Постанова

від 03.12.2013 по справі 925/1234/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 925/1234/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши касаційну скаргу Звенигородського комунального підприємства "Водоканал" на постановувід 16.10.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Черкаської області № 925/1234/13 за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" доЗвенигородського комунального підприємства "Водоканал" пророзірвання договору, за участю представників: позивача - Мельник А.Ю. відповідача -не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 у справі № 925/1234/13 (суддя Пащенко А.Д.) в задоволенні позовних вимог Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" (далі-позивач) до Звенигородського комунального підприємства "Водоканал" (далі-відповідач) про розірвання договору від 01.09.2003 №139 на приймання, перекачку та очистку стічних вод, укладеного між позивачем та відповідачем, відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 16.10.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Відповідач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. ст. 3, 217 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 10 Закону України "Про природні монополії".

Зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано негативних суспільних наслідків розірвання спірного договору, які значно перевищать заборгованість відповідача. Крім того, на думку скаржника, вимоги про розірвання зазначеного договору, суперечать положенням чинного законодавства, зокрема п.2 ст. 10 Закону України "Про природні монополії", оскільки позивач у справі являється суб'єктом природної монополії у сфері надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення на регіональному ринку, що, відповідно, свідчить про неможливість вчинення ним дій, спрямованих на розірвання такого договору в судовому порядку. Також, скаржник зазначає, що задоволення даних позовних вимог призведе до недійсності або до можливості розірвання договору №222 від 28.01.2013, укладеного між позивачем та Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" на приймання, перекачку та очистку стічних вод та, як наслідок, призведе до екологічної катастрофи регіонального значення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2013.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.09.2003 між Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал" (водоканал) та Звенигородським комунальним підприємством "Водоканал" (абонент) укладено договір на приймання, перекачку та очистку стічних вод, за умовами якого водоканал приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води абонента в об'ємах, які не перевищують встановлені ліміти (п.1.1 договору); абонент бере на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за надані йому послуги по водовідведенню (п.2.2 договору); оплату за надані послуги абонент проводить в 3-денний термін після одержання платіжного документа (п.5.3 договору); відповідальність сторін за невиконання умов цього договору визначається згідно з Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом ДЖКГ України №65 від 01.07.1994, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації міста Ватутіне та Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації м. Ватутіне, затверджених рішенням Ватутінської міської ради від 24.07.2003 №12/5, а також чинним законодавством (п.6.1 договору); договір складений на строк з 01.09.2003 по 01.09.2004 і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії або його перегляд. Договір може бути розірвано за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї із сторін дозволяється у разі письмового попередження іншої сторони за 3 місяці (п.7.3 договору).

В подальшому, строк дії зазначеного договору неодноразово автоматично продовжувався сторонами на підставі положень п. 7.3 договору і шляхом укладення додаткових угод до нього.

Разом з тим, свої зобов'язання за договором щодо проведення розрахунків за отриманні послуги відповідач систематично не виконував, наслідком чого стали численні рішення Господарського суду Черкаської області про стягнення із Звенигородського комунального підприємства "Водоканал" на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" сум заборгованості, а саме: від 30.12.2003 у справі №05/4239 про стягнення 354852,74 грн. боргу та 7230,35 грн. пені, від 02.06.2005 у справі №06/1437 - 176359,15 грн. боргу, від 22.02.2006 у справі 02/5398 - 290572,33 грн. боргу, від 07.04.2008 у справі №12/587 - 686407,91 грн. боргу, від 17.11.2008 у справі №05/2923 - 98593,34 грн. боргу, від 27.07.2010 у справі №12/1191 - 1046808 грн. богу, від 14.07.2011 у справі №12/5026/1174/2011 - 633182,22 грн. боргу.

Рішенням 51 сесії 5 скликання Звенигородської міської ради Черкаської області від 24.03.2010 №51-20/V "Про створення Комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" виробником та виконавцем водопостачання та водовідведення в місті визначено Комунальне підприємство "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради".

28.12.2011 між Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал" та Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" укладено договір №220 на приймання, перекачку та очистку стічних вод.

Також, 28.12.2011 Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал", Звенигородським комунальним підприємством "Водоканал" та Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" підписано протокол погодження, яким сторони регламентували процедуру визначення обліку кількості прийнятих, перекачаних та очищених вод, що надходять за договором від 28.12.2011 №220.

Додатковою угодою від 01.01.2012 чинність договору № 139 від 01.09.2003 зупинено на період дії договору № 220 від 28.12.2011.

01.12.2012 та 28.01.2013 між Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал" та Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" укладені договори за № 222 кожний на наступні роки відповідно, за умовами яких позивач приймає, перекачує на очисні споруди м. Ватутіне та очищує стічні води Комунального підприємства "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради".

31.05.2013 позивач та відповідач уклали додаткову угоду до спірного договору № 139 від 01.09.2003, відповідно до якої сторони домовились, що на період дії договору № 222 від 28.01.2013 та протоколу-погодження від 28.12.2011, укладених між Ватутінським КВП "Водоканал" та КП "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради", чинність договору № 139 від 01.09.2003 з додатками та протоколом узгодження розбіжностей, укладеного між Ватутінським КВП "Водоканал" та Звенигородським КП "Водоканал" на приймання, перекачку та очистку стічних вод, зупиняється на строк дії договору № 222 від 28.01.2013 з 01.06.2013 по 01.10.2013. В разі продовження дії договору № 222 від 28.01.2013 дана додаткова угода продовжує діяти на термін продовження дії договору № 222 від 28.01.2013 без додаткової угоди. В разі дострокового припинення дії договору № 222 від 28.01.2013, договір № 139 від 01.09.2003 вступає в дію без додаткової угоди з дня припинення дії договору № 222 від 28.01.2013, за письмовим повідомленням від Ватутінського КВП "Водоканал".

Зазначаючи про істотне порушення відповідачем умов договору № 139 від 01.09.2003 у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з грудня 2003р. по липень 2011р., яке підтверджується судовими рішеннями та актами звірки, а також вказуючи на те, що відповідач не являється виробником та надавачом послуг по водопостачанню та водовідведенню в м. Звенигородка, оскільки фактично надання таких послуг здійснювалося Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" по укладених з позивачем договорах №220 від 28.12.2011, №222 від 01.12.2012 та №222 від 28.01.2013, Ватутінське комунальне виробниче підприємство "Водоканал" звернулося до господарського суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані нормою ст. 651 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено наявності істотного порушення відповідачем спірного договору, що є обов'язковою умовою для застосування ст. 651 ЦК України, а наявні борги відповідача, які створилися до 2011р., за даних обставин, не можуть вважатися істотними порушеннями умов договору. Крім того, місцевим господарським судом також зазначено, що сторони досягли згоди відносно порядку надання послуг шляхом укладення договору з Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" і на період його дії зупинили дію спірного договору, що не суперечить чинному законодавству

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції рішення у справі скасував та задовольнив позовні вимоги, з огляду не те, що несплата відповідачем наданих позивачем послуг за спірним договором протягом тривалого періоду та у значній сумі є істотним порушенням умов договору, що підтверджено численними судовими рішеннями, які не виконані і, відповідно, є підставою для його розірвання. Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив про безпідставність посилань відповідача на норму ст. 10 Закону України "Про природні монополії", оскільки останній, в даному випадку, не являється виробником та виконавцем послуг по водопостачанню та водовідведенню, що виключає підстави для застосування зазначеної норми до спірного договору, послуги за яким не надаються.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас, згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що за період 2004 - 2011 роки внаслідок неналежного виконання відповідачем умов спірного договору позивачем в судовому порядку стягнуто з відповідача заборгованість за отримані послуги на загальну суму 3309901,77 грн. Існування заборгованості відповідача також підтверджується відповідними актами звірки взаєморозрахунків. Крім того, зазначені обставини визнаються відповідачем та не оспорюються ним, натомість, суть його заперечень проти позову і аналогічних доводів, викладених у касаційній скарзі, зводиться до неможливості розірвання спірного договору з підстав наявності у позивача статусу суб'єкту природної монополії, що відповідно до приписів ст.10 Закону України "Про природні монополії" позбавляє останнього можливості вчиняти дії спрямовані на його розірвання.

Втім, такі доводи відповідача у справі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки рішенням 51 сесії 5 скликання Звенигородської міської ради Черкаської області від 24.03.2010 №51-20/V виробником та виконавцем водопостачання та водовідведення в місті було визначено Комунальне підприємство "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради".

На підставі вказаного рішення приймання, перекачка та очистка стічних вод, що являються невід'ємною частиною процесу надання вищевказаним новоствореним комунальним підприємством послуг населенню міста Звенигородка, здійснювалась на підставі договорів, укладених між Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал" та Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради", відтак, посилання скаржника на негативні суспільні наслідки, що виникнуть внаслідок розірвання договору № 139 від 01.09.2003, який фактично вже не виконується сторонами, та порушення апеляційним господарським судом норми ст. 10 Закону України "Про природні монополії", відповідно до якої суб'єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, правовідносини з приймання, перекачки та очистки стічних вод м. Звенигородка, внаслідок систематичного невиконання відповідачем умов договору № 139 від 01.09.2003, були встановлені Ватутінським комунальним виробничим підприємством "Водоканал" з іншим, новоствореним виробником та виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення - Комунальним підприємством "Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради" і закріплені в погоджених сторонами умовах відповідних договорів.

Отже, враховуючи, що договір № 139 від 01.09.2003, дія якого зупинена з 01.01.2012, сторонами не виконується, а також те, що на час подання позовної заяви спірні правовідносини врегульовані договором №222 від 28.01.2013 з іншим виробником та виконавцем послуг водопостачання та водовідведення, посилання скаржника на заборону позивачеві як суб'єкту природної монополії на вчинення дій, що призводять або можуть призвести до неможливості виробництва послуги водопостачання та водовідведення, є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом апеляційної інстанції обставини і досліджені докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Звенигородського комунального підприємства "Водоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі господарського суду Черкаської області № 925/1234/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Поляк