймання, перекачку та очистку стічних вод від 01.09.2003р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р. у справі № 925/1234/13 в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на необґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що позивачем належними доказами не підтверджено наявності істотного порушення відповідачем спірного договору, тому відсутні правові підстави для його розірвання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р. у справі № 925/1234/13 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував та порушив норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 14.10.2013р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р. у справі № 925/1234/13 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено розгляд скарги на 16.10.2013р.

У судовому засіданні 16.10.2013р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача заперечив проти задоволення скарги.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2003р. між Ватутінським комунально - виробничим підприємством ,,Водоканал" (далі - водоканал) та Звенигородським комунальним підприємством ,,Водоканал" (далі - абонент) укладено договір на приймання, перекачку та очистку стічних вод, у відповідності до п. 1.1 якого водоканал приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води абонента, в об'ємах, які не перевищують встановлені ліміти (а.с. 34-36).

Згідно з п. 2.1. договору встановлено обов'язок позивача приймати, перекачувати та очищати стічні води абонента, кількість і якість яких узгоджено з Водоканалом у відповідності з п. 1.1 та п.1.2 та обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за надані йому послуги по водовідведенню (п.2.3 договору).

В пункті 7.3 договору вказано, що він складений на строк з 1 вересня 2003 року по 1 вересня 2004 року і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії або його перегляд. Договір може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за 3 місяці.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди до спірного договору та продовжували строк його дії.

Додатковою угодою від 01.01.2012р. чинність договору № 139 від 01.09.2003р. зупинено на період дії договору № 220 від 28.12.2011р., укладеного між Ватутінським КВП ,,Водоканал" та КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" (а.с. 27).

01.12.2012р. Ватутінським КВП ,,Водоканал" та КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" укладено договір № 222 та 28.01.2013р. також укладено договір № 222, за яким Ватутінське КВП ,,Водоканал" приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води КП ВВ ЗМР.

31.05.2013р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до спірного договору № 139 від 01.09.2003 (а.с. 24), відповідно до якої сторони домовились, що на період дії договору № 22 від 28.01.2013р. та протоколу - погодження від 28.12.2011р. укладених між Ватутінським КВП ,,Водоканал" та КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради", чинність договору № 139 від 01.09.2003р. з додатками та протоколом узгодження розбіжностей укладеного між Ватутінським КВП ,,Водоканал" та Звенигородським КП ,,Водоканал" на приймання, перекачку та очистку стічних вод - зупинити на строк дії договору № 222 від 28.01.2013р. з 01.06.2013р. по 01.10.2013р. В разі продовження дії договору № 222 від 28.01.2013р. дана додаткова угода продовжує діяти на термін продовження дії договору № 222 від 28.01.2013р., без додаткової угоди. В разі дострокового припинення дії договору № 222 від 28.01.2013р., договір № 139 від 01.09.2003р. вступає в дію без додаткової угоди, з дня припинення дії договору № 222 від 28.01.2013р., за письмовим повідомленням від Ватутінського КВП ,,Водоканал".

Позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, а саме неоплатою наданих позивачем послуг, передбачених договором, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання. При цьому позивач посилається на те, що відповідач не є виробником та надавачем послуг по водопостачанню та водовідведенню в м. Звенигородка і є лише посередником, а фактично послуги водопостачання та водовідведення надаються по договорах № 220 від 28.12.2011р., № 222 від 01.12.2012р., № 222 від 28.01.2013р., укладених позивачем із КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради". Крім того, з грудня 2003р. до липня 2011р. господарським судом Черкаської області було прийнято сім рішень про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором на користь позивача, однак, накази господарського суду не виконуються, кошти на рахунки позивача не надходять.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено наявності істотного порушення відповідачем спірного договору № 139 від 01.09.2003р., що є обов'язковою умовою для застосування ст. 651 ЦК України, на яку посилається позивач. Наявні борги відповідача, які створилися до 2011р., за даних обставин не можуть вважатися істотними порушеннями умов договору. Крім того, сторони досягли згоди щодо порядку надання послуг шляхом укладення договору із КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" і на період його дії зупинили дію спірного договору, що не суперечить чинному законодавству.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правової природи укладеного між сторонами договору, зазначивши, що це є договір про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

Відповідно до судових рішень, актів звірки, що містяться в матеріалах справи, заборгованість є значною, що також не заперечується відповідачем.

Так, за період з 2004р. по 2008р. судом стягнуто за спірним договором з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 1 629 911,55 грн. В 2010 - 2011р.р судом стягнуто 1 046 808 грн. та 633 182,22 грн. (а.с. 8-18).

Актами звірки підтверджується також заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2012р. на суму 2 183 339,16 грн. та 315 971,08 грн. (а.с. 76).

В претензії № 155 від 05.04.2013р. позивач зазначає, що станом на 05.04.2013р. загальний борг відповідача за рішеннями судів (2004 - 2011р.р.) та за період травень - грудень 2001р. становить 3 408 817,99 грн.

Отже, відповідачем не виконуються зобов'язання щодо оплати наданих позивачем за спірним договором послуг протягом тривалого періоду (2004 - 2011р.р.).

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Для визначення поняття істотного порушення договору слід визначити, що втратила чи не одержала сторона з того, на що вона розраховувала при укладенні договору, кожна сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести на підставі ст. 33 ГПК України наявність істотного порушення другою стороною договору його умов та завдання цим порушенням конкретної шкоди.

При прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано всіх обставин, які мають суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, адже в матеріалах справи наявні акти звірки, судові рішення, прийняті у спорах між тими ж самими сторонами, відповідно до яких встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за договором № 139 від 01.09.2003р., (а.с. 8 - 18), що згідно з положеннями ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

Таким чином, несплату відповідачем наданих позивачем послуг за договором у значній сумі за тривалий період, колегія суддів вважає істотним порушенням умов спірного договору.

У відповідності до приписів частин 1 - 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з п. 7.3 договору його може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за 3 місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було вручено (вх. № 6 від 05.04.2013р.) письмове попередження від 05.04.2013р. за № 155 про розірвання договору № 139 від 01.09.2003р. (а.с 50), відповіді на який матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що позивач займає монопольне становище у сфері надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення на регіональному ринку. У відповідності до п. 2 ст. 10 Закону України ,,Про природні монополії" від 20.04.2000р. зазначено, що суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього закону. Тобто ця норма законодавства забороняє одностороннє припинення дії договору, як це передбачено п. 7.3 договору.

Колегія суддів не погоджується з вказаними запереченнями відповідача з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів справи позивач дійсно є суб'єктом природної монополії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на регіональному ринку, однак, стаття 10 Закону України ,,Про природні монополії" не може застосовуватися у даному випадку, оскільки відповідач з березня 2010р. не є виробником та виконавцем послуг по водопостачанню та водовідведенню в місті Звенигородка Черкаської області, оскільки рішенням № 51-20/V від 24.03.2010р. (а.с. 19) виробником та надавачем водопостачання та водовідведення в місті Звенигородка визначено новостворене Комунальне підприємство ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради". У зв'язку з цим, як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2012р. позивач не співпрацює з відповідачем (дію договору № 139 зупинено), оскільки укладено договір № 220 від 28.12.2011р. між Ватутінським КВП ,,Водоканал" та КП ,,Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради". Послуги за спірним договором № 139 не надаються.

Факт укладення до спірного договору додаткової угоди про зупинення його чинності на період дії іншого договору не припиняє зобов'язання сторін за спірним договором, а звернення з даним позовом свідчить про дію договору та наявність відповідного спору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які доведені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення цих обставин не надав, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору № 139 на приймання, перекачку та очистку стічних вод від 01.09.2003р. підлягають задоволенню повністю.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неповно встановив обставини, що мають значення для вирішення даної справи та неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р. у справі № 925/1234/13 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства ,,Водоканал" - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013р. у справі № 925/1234/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Ватутінського комунального виробничого підприємства ,,Водоканал" до Звенигородського комунального підприємства ,,Водоканал" про розірвання договору задовольнити повністю.

4. Розірвати Договір № 139 від 01.09.2003р. ,,На приймання, перекачку та очистку стічних вод" укладений між Ватутінським комунально - виробничим підприємством ,,Водоканал" та Звенигородським комунальним підприємством ,,Водоканал".

5. Стягнути з Звенигородського комунального підприємства ,,Водоканал" (код 32392831) на користь Ватутінського комунально - виробничого підприємства ,,Водоканал" (код 24359125) 1 147,00 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання позову до господарського суду.

6. Стягнути з Звенигородського комунального підприємства ,,Водоканал" (код 32392831) на користь Ватутінського комунально - виробничого підприємства ,,Водоканал" (код 24359125) 573,50 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 925/1234/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 18.10.2013р.